Арт#калейдоскоп · “Переосмислені українські образи підіймають дух людей”. · с. 11сторінка оригіналу ↗
“Запорожець” без малоросійства
Слово Просвіти, №28 за 2023 рік
У Міжнародному центрі культури та мистецтв (м. Київ) показали нову постановку уславленої опери Семена Гулака-Артемовського “Запорожець за Дунаєм”, яку здійснили у Львівській національній опері. Столичний глядач мав унікальну можливість побачити й почути несподіване прочитання однієї з найвідоміших оперних історій. Тут закладені нові сенси та підтексти знаного сюжету, що відновлюють історичну справедливість та особливо актуальні нині.
Едуард ОВЧАРЕНКО Фото із сайту театру
У режисерській візії Оксани Тараненко образ українського козацтва врешті-решт позбувається столітніх стереотипних нашарувань, насильно нав’язаних московитами. Козаки природньо стають могутньою, войовничою та волелюбною силою, здатною протистояти будь-яким перешкодам і ворогам. І це заради здійснення найзаповітнішого бажання – повернення на святу українську землю та життя у вільній Україні. Для цього вони готові на все, навіть на найкривавіший бій і смерть. Та чи вдасться українцям здобути прихильність Султана і повернутися додому? “Запорожець за Дунаєм” постає перед глядачами в новій музичній редакції Олександра та
Дмитра Саратських, видовищній сценографії Тадея Риндзака, автентичних костюмах Людмили Нагорної та сучасній хореографії Олексія Буська під керівництвом відомої інтерпретаторки української музики Ірини Стасишин. Вистава допомагає відчути правдивий дух вільної України та її героїв, які впродовж століть виборювали своє право бути вільними та незалежними. – Вже після початку повномасштабної війни з Росією я здійснила в Одеській національній опері першопрочитання опери сучасного українського композитора Олександра Родіна “Катерина”, яку він написав спеціально для цього театру, – розповіла режисерка-постановниця Оксана Тараненко. – Лібрето створив поет Микола Бровченко. У цього митця багато творчих ідей. Ще у 2016 році він переклав українською мовою “Летючу мишу”. У його перекладі в Одесі йде опера “Служниця пані”. Разом із паном Миколою ми працювали над лібрето “Запорожця за Дунаєм”. У 2019 році разом з Іваном Чередниченком, який зараз є музичним керівником Львівської національної опери, ми поставили “Весілля Фігаро” в Київській опері (Київському академічному театрі опери і балету для дітей та юнацтва). Мали й інші спільні проєкти. А з директором Львівського оперного театру Василем
Вовкуном я познайомилася в Одесі, де він ставив оперу “Набукко”. У Львівському оперному театрі з’явилася потреба оновити “Запорожця за Дунаєм”. Тут хотіли не лише нової постановки, а й нових ідей. Мене запросили в цей проєкт. Василь Вовкун запропонував змінити героїв, адже персонажі опери мають меншовартісний вигляд. Я подивилася на структуру твору і, враховуючи контекст, у якому він був написаний, зрозуміла, що таким твором сучасного глядача до театру не заманиш.
Своїми постановками опер “Катерина” і “Запорожець за Дунаєм” я хочу зламати стереотип зображення українського як консервативного, нестильного. Ми прагнули зробити героїв молодшими, ціліснішими. Почали з Івана Карася, зрозуміли, що він не може бути п’яничкою. Треба усвідомити, хто такі українці, які живуть в засланні і в яку Україну вони хочуть повернутися. Сьогодні важко уявити українця, який хотів би повернутися до російської імперії. Разом із Миколою Бровченком ми думали про те, куди вони мають повертатися. А оскільки у нас ще немає образу майбутнього, куди б хотіли потрапити, то ми посадили героїв на корабель, напнули вітрила, аби він поплив у майбутнє, прощаючись при цьому з минулим. Ми не хотіли, аби наш Карась ночував у небоги, тому створили підпілля, у якому відбувається нарада. Нам довелося змінювати структуру твору, робити деякі сцени наскрізними. Однак всі музичні хіти, які були в опері Семена Гулака-Артемовського, ми лишили – і дуети, і молитву Андрія. Просто надали їм іншого звучання та значення. Звісно, нинішні репетиції відрізнялися від довоєнних. Ми не могли їх проводити під час повітряних тривог, свій відбиток накладала і комендантська година. До того ж, кожного торкнулася війна. Багато солістів театру боронять Україну або їхні родичі чи друзі на війні. А ті, хто залишився в тилу, відчувають свою приналежність до подій, що відбуваються на фронті. Безмежно вдячні Збройним Силам України за те, що ми можемо працювати. Робитимемо все, щоб надихати людей на Перемогу, наближати її день. Переосмислені українські образи підіймають дух людей, тож нехай це буде нашим скромним внеском у майбутню Перемогу. У виставі два виконавських склади, вважаю, що обидва рівнозначні. У театрі гарно підібрана команда солістів, серед них як молоді, так і досвідчені виконав-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
