Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Суспільство · “Реакція небайдужих жителів Слов’янська та інших українців на приниження одного з символів держави мені зрозуміла, а мовчання влади – ні”. · с. 3сторінка оригіналу ↗

Сон воєнної ночі

Слово Просвіти, №28 за 2023 рік

Вечірньої пори до мене в лікарняну палату “підселили” новенького. Неговіркого хлопця-військового. При знайомстві лише назвався і сказав звідки родом. Його рідне місто в Дніпропетровській області я добре знав з юності. Вже згодом Олесь (назву його так) розповів, що на фронт пішов добровольцем у перший же день війни. Григорій ТИТАРЕНКО, журналіст, м. Полтава Не міг і я не зізнатися йому, що лиховісного 25 лютого сам подався до рідного військкомату – записуватися в добровольці. І, схоже, щиро потішив його офіцерів, коли ті почули про мій вік. Але того вкрай тривожного другого дня війни я повірив у нашу неминучу перемогу. Бо вже зранку біля військкомату стояли в довгій черзі сотні добровольців, заполонивши простір між вулицями Шевченка і Пушкіна. Зізнаюся: був цим зворушений до сліз, адже розумів, що так блискавично отримати повістки люди ніяк не могли. У цій довгій черзі був народ усякого віку. Чимало жінок. Подумалось тоді, що-то медички. Того ж дня у мене, гіпотоніка, вперше в житті “зашкалив” тиск. Мій сусід по палаті поділився, що хотів воювати танкістом, має таку військову спеціальність, але танків не вистачало, тому освоїв професію воїна протиповітряної оборони. Рік воював у харківських лісах. Потім з виразкою шлунка потрапив до полтавського госпіталю, а доліковувався в цивільній лікарні. Наша ніч була заключною у його цивільному лікуванні. Далі знову мав перебратися в госпіталь. Він мене чомусь уперто називав “Батею”. Доти Батею я ніколи не був. Думаю, це звичне фронтове звернення молодших до старших. Мав він 33 роки, але на вигляд – добре за со-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин