Арт-калейдоскоп · “Праоснови, земля і весь великий український рід — це Любов, Краса і Труд”. · с. 13сторінка оригіналу ↗
УУ ««ЛЛееггееннддіі ппрроо ггооссппііттааллььєєррріівв»» –– жжииттттєєввиийй ппооддввиигг 2222--ррііччннооїї ЯЯннии ЗЗііннккееввиичч
Слово Просвіти, №28 за 2017 рік
Євген ЦИМБАЛЮК, Рівненська область
У рамках всеукраїнського кіноальманаху про героїзм звичайних людей у Рівному презентували фільм “Легенда про госпітальєрів”. Образ головної героїні автори (а це група молодих сценаристів, режисерів та операторів із Києва) взяли з 22-річної рівнянки Яни Зінкевич. Відтак і в сюжеті стрічки — життєві події, пов’язані з Яною. А вона, як відомо, заснувала добровільний медичний батальйон “Госпітальєри”, який рятував і нині рятує українських бійців у зоні АТО; особисто витягла та врятувала більше двох сотень поранених українських солдатів із передової; зазнала в зоні АТО травм; була на межі життя і смерті й протягом декількох місяців медики боролися за її життя; після реабілітації пересувається на інвалідному візку; закохалася, одружилася, стала матір’ю; отримала ордени “За заслуги”, “За спасіння життя”, “Народний Герой України”, а наразі продовжує свою волонтерську діяльність і надалі планує зосередитися на медичній і психологічній реабілітації поранених бійців... “Легенда про госпітальєрів” – фільм короткометражний. Утім, як заявляють його автори, в майбутньому може стати повнометражним. Для цього є дві важливі підстави: те, що кінострічку глядачі переглянули із захопленням, на одному подиху, і те, що не весь матеріал увійшов у рамки короткометражки.
авторський текст — підпис до картини. Нерідко це уривки з народних пісень. Тематика і сюжети робіт Івана Гончара відкривають праоснови, на яких тримається українська земля і весь великий український рід — це Любов, Краса і Труд: кохання дівоче-парубоче, родина, материнство, господарювання. І все відповідно до етнографічних особливостей, антропологічних типів, вбрання (крій та вишиття) й чоловічих головних уборів різних етнографічних зон. Оскільки роботи створені на основі експедиційних записів і замальовок, немає жодних сумнівів в автентичній достовірності робіт “Весільна пара з Житомирщини”, “Молодий і молода з Південного Поділля”, “Весільна пара з Любимівки на Київському Поліссі”, “Весільний традиційний обряд на Черкащині”, “Весілля. Гопак”. Образ дівчини тонко передано у картинах “Льонарка”, “Подолянка”, “В ріднім краї”. Закликом повернутися до втраченого можна вважати полотна “Побачення”, “Подруги”, “Господар”. Усі представлені роботи відображають обряди весняно-літнього циклу.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
