Першодрук · “Господи, пошли нам істинних державних мужів, істинне державотворення!” · с. 12сторінка оригіналу ↗
Текст пошкоджено під час розпізнавання — читайте сторінку оригіналу
Іван Чен дей — Оле сю Гон ча ру: «Я щас ли вий від спіл ку вань з Ва ми»
Слово Просвіти, №28 за 2012 рік
Закінчення. Початок на стор. 10
“Бу ду є мо ха ту”. На 400 сто рін ках є чи ма ло ці ка во го, ін ко ли ку мед - но го, по тіш но го, ін ко ли й сум но - го, ба на віть зі слізь ми… Ці ка вий до ку мент для май бут ньо го. Дві чі ре цен зу вав ся ру ко пис ро ма ну “Да ле ке пла ван ня” для “РП”, дві чі річ сто я ла у ви дав ни - чо му пла ні. В світ не вий шла. По - бо ю ван ня, що ви ник не схо же до-то го, яке я заз нав піс ля “Бе рез не - во го сні гу”. Ме ні, вза га лі, шко да, що на пи са не ле жить — річ на пи - са ла ся ра ні ше. Тим біль ше шко - да, ко ли ре цен зен ти (Хар чук, Жу - лин ський) не ма ли сум ні ву що до ху дож ньо го бо ку. А яка ідея: не - до ві ра до лю ди ни лю ди ну здат на вби ва ти. Не до ві ра ні ве чить в лю - ди ні кра щі її си ли, ско вує, па ра - лі зує. “Лю ди ні ві ри ти! — ось до чо го кли че на пи са не. Та, зда єть - ся, за го во рив я Вас, над то не по - ща див Ва шо го ча су. Да руй те! Ще два сло ва про від ді лен ня СПУ. Знаю, що це для Вас бай ду - жим не є. Най пер ше, прик ро, що втра ти ли ми ко лиш ній ав то ри тет-но ве ли в За кар пат ті. Був час, ко лів ор га ні за ції на об лі ку ра ху ва ло ся лі те ра то рів з 20 і ре зо нанс наш в рес пуб лі ці був по міт ні ший, як ни ні, при чис лі 30 чле нів. Внут рі - ор га ні за цій не твор че жит тя від - сут нє. Ко жен щось ро бить, а прак ти ка зіб ра ти ся всім, на фа хо - во му рів ні об мі ня ти ся дум ка ми, за губ ле на. Чи ма ло з мо лод ших ха рак те ри зу єть ся ри са ми ме туш - ли вос ті, не тер пе ли вос ті, ба жан ня за вся ку ці ну ви да ти ся… Ни ні ор - га ні за цію очо лює Вов чок. Ймо - вір но, сі рі шо го ке рів ни ка не бу - ло. На жаль, за 12 ро ків Мей геш “зміц ню вав” ря ди при до по мо зі хміль но го. “Зміц нив” до то го, що на ос тан ніх збо рах йо го вже і в бю ро не ре ко мен ду ва ли. Що бу де да лі, по ба чи мо. Ор га ні за ція схо - жа на жи дів ський роз тря се ний віз, який силь но то рох тить на до - ро зі, але на який ба га то на ван та - жи ти не мож на — роз сип леть ся… Що не ка за ти, а з втра тою Мар - ку ша, Л. Дем’яна, По туш ня ка, Том ча нія, Ци буль сько го, Бор шо - ша- Кум’ятсь ко го, Лін ту ра ми втра ти ли вель ми ба га то. А по пов - нен ня хоч і по міт не, та ско рі ше чис лом…
30/XI I—1991 р. Гли бо ко ша нов ний Оле сю Те рен - ті йо ви чу! …Ха та, на реш ті, до бу до ва на. Ни ні мож на уже ба чи ти її та кою, якою пла ну ва ла ся ар хі тек то ром, а на ми — ро ди ною — з нез ви чай - ни ми мно гот руд нос тя ми бу ду ва - ла ся. Ос тан ні два ро ки во на од ме не заб ра ла всевсе: час, тер пін - ня і нер ви, си ли, не ка жу чи вже про не та кі вже щед рі, але й не ску пі, лі те ра тур ні за ро біт ки. При всьо му я ду же ра дію, бо вже знаю: при всьо му, що зі мною уже не змог ло б при го ди ти ся, ха та сто я - ти ме, ро дин не гніз до скла де не, зви те… При га дую мо мент, ко ли Ви пе рес ту па ли по ріг до на шої ха ти (1986 р.) й лас ка во пог ла ди ли ру - кою з при віт ним пог ля дом до лад - ні ду бо ві вхід ні две рі. І так пос - тій но ба чу Вас, вид слі док цьо го уна шій ха ті… Ко ли в жит ті хтось спи тав би ме не, а що з гос по дарс тва да ло ся з най тяж чи ми зу сил ля ми, я ска - зав би: ха та. Зви чай но, ро бо ти на ха ті ще вис та чає. Все скла да ло ся так, що пер спек ти ва ба чи ти ха ту пов ніс - тю за вер ше ною (бе ру чи до ува ги впо ряд ку ван ня), ок рес лю ва ла ся ре аль но. В 1992-о му ро ці зап ла - но ва но ви да ти в “Дніп рі” но ві мої два то ми виб ра ної про зи, зов - сім від мін ні од тих, що з’яви ли ся в 1982-у. Ра дів я не єди но твор чо - му, а з цим і мо раль но му на бут ку, та ки ма ю чи чо ти ри кни ги виб ра - них ре чей з на пи са но го, й, ма - буть, мав чим ті ши ти ся в умо вах За кар пат тя за своє склад не жит - тя. Та, на жаль, зас му тив ме не Та - рас Іва но вич Сер гій чук при зус - трі чі на ос тан ньо му Пле ну мі СПУ. Ска зав, що всевсе ви сить упо віт рі й імо вір ність ви хо ду дво - том ни ка в 1992 р. вель ми ма ла. Що вчи ни ти? Як бу де, так уже бу де. Агей та ки про вид нить ся, за зо ріє й мож ли вість уже наб ра ні, ви чи та ні, про а ван со ва ні кни ги три ма ти му ще жи вим у ру ках. Отак все хи та єть ся… Та го лов не і най го лов ні ше, що ма є мо свою Ук ра ї ну. Бу де Ук ра ї на, бу дуть і ви дан ня… Пев но, до хо ди ли до Вас віс ті про так зва не ре ак цій не ру синс тво на За кар пат ті. Шко да, що в цьо му ак тив но за мі ша ні лі - те ра то ри Фе ди ни ши нець, Дол - гош, Пет ров цій; а в ці ло му оте ру синс тво вип ло ди ло ся внас лі - док тих не га раз дів, що наг ро ма - ди ло ся про довж де сят ків літ. Чи - ма ло тут ло каль них ам бі цій, пов’яза них з ко рис ли віс тю та спе ку ля ці я ми ма ти “віль - ну зо ну”, а прос ті ше — ка - ла мут ну во ду. Від ми ну ло го за ли ши ло ся і на За кар пат ті чи ма ло за ва лів, які роз грі ба - ти й роз грі ба ти… Чу вав, й до Вас до хо ди ли “по дії” що до мо єї так зва ної пар тій нос ті. Все ско ї ло ся бу ло з во лі об ко му, який хо - тів об ми ти ся піс ля га неб них ак цій 1968—1969 ро ків. Пе - ре чи ти ак ці ям я не міг — в та ко му ра зі виз нав би пра - виль ність вик лю чен ня з пар тії за чес ну книж ку. Отой бу ло роз гля ну то пи тан ня на бю ро з виз нан ням по - мил ки в став лен ні до ме не та оцін ках “Бе рез не во го сні гу”. Лиш вдо воль ни ло те, що вреш ті са мі ви ну ват ці зло чи ну і взя ли на се бе від - по ві даль ність за прос ту пок. На цьо му все й за кін чи ло ся, як що до да ти пуб лі ка цію стат тів “За кар пат ській прав ді” “Сло ва, в яких прав да жит тя”. В стат ті муд - рою Н. Ро зу мик моя гід ність бу ла ре а бі лі то ва на пе ред ти - ми, хто в 1969 на чи тав ся ці - лої че ред ки пуб лі ка цій про ме не роз нос но го ха рак те ру. Ко рот ко: хто гу див, га нив, ху лив, той і ви ба чав ся. Звіс - но, різ ні лю ди поріз но му до цьо го ста ви ли ся. Моя ж честь і дос той ність при ме - ні… Хтось ду же хо тів на ак - ції на шо го ко лиш ньо го об - ко му і ме ні над ба ти по літ ка - пі та лець. Вчи ни ти по діб не я не дав сво єю по зи ці єю, за - ли ша ю чись і піс ля бю ро “не оч ле не ним”. Щас тя Вам і доб ра щед - ро! Ваш І. Чен дей
Уж го род, 30/V— 1992 р. Гли бо ко ша нов ний Оле сю Те рен ті йо ви чу! Ва шою пос тій ною ува - гою, при хиль ніс тю і доб ро - тою я зав жди грів ся. В на пи - са но му до на го ди лис ті Ви зно ву і зно ву по лас ка ли ме -
не, під три ма ли й обіг рі ли сво їм ви со ко лю дя ним сло вом. Не до - бе ру слів, аби ни ми по дя ку ва ти Вам, то му прий міть моє внут ріш - нє хви лю ван ня і ту вдяч ність, кот ра най пер ше ме ні са мо му й до дає си ли у мої уже ви со кі лі та… Зда єть ся, до ля всевсе з при - віт но го і при хиль но го у мо є му рід но му За кар пат ті при бе рі га ла для ме не до мо їх літ 70-их. По ша - ну ван ня в Уж го ро ді 20 трав ня дій сно бу ло ім по зан тним. По бу - вав у нас ша нов ний Ми ко ла Жу - лин ський; ме ні не раз ви ді ло ся, що то не ме не, а йо го — дер жав - но го рад ни ка — ша ну ють в Уж го - ро ді, та, все-та ки, вті шав ся тим ста ном, який був під не се ним, не ску пим на доб ро ту і хва лу. По ду - му вав я і над тим, що ко ли вже нев 70, то ко ли вза га лі — жит тя так хи мер но, пруд ко спли ло, що ни ні ви дить ся ме ні, йо го і не бу ло… Бу ли од ні вип ро бу ван ня і тер пін - ня. Ни ми (вип ро бу ван ня ми) во - но на пов не не вщерть до то го, що як ози ра ю ся, трем тін ням на пов - ню єть ся ко жен нерв. Су во ра до ля моя ме не ка ра ла. Ка рає ме не до кін ця… Ні ко ли не скар жив ся са ме Вам, але, га даю, зро зу мі є те мій ду шев ний стан: впер ший день Ве ли код ня цьо го ро ку я по бу вав на мо ги лі стар шо - го си на. Го ді уя ви ти стан мо єї ду - ші в день світ ло го свя та тим біль - ше, ко ли я поди тя чо му зав ше по вер та ю ся в по ру мо го ди тинс - тва з різ два ми і ве ли код ня ми — ста ва ли мрі єю і каз кою в на шій вер хо вин ській ха ті з юр мою ма - ле чі, на шою зак ло по та ною ма - мою і не бать ком, а ці лою ле ген - дою, апос то лом і муд ре цем… Про жив дід май же 91 рік і за кіль - ка мі ся ців до смер ті сам мо вив: не ско ро в Ду бо вім бу де іще один та - кий дід… Тяж ко, до ро гий Оле сю Те рен ті йо ви чу, ду же тяж ко. Ко ли б ме не спи та ли, а що в жит ті ви да ло ся ме ні най більш мно гот руд ним, я ска зав би: бу - ду ван ня ха ти. Так, так, са ме во но заб ра ло най більш енер гії, нер - вів, най дуж че зне си ли ло ме не. Ді ва ти ся я не мав ку ди, бу ду ва ти по ви нен був, як що во лів, аби са - ди ба на Ви со кій за ли ши ла ся і по ме ні ро дин ною, не бу ла роз не се - на віт ра ми мож нов лад ців і ча су — ко лиш ній го ло ва обл ви кон ко -
му М. Во ло щук на мі ряв ся са ме на ній щось бу ду ва ти чи нов не, в час бу ду ван ня га няв мі лі ці єю з са ди би лю дей. Спа си бі, по міг Г. Бан дров ський… Га разд, ха та для зруч но го про жи ван ня трьох ро - дин на са ди бі на шій зве де на, му - ри під да хом. Ро бо ти тут іще чи - ма ло, час для цеї ро бо ти по га ний — майс три на віть не зна ють скіль ки про си ти, до всьо го дво - том ник не вий де. Пе ре бі ду є мо, зне се мо, бу ла б Ук ра ї на, був би іще у ме не пев ний при пас в лі - тах. Час прос тою в бу дів ниц тві ви ко рис таю для пи сан ня но вих ре чей. До ро гий Оле сю Те рен ті йо ви - чу! Да руй те, ко ли сво ї ми рем - ства ми і жа ля ми всі ля ки ми вки - нув Вас в неп ри єм ний нас трій. Ска за ти ж маю од не: ко ли ме ні бу ло най тяж че, ко ли зне ма га ли скру ти і сум’ят тя, зав жди опи рав - ся я на сві до мість і пам’ять: на сві ті ба га то пре доб рих лю дей, при хиль ни ків, а се ред них Олесь Гон чар. Не уяв ля є те со бі, як ба га - то зна чи ла Ва ша ува га, Ва ша доб - ро та до ме не і нас на вул. Ви со - кій, на віть по тиск ру ки… Ото ж: дай нам, Гос по ди, здо ров’я і ві ку! Ці лую ру ки Ва лен ти ни Да ни - лів ни, обій маю Вас щи ро Ваш І. Чен дей
P. S. Про всілякі русинські справи в Закарпатті Вам не пишу нічого. Вони того і не варті. Все замішане на (нерозбірливо), гни - лій оби ва тель щи ні, ам бі ці ях та жа до бі лі дерс тва. До всьо го до лу - чаються (нерозбірливо) не га раз ди. Бу ла б силь на, бла го по луч на, на - го до ва на, одяг не на, обу та Ук ра ї - на, ук ра їн ця ми в якій ра ту ва ли б се бе і тур ки.
P. S. Син Ми хай ло — вчи тель. Ни ні він уже на ро бо ті. [..і.]. Жін - ка нез ду жає та кож. Ра дість ве ли ка з внуч ки Ма - рій ки од донь ки та кож Ма рій ки… Цим і жи ве мо. І. Ч.
28 груд ня 1993 р. Уж го род Гли бо ко ша нов ний Олесь Те рен - ті йо вич! 1993-ій ви дав ся ро ком не ма - лих ду шев них вип ро бу вань і тер - пінь. Су ве рен на — по да на Все виш - нім з не ба ук ра їн цям за ба га то ві - ко ві му ки і страж дан ня зі сльо за - ми ра дос ті — зло чин но роз тя гу - ва ла ся і роз кра да ла ся най різ но - ма ніт ні ши ми спо со ба ми по всіх еше ло нах і прос то рах. По діб не є не ін шим, як бо жою по ка рою за нез дат ність по бу ду ва ти со бі дер - жа ву на ши ми пра ді да ми і пра - пред ка ми… Про довж 1993-го я пе ре му - чив ся і пе ре бі ду вав. Не раз па дав у роз пу ку і від чай… По всьо го до - да ва ли ся ро дин ні не га раз ди… В 1994-ий вдив ля ю ся зі спо ді - ван ня ми, що та ки бу де мо ви би - ра ти ся з про вал ля… Гос по ди, пош ли нам іс тин них дер жав них му жів, іс тин не дер жа - вот во рен ня! Обій маю Вас щи ро. Ці лую ру ки Ва лен ти ни Да ни - лів ни. Сер деч но Ваш І. Чен дей
Публікація Валентини ГОНЧАР
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
