Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Пам’ять · “Я вірю в наші Збройні Сили, вони не підведуть, не зрадять, вони приведуть до перемоги”. · с. 5сторінка оригіналу ↗

Відійшов у вічність письменник і просвітянин Олесь Лупій

Слово Просвіти, №28 за 2022 рік

14 серпня 2022 року помер лавреат Національної премії України імені Т. Г. Шевченка, письменник, драматург, сценарист, член НСПУ, багаторічний член Головної ради ВУТ “Просвіта”, заслужений діяч мистецтв України Олесь Васильович Лупій. Автор багатьох поетичних збірок, історичних романів “Гетьманська булава”, “Падіння давньої столиці”, “Лицарі помсти”, кількох кіносценаріїв, втілених у фільмах “Малуша”, “Багряні береги”, “Данило – князь Галицький”. Світла україноцентрична людина високої гідності, глибокої історичної пам’яті, Олесь Лупій народився 28 березня 1938 року в селі Нова Кам’янка Рава- Руського повіту на Львівщині в родині, що зазнала переслідувань і виселення в Сибір за участь у визвольних змаганнях. Ось як згадує Олеся Лупія професор Михайло Наєнко: “Спізнавалися ми з ним ближче як студенти філологічного факультету Київського університету. Коли він закінчив його – я вступив. І дізнався, що він був першим старостою іменної літературної студії в університеті. Вона тоді називалася “СІЧ” (Студія імені Чумака). Він запровадив членські квитки для літстудійців, організував видання першого номера студентського альманаху “Світанок” (1960), за що мав неабиякі прикрощі з боку партійно- Об’єднання Галицького району Львова Всеукраїнського товариства “Просвіта” з глибоким сумом повідомляє, що 12 серпня відійшла у вічність незмінна секретарка Товариства Марія Козак. Від перших днів створення “Просвіти” пані Марія була багаторічною безкорисливою трудівницею на просвітянській ниві в ім’я утвердження української державності на рідній землі. Сумуємо разом із родиною та друзями. Нехай рідна земля буде тобі пухом, посестро! Марія Павлюк, голова Товариства го керівництва університету. Після нього літстудію очолював Іван Драч (1960–1961). Про це Олесь розповів у спогаді “Була така літстудія СІЧ”. На Олеся Лупія як поета-шістдесятника серйозну увагу звертали критики і в Україні, і в українській діаспорі. А Шевченківську премію йому присуджено за історичний роман “Падіння давньої столиці” (1994). У центрі роману – українська столиця, Київ і кияни. Актуальність його сьогодні цілком очевидна, оскільки на Україну й столицю її чиниться черговий збройний напад. Не впала столиця тоді, не впаде вона зараз, як і не впаде світла пам’ять про талановитого співця її Олеся Лупія. Сумуємо за ним ми – ближчі і дальші його сучасники, сумують літстудійці Київського університету, сумує вся українська література”. З перших днів утворення “Просвіти” Олесь Васильович – активний просвітянин, не раз організовував громадські акції на захист української мови, активно підтримував тижневик “Слово Просвіти”, друкував на його шпальтах актуальні поезії, спогади, статті, підтримував газету матеріально. Всі, хто знав Олеся Лупія, збережуть про нього незрадливу пам’ять, глибокий жаль за вірним другом і соратником. Висловлюємо глибокі співчуття дружині Лесі Степанівні, синам, всім родичам покійного. Спочивайте з миром, Олесю Васильовичу! Центральне правління ВУТ “Просвіта” імені Т. Г. Шевченка “Ми всі вишиваємо долю”. Прийшла вшанувати Уласа Самчука вчителька української мови та літератури Здолбунівської ЗОШ №3, членкиня правління Рівненського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка Наталія Савчук. Кандидат педагогічних наук, доцент кафедри української мови та культури Національного авіаційного університету (м. Київ) Оксана Приходько розповіла про видання роману “Кулак” із власною передмовою. Просвітянин, член Національної всеукраїнської музичної спілки та спілки кобзарів України Назарій Волощук заспівав гостям українських патріотичних пісень. Завершився захід традиційним покладанням квітів до пам’ятника Уласові Самчукові. Власн. інф.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин