З роси й води! · “Будь, Павле, до ста років будь!” Вадим Крищенко · с. 11сторінка оригіналу ↗
Бо є такі, як ти
Слово Просвіти, №28 за 2019 рік
Павлу Мовчану в день вісімдесятиріччя
В цей день, що ділить навпіл літо, Коли дзвенить пшеничний лан, У стрій вісімдесятилітніх Вписався славний наш Мовчан.
Його ім’я дорослі й діти Давно пустили до сердець — Керманич рідної “Просвіти”, Поет, звитяжець і борець.
Підняв Павло високо прапор Свободи, віри та снаги, Щоб нашу українську правду Не затоптали вороги.
То хай же сил тобі прибуде, Ми вірим — досягнем мети. І Україна вічно буде, Бо в неї є такі, як Ти!
Ні, наша сила не розтане Під натиском усіх заброд, Бо є завзяті просвітяни. Є патріоти! Є народ!
Зібравшись у широке коло, Крізь сьогоденну каламуть Гукнем, щоб чулося навколо: — Будь, Павле, до ста років будь!
Вадим КРИЩЕНКО
Олександер ШОКАЛО
Співпраця — необхідна умова взаємодопомоги, взаємодії, які забезпечують нашу самостійну силу — основу нашого саморозвитку. Цей синергізм гарантує нам самостійне життя. Ця давня традиція збірності українських сил надзвичайно своєчасна нині — в пору їх розпорошеності сторонніми, чужинськими силами. Нагадування про збірну українську силу й плекання її — суспільне покликання Всеукраїнського товариства “Просвіта” й Всеукраїнського культурологічного тижневика “Слово Просвіти”. Свого часу Павло Михайлович Мовчан відгукнувся на мою пропозицію, й очолювана ним “Просвіта” стала співзасновником і видавцем науково-популярного журналу “Український Світ”, який дуже важко було випускати самотужки. Наша співпраця дала збірний суспільний результат: журнал поширювали через місцеві відділення “Просвіти” по цілій Україні. Протягом 2005—2007 років ми спільними зусиллями опублікували знакові тематичні випуски “Українського Світу”: “Від Трипілля до Тернопілля”, “Від Дикого поля до Донбасу”, “Від Сіверії до Чернігівщини”, “Від Оріяни до Одещини”, “Від Дикого поля до Донбасу”, “Від суспільної кризи до суспільного ладу”. Окремі випуски було присвячено українським подвижникам, зокрема Станіславу Оріховському, Пантелеймону Кулішу, Памфілу Юркевичу, Іванові Франку, Павлові Скоропадському… В тематичному числі 4—6 за 2007 рік “Українці — для України” опубліковано діалог Петра Антоненка з Павлом Мовчаном “Прогрес без духовності — це прогрес без людини”. За 12 років ця проблема, окреслена тодішніми тривожними роздумами П. Мовчана, постала ще гостріше: “Чому ми на роздоріжжі й чому саме ми? Так;от, ми там тому, що ніяк не подолаємо свого “его”: ми важко консолідуємося, важко розуміємо одне одного. І ніяк не консолідуємося в оту цілісність, яка стала ідеєю фікс ще від часів Богдана. …Це нас сплавляють, як зрубані смереки. Сплавляють, виносять по річищу за межі нашої землі. Скажуть — глобалістичні процеси?
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
