Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Про-читання · “Осмисленню української поезії ХХ ст. часом бракує не енциклопедичних гросбухів, а етюдників”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

ТТВВООРРЧЧІІССТТЬЬ ББЕЕЗЗ ААННТТРРААККТТІІВВ (Бордуляк Т. Г. Невідомі твори / упоряд. Т.В. Бордуляк; наук. ред., вступ. ст. і коментарі М.Й.Шалати. — Львів: ПАІС, 2010. — 428 с.: іл.)

Слово Просвіти, №28 за 2011 рік

потребує обізнаності з літературним процесом, біографією і творчістю митця, а також належного знання лексичних “вимірів” доби, коли жив і працював письменник. Упорядник і автор приміток М. Шалата мав робити певні корективи, порівнювати варіанти творів, враховувати авторські правки тощо, не порушуючи сутнісних ознак твору, добре розуміючи, що першопублікація — справа архівідповідальна. Зібрані й опубліковані невідомі твори Т. Бордуляка — органічна ланка його спадщини, вагома складова українського літературного процесу. Оповідання показові національно самобутніми образами українців, майстерно змальованими народознавчими ракурсами, характерними для творчості цього митця дидактизмом, вмотивованими психохарактеристиками героїв, художнім відображенням філософії життя українця-хлібороба тощо. Прикметна націєзорієнтованість оповідань з автобіографічною основою (“Батюшка Спирідіон”, “Татаре”), що увиразнює погляди Т. Бордуляка — письменника і громадянина, його вболівання за українську мову, освіту, книгу, його претензії до Росії за вікові й тогочасні кривди, чинені Україні, за політику загарбництва та насильницьку росіянізацію народів. Представлені у книзі переклади Т. Бордуляка з давньогрецького, давньоримського та староруського письменства ніби унаочнюють ще одну грань його доробку та увиразнюють значимість його постаті в українській літературі, в утвердженні рідного слова. Ця ділянка творчості митця ще потребує дослідження фахівців-перекладознавців. Слушними є заявлені М. Шалатою порівняльні акценти, наприклад, перекладів “Слова о полку Ігоревім” Ю. Федьковича та Т. Бордуляка, а також перекладів “Електри” Софокла, здійснених І. Франком (1874), Т. Бордуляком (кінець 1920-х початок 1930-х) та А. Содоморою (1980). Автор вступної статті подає детальний аналіз невідомих творів Т. Бордуляка, наголошує на відірваності письменника від культурно-мистецьких осередків і видавничих центрів, розглядає оповідання через творення типажу, залучення автобіографічних елементів, з’ясовує проблемно-тематичну суголосність прози українського письменника з творами О. Маковея, В. Стефаника, О. Кобилянської, Марка Черемши-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин