Національна еліта · “Ненастанні пошуки прихильника несподіваних ритмів і рим, який уже на початку творчого шляху був свідомий своєї місії та таланту”. · с. 9сторінка оригіналу ↗
“І починаю словом, словом…”
Слово Просвіти, №28 за 2026 рік
Словом, Святим Письмом, античною культурою, давньою національною традицією і рідною Мовою. Він – невтомний шукач свого шляху, способів і форм розвою національного мистецтва, позбавленого салонності і галерейності, наповненого ідеями, що нуртують самочищенням світу, людини, позбавляючись як декорованого лоску, так і намулу. Його творчість – аксіологічна, думаюча, така, що співпереживає, закохує, здатна обійняти широкий чуттєвий діапазон – від величної епічності, сакральної міфологічності і до надзвичайно ніжної ліричності. А ще в ній міститься об’ємний психопедагогічний пласт впливу на людину, спроможного свідомо й підсвідомо формувати натуру й ментальність особистості, торкатися її тонкої душевної гами, чого часто не знайти в цілому спектрі навчальних дисциплін. Це той випадок, який нагадує про значущість мистецької освіти, визнаючи, згідно з документами ЄС/РЄ та ЮНЕСКО, “культуру й мистецтво найважливішими компонентами всебічної освіти, що забезпечує повний розвиток особистості”. Дещо контраверсійно, однак варто зазначити, що художник Нагулко світоглядно і професійно є одним із кращих представників “нової” української національної школи та етнопедагогіки. Відчутно, що опертям для його мистецького поступу є не лише Святе Письмо й Шевченко, але й педагогічні ідеали таких велетнів, як Г. Сковорода, І. Огієнко, Софія Русова, М. Лисенко, В. Кричевський… Опираючись на кращі національні, загальнолюдські надбання культурно-мистецької і педагогічної спадщини, доєднуючи свою оригінальну “каліграфію” митця, він розвиває в людині “Думку, Душу і Руку”, огранюючи в картинах і слові кращі якості Української нації, мовби закликаючи бути українцями за духом і поведінковими нормами, гідними свого Роду, Народу, Держави. Будучи за натурою людиною вільною, Юрій Нагулко під час зустрічей, бесід, презентацій і дискусій (особливо на круглих столах “Просвіти”, що на Хрещатику) не “ґвалтує” імперативами, проте завжди настійливо переконує й доводить, що Нація, яка виборює Свободу, щоби виживати й перемагати, таки мусить володіти спільними цінностями, закладеними в історичній Пам’яті, рідній Мові, національній Культурі, нашій давній Традиції і Вірі. Саме вони в художніх образах Мистця і є наріжними каменями для зрощення Людини, Народу, Держави-України. Безперечно, у кожного власна, глибоко індивідуальна сприйнятність “іншого”, зокрема й такої навдивовижу цікавої особистості, як Юрій Нагулко. Одначе його натура має те, що, мабуть, знаменникове для більшості. Бо перед нами постає Художник, який здатен об’єднувати воєдино ті цінності і музи, що оберігають Народ, роблячи його “живим” і життєдайним, “олюд-
Високе новоліття – в нашого неповторного Павла Мовчана! Шлючи найтепліші вітання Державнику й Філософу, Майстрові Слова й Чину, спілкування з яким зігріло мене, як багатьох – на все життя, зичу – попри всі рани нашого часу, попри опір довколишньої матерії – просто-рити обрії, “встигаючи все з землею і небом”, як наснажливо радить нам Павло Михайлович, у співтворчості з прекрасним Марцеліюсом Мартінайтісом (у вибраній збірці перекладів “Я є вмістилищем світів...”, Київ: Ярославів Вал, 2024, Світлана Короненко – раджу всім!). З роси й води! Літа за літами, відкриття за відкриттями! Дмитро ЧИСТЯК
***
Я ланцюгами шосе Ноги собі закайданував, Линвами рік Руки собі зв’язав.
Намагаюся словом, Словом Піднятись і йти – Встигаючи все З землею і небом.
Намагаюся словом, Словом Зітхнути – Наче всім світом.
Намагаюся словом, Словом Почути,
Як шелестить мерехтлива В осінній тиші зоря.
І починаю словом, Словом Бачити набагато ліпше, Ніж бачив раніше Очима.
Редакція тижневика “Слово Просвіти” приєднується до привітань очільника ВУТ “Просвіта” ім. Т. Г. Шевченка, шеф-редактора газети Павла Михайловича Мовчана і бажає йому многії літа у міцному здоров’ї та високому слові.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
