Читацьке віче · “Хто має чесне серце, не зробить мову каменем сліпої ворожнечі, не розпалюватиме між людьми розбрат і ненависть”. · с. 5сторінка оригіналу ↗
Текст пошкоджено під час розпізнавання — читайте сторінку оригіналу
Во ни не зу пи нять ся, їх пот ріб но зу пи ни ти…
Слово Просвіти, №28 за 2012 рік
ти люд ські ду ші, яким що ден но до пі кає згуб не іс ну ван ня. У та кий спо сіб і вла ду не збе рег ти, що вис ли зає з-під ніг збан кру ті лих по лі ти ка нів. Ман кур там, що за зіх ну ли на мо ву ве ли кої на ції, так не ми неть - ся. Мо ва — на ша свя ти ня, її ге ни ввіб ра ли і збе рі га ють ве ли кі мас - шта би іс то рич ної пам’яті, яку су - час ні ма ро де ри, під три ма ні вла - дою, спот во рю ють і пап лю жать. Бо ля че ба чи ти лу ка вих і роз пе ре - за них ван да лів, що зло чин но по - во дять ся. Зга дай мо, якої крив ди заз на ла мо ва від ца ра ту і біль шо - виз му. Ви жи ла, не впа ла, ви тер пі - ла ка баль ні му ки і го нін ня. Во на, пле ка на на ро дом, ор ган на шої ду - хов нос ті, ні ко му не зав да ла ні шко ди, ні бо лю. Страж даль ни ця, їй міс це у сон мі свя тих. Без її бо - жес твен но го зву чан ня збід ніє гар - мо нія сві ту. На шу мо ву слід лю би ти, під - три му ва ти, роз ви ва ти, але зна хо - дять ся не віг ла си з хо лод ним сер - цем і ро зу мом, не да ють їй спо - кою. Не ха пай те ся за неї, пог лянь - те на Ук ра ї ну, на її люд. За що він так по ку тує? Хто ро зо рив дер жа ву, за тяг її в нет рі най від ста лі ших? Ні - де не чу ти го ло су прав ди. На род заг на но у стан тер пін ня і по ко ри. Да ють йо му стіль ки, щоб но ги волік. На по лі тич них шоу за учас тю од них і тих са мих фі гур ба чи мо сло воб луд не ли це мірс тво, да ле ке від на сущ них ча янь і люд ських жа - дань. Все на род ний дух тво рен ня зни ще но, за те тор га шес тво і зло - дійс тво проц ві та ють. Як що з ал фа ві ту будь-я кої мо - ви ви лу чи ти ли ше од ну лі те ру, від - ра зу збід ніє ін те лек ту аль ний і ду - хов ний світ, ста не важ ко спіл ку ва -
ти ся і ро зу мі ти од не од но го. А що бу де, ко ли від бе руть у нас не лі те - ру, а мо ву? Ка тас тро фу, що мо же спіт ка ти нас, на віть важ ко уя ви ти. За ко ноп ро ект, який ском по ну ва ли мов ні де ма го ги Ко лес ні чен ко і Кі - ва лов, не дає шан сів на спа сін ня мо ви. До ля мо ви, як і на ша, те пер за ле жить від по ма ху од ні єї ру ки. Зло чин на роз кіш спус то ши ла Ук ра ї ну. Во на заг руз ла в бо ло ті ко - руп ції, усе за ля па но бру дом про - даж нос ті й без чес тя. На чис ті ро - зум і со вість ні чо го не ви рі шу єть ся і не ро бить ся. Че рез су ціль ний без лад усі на ма га ють ся щось пок - лас ти в ки ше ню, а не в ду шу. Зло - дійс ькі еле мен ти — слу ги ма мо ни — заг рі ба ють до ос тан ньо го, до - во дять люд до від чаю і без ви хо ді. Вод но час за тя то на сад жу ють культ “ве ли ко го і мо гу чо го”. Я не про ти “мо гу чо го”, без ліч про чи та них тво рів на цьо му “язи - ку” да ли пев ні знан ня і на у ку. Я вдяч ний, я не цу ра юсь “мо гу чо го”, але ни ні у не за леж ній кра ї ні він му - сить зна ти своє міс це. Ли ше то ді зник нуть ук ра ї но же ри, а ко лес ні - чен ки й кі ва ло ви пі дуть у не бут тя. Хто має чес не сер це, не зро - бить мо ву ка ме нем слі пої во рож - не чі, не роз па лю ва ти ме між людь - ми роз брат і не на висть. А ми тер - пи мо лю ди ну, яка зух ва ло прос то - рі кує, що на ша мо ва “не пот ріб - на…”. Цей не на вис ник чи мось на - га дує хрис ти ян сько го ім пе ра то ра Юс тині а на, який 529 ро ку зак рив Афін ську ака де мію, зас но ва ну ще Пла то ном. Від то ді, як свід чать іс - то ри ки, ро зум люд ський по мут нів іза мовк на ві ки. У нас теж, во лею чи нов ни ка, зне ва же но і пе рек ру - че но справ жні знан ня і на у ка. То му ку лач на епо пея, що ви -
бух ну ла під ку по лом зра ди, об’єд - на ла пат рі о тич ні си ли під стя гом мо ви, є гар ним прик ла дом, як усім нам пот ріб но сто я ти сті ною і бо ро - ни ти на шу не за леж ність, кон сти - ту цій ні пра ва від зліс них про во ка - то рів, на хаб ність яких не має меж. Стям те ся, гор ду ва ти й ущер - блю ва ти мо ву кра ї ни, де ви в доб - рі й си тос ті жи ве те, це пас кудс тво і хамс тво. Не дов га ва ша до ро га, але чор не клей мо гань би віч но ле - жа ти ме на вас і ва шо му ро ду. Хі ба вам не до сить, що ко жен ук ра ї - нець знає і без при ну ки во ло діє ро сій ською? Це до каз, що ук ра їн ці муд рі ші, то ле ран тні ші. Зна ють, як важ ко жи ти без рід ної мо ви, а ще важ че ба чи ти, ко ли її роз пи на ють іні ве чать мов ні ко ро ї ди. “Мо гу чий” зав дав нам гли бо - ких ран, ві ка ми збит ку вав ся над ук ра їн ською мо вою, галь му вав її роз ви ток. Мос ков ські на па ди бу ли нас тіль ки по туж ні, що лю ди ла ма - ли ся, бай ду жі ли, ста ва ли на шлях зра ди. Са ме це й по ро ди ло в сус - пільс тві мов не сум’ят тя. Мо ва — це не річ, а ду хов на суб стан ція, яка пе ре да єть ся від бать ка і ма те рі. Щас ли ві лю ди, які не зрад жу ють рід ну мо ву, пос тій но роз мов ля ють і спіл ку ють ся нею. Та ще щас ли ві ші, ко ли зна ють ін ші мо ви. Це свід чен ня ос ві че нос ті й по ряд нос ті. А тут ба га тьом ні би зак ли ни ло. Вік жи вуть на чу жій зем лі, але не зу гар ні зв’яза ти кілька слів мо вою або ри ге нів. То муй гор ла нять: “Да йош рус скій язик!” А хто йо го від вас за би рає? Ба га то на шо го лю ду, ря ту ю - чись від ли ха і зла, про жи ва ють по аме ри ках, авс тра лі ях, де во ни, не заз на ю чи го нін ня, збе рі га ють рід - ну мо ву, нав чи ли ся й чу жої, ста ли пов ноп рав ни ми гро ма дя на ми тих кра їн. Цьо го не ска жеш про мос - ков ську ди кість, що пос тій но гні - тить, не спри яє мов но му са мо ви - яв лен ню. Ім пер ський дух, скіль ки жи ти ме, стіль ки й шко ди тиме і са - мій Ро сії, і її близь ким і доб рим су - сі дам. Я не ві рю тим, хто ка же, що лю бить Ук ра ї ну, але зне ва жає, не ша нує її мо ву. Стіль ки нап ло ди - лось цих ман кур тів, си ла ми яких мож на бу ло б по бу ду ва ти но вий Бі ло мор- Бал тій ський ка нал, но - мен кла тур ні сов ки ні чо го не бу ду - ють, жи вуть на ши ро ку но гу, приб - рав ши до рук на род ні ба гатс тва. Ли ше один чер во ний “трі по лог” Го вер лу на мо лов сло вес ної по те - ру хи, але ні крап ли ни не зро бив ви ди мо го доб ра. Ду ма єш, аби та ких жир них ко - тів, як ка зав оді оз ний Куч ма, по са - ди ти на зар пла ту вчи те ля чи лі ка - ря, ураз би при ниш кли, не блаз - ню ва ли б. Ко ли Шус тер ви во дить на род них на ринг, зав жди від чу ва - єш: бу де лю та гриз ня і вза єм ні зви ну ва чен ня. То му на род від них не че кає ні доб ра, ні прав ди. Во ни слу ги, але не на род ні, від роб ля - ють тим, хто ни ми по ве лі ває. Ша нов ні яни ча ри, ко ли ви не пус ка є те дер жав ну мо ву у свої роз кіш ні апар та мен ти, то не зну - щай те ся з неї, не ду шіть її. Як що вва жа є те, що во на вам не пот ріб - на, то ви втра ти ли ро зум і со вість. Не за бу вай те, що за рід ною мо - вою го рою сто їть на род — приг - ноб ле ний, обк ра де ний, але він не по тер пить мов но го ли хо дійс тва. Ад же йо му і рід ній мо ві до ве деть - ся зво ди ти на гли бо ких ру ї нах но - ву Ук ра ї ну. Зу пи ніть ся, або вас зу - пи нять!
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
