Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Про-читання · “Письменник вибудував величний храм, у вітражах пам’яті якого грає світло правдивої історії”. · с. 14сторінка оригіналу ↗

ТОРБА СМІХУ ВІД ПЕТРА ТОВСТУХИ

Слово Просвіти, №28 за 2011 рік

приурочена до авторського ювілею, хоч про це в книжці нічого не сказано) — “Торба сміху. Байки, гуморески, веселі історії для дорослих та дітей” (Суми, ВВП “Мрія-1” ТОВ, 2010). Зміст її цілком відповідає розгорнутій назві. Тут є цікаві знахідки, “списані” з життєвих моментів, влучні характеристики і просто-таки крилаті вислови в дусі Квітки-Основ’яненка, пригадуєте: “Бачили очі, що купували, то їжте, хоч повилазьте!”. А у Петра Товстухи надибуємо антитезу: “Краще б з голоду я здох, аніж з’їв отой хот6дог!”. Цю ж тему доповнює розповідь про те, як “У столицю прибула Пані Проня із села”… Загалом твори Петра Товстухи — ніби веселі невибагливі замальовки з натури, відбиті через образну призму іронічного спостерігача. Переважно віршовані, але й прози він не цурається. Такі собі побутові сценки. А їх же можна трактувати і як типове, але небажане суспільне явище. Та не гнівними інвективами, а тихим стогоном від душевного болю просякнута громадянська лірика на злобу дня, коли поет-сатирик скрушно звертається до стражденної України із риторичними запитаннями: Як твої діти6людоньки на волі? Чи удалось позбутися ярма? Родючі землі орють вільно в полі? Чи спини гнуть для дядька задарма? Пісні співають, воду п’ють джерельну? Говорять вільно чи як хтось звелів? На дух перевіряють всіх ретельно? Чи ділять на “своїх” і на “хохлів”? Як на мене, Петро Товстуха, хоч (певно, небезпідставно) і вважає себе сатириком, але в душі він лірик. Може, трохи насмішкуватий, буркотливий, але лірик (як, до речі, майже всі сатирики — по собі знаю!). Впадає в очі доброта почуттів у його іронічних поезіях: Ну чом же сквер міський не казка — Тут і бажання, і любов, І солов’їний щебет, ласка, І тиша вікових дібров… Петро Товстуха неабиякий мастак потішати дітей смішними каламбурами, де геть усе переплутано. І переконаний, що “Дитячі жарти читати варто”. Саме так називається один із розділів “Торби сміху”. Там зібрані переважно короткі віршовані гуморески та усмішки,побудовані на несподіваних парадоксах. Окремим циклом Товстуха пропонує власний варіант “Веселої абетки”, над якою, за словами його колеги по літературно-мистецькому об’єднанню “Звенигора” Миколи Крючкова, працював цілий рік. А це дуже непроста, навіть марудна праця. Як відомо, до “абеткового” жанру багато хто з дитячих і не зовсім дитячих письменників долучався — від Ганни Чубач до Олега Чорногуза — і ніхто з них, за великим рахунком, не досягнув стилістичної досконалості. Я це знаю, бо, коли був редактором “Веселої абетки” О. Чорногуза, довелося перечитувати твори аналогічної тематики багатьох інших авторів. Тепер я уважно прочитав і віршики товстухівської “Абетки”, присвячені кожній літері українського алфавіту, і як редактор-фахівець жанру можу твердити, що авторові багато чого вдалося досягти, але для повної довершеності циклу одного року йому, певно, виявилося замало: слід було б іще трішки поритися в словниковій безодні. Ось, скажімо, одна з найвдаліших текстових ілюстрацій — до другої за порядком літери: Біля білої берізки Бабак буду будував. Борсучок десь близько6близько З Бобреням бешкетував. За задумом, тут кожне слово мало б починатися з літери “Б”. Однак поставлене завдання недовиконане (вплетено зайве — десь і з). До того ж, наголос першого слова у другому рядку збиває з ритму весь чотиривірш. Отже, Петрові Володимировичу з Глухівським козацьким куренем ще є над чим працювати і в зеніті віку творчо вдосконалюватись на передньому краю боротьби проти московської мовної навали, бо таки справді, чия мова, того й держава. А вдосконаленню, як кажуть, немає меж.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин