Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
4 «Просвіта» сьогодні · “Не може бути держави без національної мови · і національної церкви”. · с. 4сторінка оригіналу ↗

Хор «Просвіта» у рідному селі маестро

Слово Просвіти, №28 за 2017 рік

хати розповідь Тамари Мацидон, учасниці з початків діяльності хору, про численні концерти, здобутки, нагороди, концертні мандри Україною та європейськими містами з рідною піснею. Прозвучали твори Івана Кобилянського: пісня “Галичина”, “Старовинна церковця”, “Літо відзорілося”, “Хата мого дитинства”. Теплі почуття і спогади підсилював екран, на якому демонстрували фотографії з дитинства та юності Івана. Зі сльозами на очах слухали улюблені пісні музиканта-земляка “Човен хитається…”, галицьку пісню “Тече річка” в обробці диригента Михайла М’якуша. Спогадами про батька поділилася дочка Ірина, учителька початкових класів школи-колегіуму м. Тернополя, а також внучка Катерина — дочка сина Олега. Про дитинство Івана, його захоплення колядками, музикою зі спогадів своєї матері оповіла учителька школи, викладач Тернопільського педуніверситету ім. В. Гнатюка Ольга Шевчук-Барна. Про запрошення до хору, яке отримав свого часу від односельця, будучи студентом Тернопільського медінституту, з гумором розповів лікар Михайло Черкасов. В унісон спогадам прозвучала пісня “Дорога спадщина” у виконанні солістки хору Євгенії Шевчук. У відзначенні 100-ліття битви Січових Стрільців на горі Лисоня брав участь і народний аматорський хор ім. Івана Кобилянського, на ювілеї виконав пісню на слова і музику Романа Купчинського “Колись, дівчино мила”. Із піднесеним настроєм диригував Михайло М’якуш і чоловічою групою хору, і злагодженим співом слухачів у залі при виконанні козацької пісні “Гей, літа орел”. Зал був зачарований акапельним виконанням пісні “Ой одна, я одна” солісткою Людмилою Червінською, лауреатом всеукраїнських фестивалів-конкурсів. Задушевно звучала “Ніч яка місячна”, подарована слухачам просвітянином, доцентом Прикарпатського університету ім. В. Стефаника Володимиром Кващуком. У золотому фонді репертуару хору є пісня “Чекання” (“Лети, моя чайко”), яку вітали стоячи, адже у 80—90 роки і учительський хор сільської школи майстерно виконував її. Активну участь у дійстві для села виявив і ветеран “Просвіти”, голова обласного товариства ім. Б. Лепкого Богдан Кусень, який особисто подарував портрет маестро та фотографії із сімейного альбому. Учням школи запропонував декілька рідкісних книжок для вивчення історії та літератури. Коротко також повідомив про діяльність очолюваного ним товариства та прочитав вірш “Дух Мазепи в нас живе”. На завершення свята хор разом із залом виконав “Реве та стогне Дніпр широкий”, на пошанівок нашого Пророка Тараса Шевченка. Всі учасники свята щиро дякували керівникам громади Білобожниці та середньої школи, які організували незабутню зустріч у рідному селі Івана Кобилянського. Через довгі десятиліття його пісні розбудили у душах слухачів глибокі почуття вдячності талановитому музикантові-землякові, вселили віру в те, що народний аматорський хор ім. Івана Кобилянського і надалі успішно творитиме для увіковічення духовних скарбів народу, для утвердження незборимості нашої держави.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин