Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
20-ліття Незалежності · “Коли ж поляни жили особно і володіли родами своїми, — бо й до сих братів існували на своїх місцях”. · с. 2сторінка оригіналу ↗

УКРАЇНА НАД ПРІРВОЮ? Тож захищаймося, українці! Стіймо твердо на своїй землі, не даймо зіпхнути себе до прірви!

Слово Просвіти, №28 за 2011 рік

Сьогодні Україна переживає чи не найважчі для себе часи, новий, мабуть чи не найбільший, акт російської імперської агресії. Сучасна Росія оголосила себе наступницею царської Росії, про яку Сталін сказав: “По суті справи гітлерівський режим є копією того реакційного режиму, що існував у Росії за царату”. Про це згідно киває двома головами орел-герб. Московські ідеологи, вчені-псевдовчені лізуть у саму душу, в серце України. даються як “Зразки російського мистецтва” й лежать у петербурзьких і московських сховищах; уже й скіфські баби в українському степу є “наслєдієм” московитів. Сьогодні ж таки на могилі Шевченка в Каневі правлять службу московські попи, провідники “канонического православ’я” — ідеологічного вістря тієї Москви, яку Шевченко ненавидів і зневажав до глибини своєї палкої правдивої душі. А в Одесі до пам’ятника Шевченку несуть квіти українські патріоти, а понад ними з мегафонів кричать “російські патріоти”: “Смотрите, идут фашисты” і міліція охороняє саме їх. То все-таки хто є основою і хто наступником, хто є попередником і хто спадкоємцем? Спробуймо розібратися в цьому. Я не збираюся спростовувати московських псевдовчених, московську брехню, брехню всіх цих погодіних, карамзіних, їхні голослівні заяви, ні на що не обперті, про те, що спочатку було телятко, а тоді корова, що українці ніколи не жили в Україні, або ж жили, а тоді враз покинули благодатні придніпровські землі й пішли в холодні приокські та приволзькі ліси — так ніби хтось враз віддав їм наказ по радіо чи телевізору; вся археологічна культура, всі зарубіжні хроніки свідчать, що тут віддавна жив слов’янський (руський) народ, який уже мав досить високу культуру, створив державу Земля Русь, у той час як там, на нинішніх московських і володимирських землях бігали у ведмежих і вовчих шкурах чудь, меря, мордва, весь. І назви Москва, Волга — мордовські. А от знялася Русь і пішла вся в Московію, і цю погодінську галіматью, незважаючи на численні археологічні розкопки, які підтверджують тяглість русів, їхньої матеріальної культури на протоукраїнських землях Наддніпрянщини, повторюють і сьогодні московські дикі ідеологи, які, мабуть, ще не скинули з себе тих шкур. Посуд, житлові будинки побілені ззовні і зсередини, обмазані, причепурені жовтою глиною призьби були типологічно тільки тут, а там — чорні хижі, зруби з дірками, позатиканими мохом і з клопами в щілинах, ті клопи були й лишилися ознакою тяглості московитів. “Слід сказати, — пише у своїй глибокій науковій праці “Українці. Звідки ми і наша мова” академік Г. Півторак, — що науково доведена й підтверджена безсумнівними археологічними матеріалами безперервність розвитку матеріальної культури на протоукраїнських землях…” Не хочу вельми натискати й на слова батька всесвітньої історії Геродота про те, що там, на тих землях “жили людоїди”. Санкт-Петербурзький історик академік князь Олексій Уваров перекопав зі своєю експедицією землі Московщини, Суздаля, Володимирщини, розкопав близько восьми тисяч могил, так і не знайшовши жодного слов’янського поховання — все то були поховання чуді, мері, мордви. Він написав про це книгу, але рідний йому російський уряд сконфіскував її і знищив. Випадково залишилося її 6 (шість) примірників у Росії. Я не збираюся стверджувати, що ми прямі потомки трипільців (тут ще потрібно шукати-шукати й аналізувати), хоч низку рис трипільців ми несемо, так само як маємо і скіфські впливи, це особливо помітно в трипільських орнаментах, на волових ярмах і посуді, — на них схожі сучасні петриківські розписи. Чимало серйозних дослідників вважають, що на території сучасної України існувала низка племінних спільностей, головною з яких були поляни й існував Каганат Аскольда та Діра, зі своїми “обичаями, преданіями і норовом”, як вказує перший літописець. Так з чого нам починати і звідки все почалось? А реально починається все з найдавнішої книги нашої землі “Повісті минулих літ” Нестора чорноризця Феодосіївського монастиря Печерського (Київського) “звідки пішла земля Руська і хто в ній почав спершу княжити і як Руська земля постала” 996—997 років. Одразу зазначимо, що Руська земля не має нічого спільного з Росією, цю назву в нас вкрадено разом із нашою історією, присвоєно 1721 року, коли Петро І наказав іменувати свою Московію (чудь і мерю), як її знали по всьому світу, Росією, а коли почав писатись Несторів літопис її, Росії, і в помині не було. “Термін руські, — пише В. Балушок, — на українській землі вживається в давніх джерелах лише як прикметник у сполученні з іменником (“руські люди”, “руські воїни”, “руські князі” й ін.). Назва ж “руси”, очевидно, є витвором кабінетної етнонімії)”. Це там, де річки Рось, Роська, Росава, Роставиця, звідти напевно й назва, а не з тих випадкових прив’язок, які роблять різні вчені до випадкових, схожих за звучанням слів інших країн і народів. Далі Нестор розповідає про Кия, Щека і Хорива, і пише: “Коли ж поляни жили особно і володіли родами своїми, — бо й до сих братів існували поляни і жили кожен із родом своїм на своїх місцях…” І тривалий час Русь, а далі держава Київська Русь була різко відособлена навіть від своїх близьких сусідоплемен — деревлян, уличів і інших. До Русі належали ще тільки мешканці нинішніх південної Чернігівщини та Переяславщини. Усередині І тис. н. е. після падіння Римської імперії простежується розвиток європейських народів (французів, іспанців, англійців і ін.) і з ними, поряд, європейського українського народу. Тоді ж на цій території виникло більше десяти удільних князівств, які об’єдналися в могутню Ки-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин