16 Театр “У складний час потрібна саме комедія”. · с. 16сторінка оригіналу ↗
Невичерпне джерело оптимізму
Слово Просвіти, №28 за 2023 рік
Першою виставою для дорослих у Київському академічному театрі ляльок “Замок на горі” за період повномасштабної війни стала сімейна комедія на дві дії “Труфальдіно – слуга двох господарів” за п’єсою Карло Гольдоні. Про цю роботу театру – наша розмова з режисером-постановником Дмитром Драпіковським.
Встигати всюди і не втрачати оптимізму, навіть якщо все пішло шкереберть? Це і є сила Труфальдіно – невгамовного і харизматичного слуги всіх часів. Класична комедія Карло Гольдоні не старішає сторіччями. Цього разу вона набула нових барв у постановці на сцені театру ляльок і має успіх серед глядачів, які на виставі і сміються, і дивуються. Звісно, втримати серйозне обличчя, спостерігаючи за подіями п’єси, просто неможливо. Але особливе захоплення викликає сценічний бій у постановці заслуженого діяча мистецтв України Юрія Старостіна. – Прем’єра вистави “Труфальдіно – слуга двох господарів” відбулася на початку лютого 2023 року, – згадує режисер-постановник. – Ще минулого літа у нас виникла ідея зробити виставу для дорослих. У перші місяці війни ми грали багато дитячих вистав по різних локаціях. Це були покази для дітей, які пережили жахіття війни, дітей-сиріт, біженців із Маріуполя. Виступали навіть у метро. Можна сказати, що ми один із перших дитячих театрів Києва, який повернувся до праці після початку повномасштабного вторгнення. Згодом згадали і про дорослого глядача: вирішили не робити виставу про війну чи ставити якусь сумну історію. У складний час потрібна саме комедія. – Вистава має незвичне сценічне рішення. – Хотілося, щоб це була класика, саме тому звернулися до Гольдоні. Передивилися постановки різних театрів за цим твором, розробили своє сценічне рішення, з урахуванням специфіки театру ляльок, а також обставин війни.
Ми поєднали маски і живих акторів, тобто засоби виразності, які є у театру ляльок та драматичного театру. Це надало нового вигляду і звучання виставі. Нещодавно у нас побували гості з Херсонського музичнодраматичного театру імені Миколи Куліша. Вони були в захваті від побаченого, адже у них такого немає, щоб у виставі були водночас і маски, і ляльки, і драматичні актори. Вважаю, що нова постановка – початок епохи, коли актор і лялька стають тотожними, їхні образи немов зливаються в одне ціле. – Мабуть, непросто було ставити нову виставу під час війни. – Робота над спектаклем розпочалася у вересні-жовтні минулого року. На рахунку театру було недостатньо коштів, але ми почали працювати, шукаючи можливості та адаптуючись до обставин. У нас є маріонетки головного художника театру Миколи Данька, а також ляльки зі старих вистав, що вже не йдуть. Почали робити синтез: ляльки з однієї вистави, декорації з другої, а костюми з третьої. Все підбирали у стилі тієї епохи, в якій відбувалися події. Як на мене, вийшло непогано, і глядачеві подобається. Звісно, не все вдалося зробити “на підборі”. Деяким акторам все-таки пошили нові костюми. Та загалом зробили все можливе, не витратили на постановку практично жодної копійки. Починали робити виставу під обстрілами. Потім на деякий час призупинили цю роботу, бо ставили “Енеїду”. А коли сценічне рішення “Енеїди” було готове – повернулися до “Труфальдіно”. – Що можете розповісти про особливості постановки? – Спочатку у виставі було лише вісім акторів. Згодом почали долучатися інші актори. Вийшов чудовий акторський ансамбль – Юрій Фарафонов, Катерина Устинова, Юрій Хетчиков, Олександр Ворона, Юлія Ступка, Вікторія Тебєнєва, Лідія Шевченко, Вадим Доценко. Олександр Ворона та Юлія Ступка приїхали до нас минулого літа з Херсона. У цьому місті я ра-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
