Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче · “Хто має чесне серце, не зробить мову каменем сліпої ворожнечі, не розпалюватиме між людьми розбрат і ненависть”. · с. 5сторінка оригіналу ↗

Текст пошкоджено під час розпізнавання — читайте сторінку оригіналу

В якій дер жа ві ми жи ве мо?!

Слово Просвіти, №28 за 2012 рік

Д. СА БА ШЕН КО, м. Пав лог рад Дніп ро пет ров ської об лас ті Я лю ди на не мо ло да, ба га то ба чив і пе ре жив на сво є му ві ку. Як сві до мий ук ра ї нець, заз нав не лег ко го жит тя і за ра дян сько го ча су. Але та ко го зну щан ня, як ни ні, у віль ній, ні би то не за леж - ній Ук ра ї ні, не заз на вав ні ко ли. За ко му ніс тів світ ді лив ся ду же чіт ко: лю биш Ук ра ї ну, от же, на ці она ліст. Ви би рай: або ра зом із на - ми ство рю єш “єді ний со вєт ській на род”, а ні — то в пси хуш ку, чи на Ко ли му, чи в Си бір. Сьо год ні за мо ву на чеб то так да ле ко не по - си ла ють, але в мо раль но му пла ні жи ти ста ло на ба га то важ че, прос - то нес тер пно. Я ход жу на ми ли - цях, і ко ли див люсь і слу хаю ук - ра їн ських пе ре вер тнів, ук ра ї но - не на вис ни ків, та ких як Ко лес ні - чен ко, Єлє на Бон да рен ко, ме ні хо четь ся ми ли ця ми роз тро щи ти те ле ві зор. Дня ми слу хав цьо го ук ра ї но - фо ба Ко лес ні чен ка на ра діо “Ера”. Це бу ло нас туп но го дня піс ля ті єї мов ної бій ки, де вже б’ють ук ра їн ських ге не ралпол - ков ни ків. По би ли Ми ко лу Пет - ру ка, а то ді ци ніч но О. Єф ре мов ска зав: сам упав, а Є. Бон да рен ко до да ла, що об свій че ре вик роз - бив об лич чя. Хо тів би я ба чи ти, як во на нат кну ла ся на шпиль ки сво їх че ре вич ків. Як би це їй вда - ло ся, як що во на, зви чай но, не ак ро бат ка. Яка без со ром ність! Яка гань ба! Чи ще у сві ті є та ка кра ї на, де прив се люд но б’ють ко - ман ду ва ча су хо пут ни ми вій ська - ми дер жа ви та й ще зну ща ють ся над ним і ніх то цих бан ди тів (ін - шо го сло ва я в цьо му ви пад ку не до бе ру) не при тяг нув до від по ві - даль нос ті. На віть мо раль ної. Не Іван ЗА ХАР ЧЕН КО, Ки їв ська обл. Ска жіть, ук ра їн ці, ко му на ле - жить Ук ра ї на: нам чи тим, хто на ній без чинс твує і па нує? Чо му ж ми вже 20 літ бай ду же спог ля да є - мо, як її — та ку мо гут ню, жит тєз - дат ну — гра біж ни ки пе рет во ри лина ди ку ру ї ну? Знаю — нам бо - лить, але зло віс ний дух, змі ша ний із ду хом ві ко віч но го рабс тва, ско - рив на шу во лю і ві ру. Да ро ва на сво бо да не ско лих ну ла зак ляк лі ду ші, ми не пов ста ли про ти сва - віл ля і зла. Жи ве мо спо ді ван ня ми: ось прий де ме сія, зми лос ти вить - ся над на ми і го ду ва ти ме гре ча - ною ка шею. Ме сії при хо дять, ма є мо чет - вер то го, але жо ден із них не за ро - нив у сер ця світ лих спо ді вань. Нав - па ки, світ наш стає гір шим і без на - дій ні шим. Ожив дух ца ра ту, біль - шо виз му і зло чин ної олі гар хії. Ці спру ти, об’єд нав шись, роз пи на - ють кра ї ну. Лю ди роз бі га ють ся геть, страш но жи ти в дер жа ві, яку роз нес ли вщент. Без прос віт тя і бід ність, де в без ду хов ній су є ті ги - не мо ло де по ко лін ня — на ше май - бут нє. На ці о наль но му де ре ву доб - ра і прав ди не да ють роз ви ва ти ся, рос ти. Ха ос і без влад дя збу ди ли во - ро хоб ни ків та ук ра ї но же рів, які, мов лю ті цер бе ри, вче пи ли ся за на шу мо ву, за жи вий дух на шо го іс ну ван ня. Мо ва для нас, пом’ятих, як рід на ма ти, а во ни, яни ча ри, хо чуть за вес ти в наш дім ще і ма чу ху, на ді ли ти її си лою і вла дою. Під ло чи нять. Їх ні дії, хоч би як їх мас ку ва ли, по си ла ю чись на єв ро пей ські мов ні ка но ни, — чер го ве без глуз дя вла ди, яка не здат на чес но і са мо від да но слу жи - ти рід но му на ро до ві. Ті, хто під няв мов ну проб ле му, прог ра ють. Не вар то роз бур ху ва - за су див у пре сі, на че так в Ук ра ї - ні й має бу ти: ук ра їн ців би ли, б’ють і би ти муть до ти, до ки во ни не ска жуть — до сить. Тут гос по - да рі ми, ук ра їн ці, а не ви, за гар - бни ки. Чи вчо раш ні при їж джі, чи гос ті, а ни ні вже оку пан ти, які під ня ли го ло ву у зв’яз ку з без кар - ніс тю і з від сут ніс тю УК РА ЇН - СЬКО ГО ПРЕ ЗИ ДЕН ТА, УК РА - ЇН СЬКОЇ ВЛА ДИ. Уся ця мов на вак ха на лія на га дує ме ні по во єн ну оку по ва ну Ні меч чи ну, де ге не рал ні мець кої ар мії від да вав честь аме ри кан сько му сер жан ту у зо ні США. Отож, вис ту па ю чи на ра діо “Ера”, Ва дим Ко лес ні чен ко по - во див ся, як пе ре мо жець, як оку - пант, пос тій но смі ю чись в ефі рі. На за пи тан ня слу ха ча, яка вас ма ма на ро ди ла і чи вам не со ром - но, що зра ди ли не тіль ки Ук ра ї ну, Фото Миколи Цимбалюка а й рід ну ма тір, від мо вив шись від рід ної мо ви, Ко лес ні чен ко у від - по відь тіль ки зас мі яв ся, а то ді по - ві до мив, що він на ро див ся в ук - ра їн ській сіль ській ро ди ні в Ума - ні. Уве че рі, уже на вис та ві у Шус - те ра, я уваж но при ди вив ся на то - го Ко лес ні чен ка. І він на га дав ме ні на шо го су сід сько го дядь ка, ко ли я жив у се лі Ки щен ці Мань - ків сько го ра йо ну Ки їв ської об - лас ті (ни ні Чер кась ка об ласть). На ши ми су сі да ми бу ла єв рей ська бід на ро ди на. Зов ні ні Сруль, ні Хай ка не бу ли схо жи ми на єв ре їв. Сруль мав во зи ка і ко няч ку. Тим во зи ком він роз во зив од но сель - цям бі лу гли ну і про да вав ді тям, та ким, як я, сви щи ки з гли ни. Щоп рав да, не з бі лої. Ко ли на ше се ло оку пу ва ли нім ці, лю ди, щоб уря ту ва ти цю сім’ю, ох рес ти ли їх пову лич но му і наз ва ли ук ра їн - ськи ми іме на ми. Ос кіль ки Сруль їз див на чо ти ри ко ліс но му во зи ку, то да ли йо му, а від по від но і йо го дру жи ні, пріз ви ще Ко ліс ні чен ки. Сру ля наз ва ли Ва си лем, а Хай ку — Яв до хою. Так во ни Ко ліс ні - чен ка ми і про жи ли в Ки щен цях усю оку па цію. Ніх то з од но сель - ців їх не ви дав. Піс ля звіль нен ня Ук ра ї ни від гіт ле рів ців Ко ліс ні чен ки пе ре ї ха - ли до Ума ні. Об лич чя Сру ля (Ва - си ля) Ко ліс ні чен ка я доб ре пам’ятаю й до сі. Сьо год ні я не мо жу ствер джу ва ти і не ствер - джую, що Ва дим Ко лес ні чен ко — син чи ро дич отих ки ще нець ких Ко ліс ні чен ків. Мож ли во, й ро - дич, а мо же, й од но фа мі лець. Але як що при пус ти ти, що він та ки ро дич, то він ані ма му, ані рід но - го та та не зрад жу вав. Ки ще нець кі Ко ліс ні чен ки роз мов ля ли ро сій - ською мо вою. Ук ра їн ською тіль - ки під час оку па ції гіт ле рів ців. Са ме то му я й хо тів би за хис ти ти Ва ди ма Ко лес ні чен ка від то го емо цій но го слу ха ча ра діо “Ера”, який до рі кав, що він зра див мо ву ма те рі і пра цює, як агент, на чу жу дер жа ву. Що до “чу жої дер жа ви”, то хай цим зай ма ють ся від по від ні ор га ни. Я цьо го не знаю, хоч і по - ді ляю дум ку слу ха ча. А як що те - пер Ва дим Ко лес ні чен ко ще й од - ру жив ся, ска жі мо, на крим чан ці, то чо го б це він і справ ді мав ла - ма ти со бі язи ка яко юсь мо вою, ко ли йо го за кон про ре гі о наль німо ви дасть йо му пов не мо раль не пра во збе рег ти то го язи ка у чис - то ті й струн кос ті. Я цьо го лис та не пи сав би. Але то го дня, ко ли я по ба чив Ко - лес ні чен ка і при ди ви ся до ньо го

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин