Культура · “Люди часто не розуміють, якими історичними цінностями володіють”. · с. 14сторінка оригіналу ↗
Текст пошкоджено під час розпізнавання — читайте сторінку оригіналу
Бо рис ВОЗ НИЦЬ КИЙ: «Кіс тки наших великих предків роз сі я ні по всьо му сві ту. Український на род по ви нен ма ти пан те он сво їх геніїв»
Слово Просвіти, №28 за 2012 рік
Ми ну ло со рок днів, як не ста ло од но го з та ких ве ли ких ук ра їн ців, — ди рек тор Львів ської га ле реї мис тецтв Бо рис Воз ниць кий по над 60 ро ків сво го жит тя прис вя тив збе ре жен ню та від род жен ню на ці о наль них свя тинь. Смерть зус трі ла йо го на до ро зі в один із зам ків. Він час то зус трі чав ся з жур на ліс та ми, да вав чис лен ні ін терв’ю, спо ді ва ю чись про бу ди тив сус пільс тві й у вла ді не тіль ки ін те рес, а й спів пе ре жи ван ня та спі ву часть у тій спра ві, якій прис вя тив жит тя. Йо го на зи ва ли ян го лом-о хо рон цем іс то рич ної спад щи ни Ук ра ї ни: за най - скром ні ши ми під ра хун ка ми, цей чо ло вік вря ту вав від зни щен ня, по вер нув із за бут тя, збе ріг і від рес тав ру вав близь ко со ро ка ти сяч пам’яток іс то рії та куль ту ри. Йо го на зи ва ли “ли ца рем за бу тих зам ків”, — він справ ді на га ду вав і зов ні, і ха рак те ром ро ман тич но го, нев том но го, безс траш но го Дон- Кі хо та, який щод ня ви хо дить на бій із бай ду жіс тю і зра дою. Але нас прав - ді Бо рис Воз ниць кий був ду же скром ним, прос тим і на віть со ром’яз ли вим. А не пос туп ли - вість, пос лі дов ність по яс ню ють ся прос то — він до са мо за бут тя лю бив свою Ук ра ї ну і був справ жнім її пат рі о том. Нап ри кін ці квіт ня цьо го ро ку зав дя ки про ек ту Все ук ра їн сько го жур на ліст сько го фон ду “Піз на є мо Ук ра ї ну ра зом” пред став ни ки ЗМІ по бу ва ли в по їз дці по “Зо ло тій під ко ві зам ків”, які вхо дять до скла ду Львів ської га ле реї мис тецтв: Під го рець кий, Зо ло чів ський, Олесь кий. Весь день із на ми був Бо рис Воз ниць кий, прис трас но і бар вис то опи су вав ми тарс тва цих ар - хі тек тур них ше дев рів, зга ду вав ди во виж ні фак ти їх ньої іс то рії, жу рив ся з при во ду то го, як ма ло ува ги при ді ляє дер жа ва цим пер ли нам зод чес тва, які мог ли б ста ти мек кою ук ра їн - сько го ту риз му. Наприкін ці дня на віть мо ло ді хлоп ці па да ли з ніг від вто ми, а Бо рис Гри го ро - вич у свої 86 ро ків ба дьо ро до лав кру ті ста ро дав ні схід ці. Не мов по вер та ю чи нас у ті да ле кі ча си. Так і вий шло, що учас ни ки цьо го прес-ту ру, по су ті, ос тан ні ми з жур на ліс тів чу ли йо го ти хий го лос, у яко му зву ча ли неп ри хо ва ні біль і об ра за. Не за се бе! Він впов ні ви на го род же - ний за своє под виж ниц тво: Ге рой Ук ра ї ни, ла у ре ат На ці о наль ної Шев чен ків ської пре мії, ака - де мік Ук ра їн ської ака де мії мис тецтв, зас лу же ний пра ців ник куль ту ри Ук ра ї ни та Поль щі, док тор Вар шав ської Ака де мії мис тецтв, по чес ний гро ма дя нин Льво ва. Але йо го сер це бо лі - ло за ко жен ка мінь іс то рич ної спад щи ни, за кож ну зни ще ну ре лік вію. І він на всіх рів нях вла - ди, не бо я чись при ни жень, про сив до по мо ги. На ша розмова і ляг ла в ос но ву цьо го ін терв’ю.
На та ля ГАР МАШ
“На рес тав ра цію Під го - рець ко го зам ку вже шість ро ків не ви ді ля єть ся жод - ної ко пій ки” — Борисе Григоровичу, експерти оцінюють вартість врятованих і зібраних Вами творів мистецтва в 17 мільярдів євро. Ви могли б належати до найбагатших людей України, тим часом не маєте навіть власної колекції. — Я і так най ба гат ша лю ди на! Усе, що зіб рав за пів сто літ тя ро - бо ти у Львів ській га ле реї мис - тецтв, вва жаю сво їм над бан ням, яке на ле жить мо є му на ро до ві. А біль шо го ме ні й не тре ба. До ма, у сво їй квар ти рі, я бу ваю ма ло, — де да лі час ті ше у до ро зі між зам - ка ми, які ви ма га ють пос тій ної ува ги й учас ті. І як що тре ба, нап - рик лад, виг реб ти сміт тя з ре конс - тру йо ва них при мі щень, за мес ти двір — бе ру ся за це на рів ні з усі ма і, най го лов ні ше, от ри мую за до - во лен ня. Не мов усі ці зам ки, кос - те ли — мої ді ти. Як що ро бо та зас - тає ме не в до ро зі, но чую в од но му із зам ків. Я скрізь — удо ма. Лю ди час то не ро зу мі ють, яки ми іс то рич ни ми цін нос тя ми во ло ді ють, та й му зей ні пра ців - ни ки не зав жди мо жуть виз на чи - ти справ жню вар тість ра ри те тів, але в ме не, на пев но, нюх на та кі ре чі. За своє жит тя стіль ки знай - шов ше дев рів, що жод на при ват - на ко лек ція їх не змо же вміс ти ти. 1967 ро ку, нап рик лад, в од ній ста рій ха ті по ба чив у ста рез но годі да на сті ні пор трет ім пе ра то ра Фран ца Йо си па ста ро вин ної ро - бо ти. “На ві що Ви три ма є те цей пор трет? — за пи тав у ньо го. “А що, він уже по мер?” — зди ву вав - ся ді дусь. А був ще ви па док, ко ли міс це вий хло пець при ніс ме ні два го бе ле ни, — йо го дід при віз їх щез авс трій ської вій ни і всі ці ро ки во ни ви сі ли у ба бу сі над ліж ком. Хло пець хо тів зда ти їх у му зей, але там не взя ли: рва ні, мов ляв. Ау ме не на віть ру ки зат ру си ли ся,
Львів ській об лас ті, тіль ки шість — під да хом, реш та ви ма га ють ре конс трук ції, усі со рок зам ків Тер но піль щи ни — в ру ї нах. Ко ли чо ти ри зам ки від да ли Львів ській га ле реї мис тецтв, все моє жит тя пе рет во ри ло ся на бо роть бу за їх - нє від нов лен ня. Але спра ва про - су ва єть ся ту го. Нап рик лад, на ре - конс трук цію Під го рець ко го зам - ку, по бу до ва но го в ХVII сто літ ті ве не ці ан цем Анд ре дель Ак ва, ці - єї пер ли ни єв ро пей ської па ла цо - вої ар хі тек ту ри, що пос ту па єть ся кра сою ли ше ко ро лів сько му зам - ку у Кра ко ві, за ос тан ні шість ро - ків не ви ді ле но жод ної ко пій ки дер жав них кош тів. До по ма га ють ме це на ти, при їж джа ють і пра цю - ють у віль ний час спів ро біт ни ки ком па нії “Ко како ла”, сол да ти з міс це вої вій сько вої час ти ни, мі - лі ці о не ри, ко за ки. — Ка жуть, Пет ро I по бу ду вав свій Пет род во рець са ме за зраз комі по до бою Під го рець ко го зам ку, піс - ля то го, як по бу вав тут? — Це прав да! 1635 ро ку геть -
як їх по ба чив! Зап ла тив я йо му зі сво єї ки ше ні по 300 гри вень за ко жен, а по тім екс пер ти виз на чи - ли: ХVI сто літ тя. Авс трій ці те пер по 300 000 єв ро про по ну ють за ко жен го бе лен, але во ни прик ра - ша ють і прик ра ша ти муть Олесь - кий за мок, у яко му зіб ра но справ жні скар би. До ре чі, та кі го - бе ле ни тка ли в ХVI сто літ ті тіль - ки майс три ні Па ри жа і Брюс се ля, вплі та ю чи в них зо ло ті та сріб ні нит ки, жі но че во лос ся. На ко жен йшло до пів ро ку ко піт кої пра ці. — А скіль ки скар бів Ви не встиг ли зіб ра ти і во ни ка ну ли в Ле ту, — ніх то не ра ху вав? — Це — най біль ша моя пе - чаль. Ко ли ба чу, як па лять ста ро - вин ні де рев’яні цер кви, щоб по - бу ду ва ти на їх ньо му міс ці су час ні хра ми або щось ін ше, сер це об ли - ва єть ся кров’ю. У За хід ній Ук ра ї - ні вже спа ли ли по над ві сім де сят уні каль них цер ков. Ко ли впа ласті на По мо рян сько го зам ку, лю - ди за два дні ро зіб ра ли її на цег лу. З вось ми зам ків, роз та шо ва них у
Борис Возницький з авторкою публікації Наталею Гармаш ман Ста ніс лав Ко нец поль ський ви рі шив зди ву ва ти всю Єв ро пу кра сою сво єї ре зи ден ції. Бу ди нок і прек рас ний сад з’яви ли ся в Під - гор цях за де сять ро ків до бу дів - ниц тва Вер са ля, тут був геть ман - ський за їзд для ка рет, ди во виж - ний парк, роз би тий іта лій ця ми, крі паць кий те атр, на ба ли з’їжд - жа ли ся єв ро пей ські мо нар хи. Бу - вав і ро сій ський цар, яко го вра зи - ла роз кіш зам ку. Тут бу ло зіб ра но чу до ву кар тин ну га ле рею: ро бо ти Рем бран дта, Ван Дей ка, ін ших ві до мих ху дож ни ків. Од нак піс ля ре во лю ції чер во но ар мій ці ви рі за - ли кар ти ни з рам, за ма лю ва ли їх іна по лот нах на пи са ли ре во лю - цій ні гас ла. Ду же ба га то цін нос - тей ви вез ли до Пів ден ної Аме ри - ки ос тан ні гос по да рі зам ку, а ке - рів ни ки ту бер ку льоз но го са на то - рію, який роз та шо ву вав ся тут піс ля вій ни, до пов ни ли кар ти ну руй ну вань. Го лов ний лі кар, при - мі ром, пе рет во рив уні каль ний кос тел на га раж, а 1956 ро ку че рез зва рю валь ні ро бо ти тут спа лах - нув дах. За мок го рів два дні, — мо же те уя ви ти, що від ньо го за - ли ши ло ся. Ці ру ї ни ми і от ри ма - ли 1997 ро ку.
“Я про по ну вав зро би ти в Під го рець ко му зам ку дер - жав ну ре зи ден цію, — ніх то не від гук нув ся” — Бо ри се Гри го ро ви чу, ці зам ки — не тіль ки іс то рич не та куль - тур не над бан ня дер жа ви, а й, так би мо ви ти, йо го прес тиж, род зин - ка для ту рис тів, а от же, і при бу - ток. Нев же не має дер жав ної прог - ра ми їх ньо го від род жен ня? — У то му-то й річ, що кош ти зби ра є мо прос то по крих тах, пе - ре важ но від ме це на тів. Між тим, на за вер шен ня ре конс трук ції Під го рець ко го зам ку гро шей тре - ба в мас шта бах дер жа ви не так уже й ба га то — 50 міль йо нів гри - вень. Вос тан нє да ли не ве ли ку су - му шість ро ків то му, щоб зу пи ни - ти спов зан ня мо нас ти ря в прір ву. Біль ше не да ють. Між тим, ін те -
рес іно зем ців до ці єї єв ро пей - ської пер ли ни фор ти фі ка цій но го мис тец тва — ве ли чез ний. Із Бі ло - ру сі ба га то ту рис тів, по ля ки при - їж джа ють, ад же тут бу ла літ ня ре - зи ден ція поль ських ко ро лів, — со ром но пе ред гос тя ми, що па - лац у та ко му ста ні. Ад же він міг бу ти не гір ше Пе тер го фа, — іта - лій ські са дів ни ки ще до Вер са ля об лаш ту ва ли тут чу до вий парк із те ра са ми, фон та на ми, ро за рі єм. Я на віть про по ну вав зро би ти на тре тьо му по вер сі дер жав ну ре зи - ден цію, щоб зус трі ча ти тут глав єв ро пей ських дер жав. Для цьо го і міс це зруч не, і кра є ви ди з го ри прос то чу до ві. Дех то до рі кав ме - ні, що хо чу, мов ляв, по да ру ва ти за мок чи нов ни кам, але го лов не — збе рег ти ці на ці о наль ні свя ти - ні. Во ни по вин ні ди ву ва ти й ра - ду ва ти лю дей, за лу ча ти до нас ту - рис тів з усьо го сві ту. Од нак на мою про по зи цію ніх то на віть не від гук нув ся. — Ка жуть, і при ви ди тут є? — Сам не ба чив, але мис лив ці за при ви да ми на віть з Аме ри ки при їж джа ли, кіль ка но чей тут про ве ли і за до по мо гою спе ці аль - них при ла дів за фік су ва ли: по той - біч ні си ли є! Іс нує на віть ле ген да про якусь “бі лу да му”, що жи ве в зам ку, — її ба чи ли ба га то ко лиш - ніх меш кан ців. І роз по ві да ли, що в кім на тах са мі со бою спа ла ху ва - ли свіч ки у свіч ни ках. Ми хо че мо ор га ні зу ва ти екс по зи цію фо то - гра фій, зроб ле них мис лив ця ми за при ви да ми, — бу де ду же ве се ло. — Не пов тор ний виг ляд цьо го зам ку зна йо мий на віть тим, хто тут ні ко ли не бу вав… — Так, цей па лац, по бу до ва - ний за зраз ком се ред ньо віч них ли цар ських зам ків, при ваб лю вав ба га тьох ре жи се рів. Тут зні ма ли - ся філь ми “Д’Ар та ньян і три муш ке те ри”, “Ди ке по лю ван ня ко ро ля Ста ха”, по ля ки ви ко рис - то ву ва ли йо го ін тер’єри для філь - му “Пан Во ло ді єв ський”. Най - пер ший фільм про Бог да на Хмель ниць ко го, в яко му грав
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
