Подія року · “За багаторічний вклад у розвиток українського мистецтва, літератури, суспільної думки”. · с. 10сторінка оригіналу ↗
Лавреати Народної Шевченківської премії–2022
Слово Просвіти, №28 за 2022 рік
Оприлюднені імена лавреатів Народної Шевченківської премії–2022. Рішенням журі за багаторічний вклад у розвиток українського мистецтва, літератури, суспільної думки ними стали: Томенчук Богдан Михайлович – український поет, освітянин, громадський діяч. У 1990–1998 роках – завідувач відділу освіту Коломийської райдержадміністрації. Працював заступником голови Івано-
Франківської обласної адміністрації. Директор Івано-Франківського регіонального Центру оцінювання якості освіти. Богдан Михайлович, активний просвітянин, безпосередньо впливає на хід реалізації Програми реформування національної освіти, сприяє здійсненню заходів із відродження духовності, культури і народних традицій в Прикарпатському краї. Лавреат премії імені В’ячеслава Чорновола, міської премії Івана Франка та премії імені Пантелеймона Куліша. Автор багатьох поетичних збірок, зокрема: “На паперті душі” (1993), “Сповідайтесь, мої тривоги” (2002), “Німі громи” (2007), “Сезон ненаписаних віршів” (2015), “Ранкове місто пізніх ліхтарів” (2018), “Дві джезви” (2019). 2021 року нагороджений обласною премією імені Василя Стефаника в номінації “Поезія” за збірку “Переступний день”. Автор наголошує, що в цій книжці “повість стиснута у вірш, а розлоге плесо видніє у краплині дощу”. “Переступний день – це концентрація всього, що є в житті, людській душі якоїсь однієї миті чи протягом певного тривалого часу”, – вважає поет. Філософська, пейзажна, любовна лірика Богдана Томенчука здобула визнання серед читачів і критиків. Нинішній рясний доробок поета можна узагальнено назвати поезією спротиву, яку захоплено підтримують тисячі українців, їм близькі рефлексії на давню і сьогоденну історію, високе звучання добірного українського слова, незламний дух поета. Філіпчук Георгій Георгійович – доктор педагогічних наук, професор, дійсний член Національної академії педагогічних наук країни. Почесний доктор Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих імені Івана Зязюна НАПН України, почесний доктор Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Академік Міжнародної слов’янської академії імені Яна-Амоса Коменського. Громадський і політичний діяч, член Центрального правління, перший заступник голови Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка; голова секретаріату Конгресу української інтелігенції. Співголова ГО “Всеукраїнський Форум “Українська альтернатива”. Народний депутат Верховної Ради України ІІ, ІІІ, VІ скликань. Пройшов шлях від інспектора до начальника Чернівецького обласного управління освіти, очолював Чернівецьку обласну державну адміністрацію (1996– 1998). Працював викладачем ЧНУ імені Юрія Федьковича, генеральним директором ДП “Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості” (2005–2006). Очолював Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (2007–2010). Обирався головою Комісії з питань екологічної політики та головою Комітету з освіти і науки, членом Президії Верховної Ради України. Нагороджений медаллю “Будівничий України” – найвищою нагородою ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка, Лицарським Хрестом Заслуги (1997), Орденом Святого рівноапостольного князя Володимира ІІІ ступеня (1998), Святого Миколи Чудотворця (2017). Лавреат премії імені Івана Богуна (2007) та Всеукраїнської премії імені Івана Огієнка (2017). Автор понад 350 наукових праць з питань розвитку національної освіти, громадянського суспільства, етнокультурної та екологічної політики, націодержавотворення, зокрема монографій та наукових збірників: “Розвиток освіти у багатонаціональних регіонах” (1996), “Українська культура у змісті національної та педагогічної освіти” (2 т., у співав., 1996), “Громадянське суспільство: освіта, етнокультура, етнополітика” (2002), “Національна освіта: особистість і суспільство” (2013), “Націєтворчість освіти” (2014), “Педагогіка” особистої і національної Гідності” (2018), “Українськість: витоки, виклики, відповіді” (2018). Активний громадський діяч і найактивніший автор тижневика “Слово Просвіти”, Георгій Філіпчук друкує з номера в номер яскраві публіцистичні, глибокі аналітичні розвідки про історичні процеси в України, причини і наслідки Великої війни, яку розв’язала Росія проти України, роздумує про перспективи розвитку нашої Держави. Мельник Олександр Іванович – відомий український художник, член Національної Спілки художників України з 1987 р. Працює в галузі монументального мистецтва (мозаїка, вітраж, фреска, гобелен, розпис, ковка, скульптура); станкового живопису та графіки. Випускник НАОМіА (навчався в майстерні монументального мистецтва професора Тетяни Яблонської), Олександр Мельник, починаючи з 1973 р., бере постійну участь у всеукраїнських та міжнародних виставках. Основні його монументальні твори: вітражі на теми давньоруської історії в Національному історичному музеї України; вітражі на теми народної творчості в Національному музеї літератури України (1985); гобелени для Національного історико-етнографічного заповідника “Переяслав” (1987–1989); розписи у Михайлівському Золотоверхому монастирі (2000) – “Вхід Господній в Єрусалим”, “Зішестя Духа святого на апостолів”, “Зішестя Христове до пекла”, “Свята “Анастасія”, Свята “Євдокія”; мозаїки із зображенням визначних архітектурних пам’яток Києва у вестибюлі Центрального залізничного вокзалу “Київ-Пасажирський” (2001). Олександр Мельник усю свою творчість присвятив висвітленню історії України. У творах художник не оминає і теми сьогодення: “Дзвонар”, “Спломенілий цвіт”, присвячені темі Революції Гідності. І сам Олександр Мельник – найактивніший учасник двох Майданів: 2004 та
2013–2014 рр. Знакова його картина “Бачу справи твої, людино!” стала символом подій, які переживає Україна і кожен з нас сьогодні. Загалом тематично творчість Олександра Мельника можна об’єднати в нероздільну тріаду: доля людини, доля України, доля людства. 2001 року персональною виставкою художник започаткував антивоєнний проєкт “Надія”, яким хотів привернути увагу суспільства до наростаючої загрози воєнної катастрофи. Вже тоді він передбачив страшну війну Росії проти України. Найвідоміший і наймасштабніший проєкт Олександра Мельника як автора і куратора, – Всеукраїнська виставка-бієнале “Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників”. Проєкт започатковано 2004 року. До 2020 року проведено 9 всеукраїнських виставок із виданням повномасштабних каталогів. Митець завжди займав і займає активну громадянську позицію на захист рідної мови. 2016 року він звернувся з відкритим листом – “Оголосити 2016-й рік Роком повернення Україні української мови”. Отримавши формальну відписку, він розмістив на сайті електронних петицій Президента нове звернення – “Проголосити 2016–2025 роки Десятиріччям повернення Україні української мови”. “Русифікація є духовною окупацією”, вважає художник, і тому нашим гаслом до дії повинно стати – “дерусифікація дорівнює деокупація”. Нагороджений орденом “За заслуги ІІІ ступеня” (2008), срібною медаллю Національної академії мистецтв України (2012), мистецькою премією “Київ” імені Сергія Шишка (2016). Нині в Національному музеї літератури триває художня виставка за участю Олександра Мельника “Неспалима. З глибини століть. Незборима”. Народну Шевченківську премію буде вручено 24 серпня 2022 року в Києві.
Підготувала Галина ДАЦЮК, журналістка манчукевич. До книги увійшли згадки про подорож Роланда Франка до Канади у 2017 році, якими поділилися Іван Франко, архітектор із Торонто, та племінниця Блаженнішого Любомира Гузара Марія Рипан, і стаття відомого франкознавця Романа Горака, опублікована в газеті “Літературна Україна”. День пам’яті про Роланда Франка розпочався панахидою митрофорного протоієрея Ігоря Онишкевича у церкві УГКЦ на Аскольдовій Могилі у Києві. У Музеї видатних діячів української культури відкрито експозицію – “Роланд Франко: онук Каменяра”, яка діятиме до 26 серпня 2022 року. Нагадаємо, Роланд-Олександр Франко помер 11 серпня 2021 року на 90-му році життя. Він був українським ученим-інженером, кандидатом технічних наук, дипломатом, громадським діячем, популяризатором творчості всесвітньовідомого діда, засновником і головою правління Міжнародного фонду Івана Франка та людиною, яка безкоштовно здобула для України науководослідну станцію “Фарадей” в Антарктиці (тепер станція “Академік Вернадський”). Власн. інф.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
