Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Духовний простір · “З руйнацією церкви занепадає культура. А якщо будуються храми, люди вірять у майбутнє”. · с. 16сторінка оригіналу ↗

ЩОБ ХРАМИ БУЛИ У НАШИХ ДУШАХ

Слово Просвіти, №28 за 2011 рік

Марія КУЧЕРЕНКО Мабуть, ніхто вже до пуття й не знає, якій обставині має завдячувати це село на Макарівщині такою пое# тичною, хоч і традиційною як для України, назвою — Яблунівка, що її відображено на# віть у гербі села, створеному заслуженим ху# дожником Анатолієм Марчуком (білі яблу# неві квіти обабіч храму на тлі небесної бла# киті). Чи завдяки яблуневим садам, у яких завжди потопало село, а в тридцятих роках минулого століття, взагалі, для найкращих яблуневих сортів було відведено аж 30 га зе# мельної площі? Чи через одного з перших поселенців, польського шляхтича Яблон# ського, який у XVI ст. удостоївся у короля безцінного дарунка — вільних українських земель? Отож Яблунівка на Макарівщині іс# торично вважалася польським селом, хоч насправді яка вона польська! — упродовж віків ця земля, щедро полита українською кров’ю, чинила шалений опір полонізації й покатоличенню, відвойовуючи своє право на власне буття, культуру, рідну віру. А сьогодні, в час дедалі потужнішого і відвертішого наступу Московського Патрі# архату, справжньою історичною подією для Яблунівки стало спорудження давно ви# мріяного храму Київського Патріархату. Коли чотири роки тому голова сільради Катерина Макій озвучила свою давню мрію мати в селі церкву, — майже ніхто не повірив у таку можливість. Казали — ідея чудова, проте “не підйомна”. Однак усі в Яблунівці знають Катерину Іванівну як ду# же беручкого керівника. Якщо вирішила — вже не відступиться. Невдовзі знайшлося немало оптимістів, які взяли активну фі# нансову, та й не тільки фінансову, участь у спорудженні церкви Казанської ікони Бо# жої Матері. Зокрема Михайло Малишев, підприємець із Санкт#Петербурга. Корін# ний петербуржець одним із перших здій# снив пожертву на спорудження храму Ки# ївського Патріархату, заклав його підмурі# вок — факт, подиву гідний, який заслуго# вує на найщирішу вдячність. Багато зроби# ли у цій святій справі мешканці садівничо# го товариства “Яблунівські сади”, зокрема Людмила Давидова, подружжя Галузіних, а також Юрій Клітинський, Олександр По# ліщук, народний депутат Володимир Стре# тович, заслужений художник України Ана# толій Марчук і, звісно, самі яблунівські се# ляни — вони не могли стояти осторонь. І ось уже, за кілька років після закла# дення підмурівка, у промінні літнього сон# ця горить#виграє центральна церковна ба# ня і хрест майбутнього Православного хра# му Казанської ікони Божої Матері, яку приїхав освятити сам Святійший Патріарх Київський і всієї Руси#України Філарет за участі настоятеля храму о. Івана (у миру — Іван Копитчак) та духовенства Макарів# ського, Васильківського, Києво#Свято# шинського благочиння. “Ми присутні на чудовій історичній події, — сказав на урочистому освяченні Патріарх, — коли храми не руйнуються, а будуються. Відомо, що з руйнацією церкви занепадає культура. А якщо будуються храми, люди вірять в майбутнє. А це голов# не для людей, бо хоч земне жит# тя й привабливе, проте воно ко# лись закінчується. А що зали# шається по нас? Ось це важли# во. Храм утверджує віру”. Після освячення головної церковної бані, хреста й ікони Святійший владика вручив най# активнішим учасникам споруд# ження храму Благословенні Патріарші грамоти. Віряни ви# словили духовне піднесення з приводу появи в близькому майбутньому церкви Казан# ської ікони Божої Матері. Як і віру в те, що з її появою на село зійде Божа благодать, адже ця чудотворна ікона є однією з найшанованіших ікон Божої Матері і на теренах України. Зі словом вдячності до учасників спорудження храму в Яблунівці звернулися заступник голови Макарівської райдержадмініс# трації Олександр Гуменюк, пер# ший заступник голови Макарів# ської районної ради Олег Майс# тренко, заступник голови Ма# карівської районної держадмі# ністрації Олександр Поліщук та ін. Та навряд чи бути храму в Яблунівці, якби не заповзятливість голови сільської ради Катерини Макій, не її вмін# ня згуртувати громаду, якби не її власний приклад. Сьогодні край сільської дороги стоїть поки що лише мурований каркас, не увін# чаний вгорі сліпучими на сонці банями і хрестами, проте вже й зараз у цій філі# гранній споруді, над якою у день освячен# ня лине урочистий церковний дзвін, від# чувається небесна стрімкість, незбагнен# но горде поривання висоти. Сподіваємо# ся, мине зовсім небагато часу і яблунів# ська церква Казанської ікони Божої Ма# тері відкриє браму перед кожним, хто шу# кає духовної опори у цім світі, хто спраг# лий Великої Віри.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин