Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче · “Український Народ, навчений добром і злом, звитягами й трагедіями, героїкою і зрадами, буде бачити Світ власними очима”. · с. 3сторінка оригіналу ↗

Хто такий герой?

Слово Просвіти, №28 за 2022 рік

Люди піддавались репресіям з показовими публічними судилищами за найменший прояв лояльності до українськості. Брак симетрії є також однією з хворобливих виразок не тільки владного істеблішменту, але й значної частини українства в бізнесовому, дипломатичному, науковому, культурно-освітньому секторах. Бо як, скажімо, можна було здійснювати масштабні економічні зв’язки з ворогом, який вже тоді захопив український Крим, частину Донбасу, методично вбивав наших людей, безперестану (24/7) проводив із кремлівських нечищених стаєнь україноненависницьку пропаганду, запрошуючи час від часу в ці гнійні словесні ями різномастих доморощених “хохло-моzковців”, проплачених соловйовсько-скабєєво-симоньянськими “фірмами”. Не меншою дивиною є і те, що напередодні повномасштабної війни згідно з даними Єдиного державного реєстру в Україні працювало 12970 компаній з роzійськими засновниками чи бенефіціарами. А часткою капіталу українських компаній володіли 12,5 тисяч “руzьких”. Важко знайти приклад, коли б під час другої світової війни в Бостоні, Бірмінгемі чи Новосибірську функціонувала хоча б одна фірма з фашистської Німеччини. Правда, цей свідомий “прорахунок” української сторони компенсувався її “рішучими вимогами” санкцій від міжнародних партнерів щодо руzні. Забуваючи при цьому, що власні руки то “в шоколаді”. Тому “толерантність” до вбивць українців – занадто мерзенна річ, яка є такою ж зрадницькою колаборацією, що ллє воду на чужий млин моzквина. Однією з визначальних задач українства є розбудова Української Церкви. Розмінявши четвертий десяток, відновлена українська Держава та її Народ продовжують ще знаходитися під впливом (далеко не Божим) УПЦ московсько-гундяєвського патріархату, яка до початку війни з ерефією, так і в нинішні часи демонструє чимало прикладів свого “вірного” служіння кацапському молоху. Від богослужінь з антиукраїнським запахом від московських кадил і до навіжених хресних ходів, очолюваних депутатами-колаборантами та зрадниками, все це завжди спрямовувалося на зміцнення позиції не тільки гундяєвщини, що прославляє рашистів на вбивства в Україні, але й самої нацистсько-кремлівської кліки. На жаль, релігійна сфера стає для українців також фронтом боротьби. І тут не обійтись усталеним, що “Бог – єдиний”, а всі свої духовні устремління та волю зосередити на єдності Українського Православ’я під духовним склепінням Володимирської Церкви в Києві – духовній столиці українства. Пройшло ціле століття з того часу як Симон Петлюра написав знаковий лист Івану Огієнку, в якому, прогнозуючи події днів сучасних, зазначав: “В майбутніх конфліктах нашої держави змоzквою внутрішньо міцна ієрархічно дисциплінована Церква Українська може відіграти велике позитивне значіння у вислідах такої боротьби, могла би допомогти зміцненню та впливові нашої державности… Якими б успішними не були наші здобутки, нас “по руках і ногах” буде в’язати ця залежність в площині церковній, вгасаючи й підтинаючи самостійницькі змагання нашого народу”. Справді, в цих словах ніби звучить Божа правда. Адже суголосними були думки і погляди двох великих українців щодо творення й розбудови Держави, наріжний камінь якої – єдина, незалежна (від моzковії) Українська Церква. Бо “Нація, що стремить до власного державного життя, не може помиритись з такою залежністю”. Урок, який має бути нами виконаний, як і ті вище окреслені, що вимагають сміливого і мудрого Чину. Однак нічого не зрушимо з місця, поки не оволодіємо найголовнішою ЧЕСНО- ТОЮ. Колись маловідомий український письменник Іван Вернет, вихований на європейських ідеях Локка, зустрічаючись зі Сковородою, був вражений його любов’ю до України. Пізніше він напише, що Діоген вважав за людей одних лише спартанців, а Сковорода найбільше любив українців. Ця Сковородинська цінність мусить бути завжди з нами, як і вигранене вічністю Слово Сосюри: Любіть Україну всім серцем своїм і всіми своїми ділами. Тоді ПЕРЕМОЖЕМО! Георгій ФІЛІПЧУК Андрій ІЛЛЄНКО Герой – це командир роти, який підривається на розтяжці, відмовляється від госпіталізації та продовжує керувати боєм. Герой – це дронщик, якого накрили мінометами, але він з уламком в обличчі відмовляється евакуюватися і продовжує керувати дроном, щоб наша арта могла насипати куди треба. Герой – це молодий хлопець, який ще півроку тому тусив на Подолі і поняття не мав що таке “тапік”, тягне кабеля для цього тапіка під обстрілом касетними снарядами, бо він зв’язківець і треба негайно

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин