Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Театр · “Часто саме камерна сцена стає місцем експериментів для акторів і режисерів та сценографів. ”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

Візитівка камерної сцени

Слово Просвіти, №28 за 2019 рік

Прем’єрний показ вистави відбувся у січні 2000 року на сцені Київської академічної майстерні театрального мистецтва “Сузір’я” і доленосним для режисера і виконавиці ролі Марії Наталки Корпан. Присутній на прем’єрі Сергій Данченко запросив митців до театру ім. Івана Франка. Для історії цього театру вистава стала певною мірою знаковою. І не лише тому, що в ній звернулися до творчості Івана Франка. 19 січня 2002 року на Водохрещу її показом відкрився експериментальний сценічний майданчик “Театр у фойє”, де відбувалися пошуки молодих режисерів, драматургів, сценографів, акторів. А 19 березня 2012 року цією виставою відкрилася Камерна сцена з нагоди 75-річчя від дня народження багаторічного керівника театру, майстра режисури Сергія Данченка, і відтоді носить його ім’я. Сьогодні, як і майже двадцять років тому, в головних ролях народний артист України Остап Ступка та заслужена артистка Наталія Корпан. Герой Остапа Ступки Масіно, відлюдник, егоцентрик та філософ живе своїм сталим життя і, здається, жодна ситуація не здатна вплинути на цю помірковану сталість, але новорічної ночі він отримує листа, який порушує ним же створені закони буття. І тепер новорічна ніч перетворюється на болючу сповідь, де реальність межує з божевіллям, де спогади стають реальними. Неможливо зрозуміти: жінка, що з’явилася на його порозі — реальна особа чи хвороблива уява Масіно творить цей образ? Фінал вистави залишається відкритим… Знов лунає дзвінок: Наталія Корпан, Андрій Приходько і Остап Ступка це принесли листа чи прийшла Марія?... Про виставу “Увертюра, До побачення” ми попросили розповісти її творців. Андрій Приходько, заслужений діяч мистецтв України: — У п’єсі змальовано вічну тему стосунків чоловіка і жінки. “Сойчине крило” побудоване так, що герой весь час читає і згадує листи героїні. Він весь час з нею розлучається і весь час на неї чекає. Тому назва вистави “Увертюра, До побачення”. Масіно слухає увертюру Россіні, і ця увертюра передує зустрічі з коханою. На сцені лише дві людини, а насправді це цілий Всесвіт стосунків. Між персонажами роки відстані, а вони поруч. У Франка величезна любов до людини, він може передати космос у людині й людину в космосі. Дуже вдячним акторам, які всі ці роки “тягнуть” на своїх плечах виставу. Майже двадцять років вистава живе не завдяки режисеру, а саме завдяки їм. У них різна природа, вони люди різних сфер. Це два янголи-охоронці спектаклю, два його локомотиви. Остап Ступка, народний артист України: — За двадцять років життя вистави ми змінилися. Але зберегли структуру “Сойчиного крила”, закладену Андрієм Приходьком на перших репетиціях. Він народний артист України Віктор Гирич. Приз та диплом “За найкращу виставу” отримала вистава “Звірячі історії” Харківського “Театру 19”. Це незвичайна, оригінальна, приваблива та глибока п’єса сучасного американського драматурга Дона Нігро. Маленькі комедії про тварин, схожих на людей, та про людей, схожих на тварин. Смішні та зворушливі історії Миші, Бурундука, Котів, Папуг, Качкодзьоба, Бабуїна та інших тварин. Режисер вистави — Ігор Ладенко. Також за висновками професійного журі призи та дипломи отримали: “Спеціальний приз театру, який не втратив совість”: Київський академічний театр “Колесо” за виставу “Ми, Майдан”; “За емоційно-достовірну аудіовізуальну концепцію вистави”: творці вистави “Ми, Майдан” Київського академічного театру “Колесо”; “За високу виконавську культуру”: Karl Menrad & Vienna clari- net connection за музично-поестворив каркас, який актори нарощують своїми пропозиціями, оточенням, індивідуальністю, внутрішнім станом. Ми грали виставу на різних сценічних майданчиках, брали з нею участь у численних театральних фестивалях. У Хмельницькому театрі “Кут” довелося грати на сцені завдовжки 1,5 м і завширшки 80 см. Але актор до всього пристосовується. Виходимо на сцену і відразу відчуваємо, який глядач у залі. Його не цікавить, які в актора проблеми. Він прийшов подивитися виставу. І сцена — це те місце, де всі твої проблеми відходять на задній план. У Франка надзвичайно багатий матеріал і для великої, і для камерної сцени. Дуже хотів би ще зіграти у виставі за його творами. Наталія Корпан, заслужена артистка України: — Ідея поставити цю виставу виникла в мого педагога Богдана Жолдака. Сказав мені: “Є цікава робота, шукай режисера”. Ним став Андрій Приходько. Завдяки цій роботі пізніше творча доля пов’язала мене з Національним академічним драматичний театром ім. Івана Франка. Буває, що виставу ставить прекрасний режисер, у ній грають талановиті актори, але постановка виходить посередня. А тут усі зірки зійшлися. Змінюються сценічні майданчики, але вистава продовжує цікавити глядача. За роки служіння в Театрі імені Івана Франка зіграла багато ролей, але ця залишається однією з найдорожчих. тичну виставу “Маленький Відень на Пруті”; “За яскравий бестіарій жіночих образів”: актриса Харківського “Театру 19” Наталія Іванська за низку ролей у виставі “Звірячі історії”; “За інтенсивність проживання ролі”: Мартинас Недзінскас — виконавець вистави “Дивовижні речі” театру KITAS KAMPAS (Вільнюс, Литва); “За переконливу гру”: Іонуцу Корніле — виконавець ролі Його у виставі “Шкіра і небо” Національного театру Vasile Alecsandri (м. Яси, Румунія); “За пластичне вирішення вистави”: вистава “Fin de...” Варшавського театру Druga Strefa. Глядацьке журі також визнало кращою виставу “Звірячі історії” Харківського “Театру 19”. А дипломом генерального директора відзначили виставу Державного молодіжного драматичного театру “З вулиці Роз” (м. Кишинів, Молдова), директор Юрій Хармелін. Фото Євгена ЧЕКАЛІНА На Камерній сцені ім. Сергія Данченка Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка всоте показали виставу “Увертюра, До побачення”, за новелою Івана Франка “Сойчине крило”. Режисер-постановник Андрій Приходько.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин