Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Національна еліта · “Ненастанні пошуки прихильника несподіваних ритмів і рим, який уже на початку творчого шляху був свідомий своєї місії та таланту”. · с. 9сторінка оригіналу ↗

“Істино, єдина, озов дай…” Поетичне трикнижжя Павла Мовчана: роздуми та спогади

Слово Просвіти, №28 за 2026 рік

Микола СЛАВИНСЬКИЙ Павло Мовчан – поет за покликанням – тривалий час працював токарем, експедитором, моряком риболовецького сейнера, начальником гідрометеорологічної експедиції АН СРСР (народився 13 липня 1939 року). Написав сценарій мультфільму “Котигорошко”, став автором ідеї славетного “Лиса Микити” (26 серій) за мотивами однойменного твору Івана Франка, переклав лірику класика туркменської літератури Махтумкулі. Як народний депутат України 12 (1), 2, 3, 4 та 6 скликань стояв біля витоків української державності, брав активну участь у підготовці та ухваленні 28 червня 1996 року Конституції України, зокрема її 10 статті, яка утверджує державність української мови. Тривалий час очолює Всеукраїнське товариство “Просвіта” ім. Тараса Шевченка. Лавреат Шевченківської премії. Батько Михайло Устимович та мати Пелагея Лазарівна все життя працювали на землі. Павло Мовчан сьогодні – один із найзагадковіших ліриків, які утверджували себе з середини минулого століття. Дослідники майже не доклали зусиль, аби розкрити і таїну, і найрізноманітніші формально-змістові дивовижі цього творчо амбітного, вельми плідного й непростого автора. Його рідко перераховують у звичній шерензі шістдесятників, хоча перша збірка поета побачила світ ще 1963 року. Назва була не так претензійна, як виклична, весняно задьориста: “Нате!”. Молодий лірик щедро дарував читачам, котрі вже попрощалися зі сталінською ерою, масштабні узагальнення й заклики, дзвінкі ритми, хмільні метафори та хльосткі епітети. І шанувальники нового образного слова, окрилені журавлиними ключами над швидкоплинною хрущовською відлигою, прийняли бунтливий, ясний світ ліричного героя, за яким легко вгадувалася молодеча постать дебютанта. З книжки “Нате!” до новочасного трикнижжя вибраних творів, яке підсумувало творчі шукання Павла Мовчана, ввійшли тільки два твори: менш знаний вірш “Бризки калини” та набагато популярніша поезія “Моє вікно”. Було те вікно в близький і далекий космос “перекреслене рамами, \\ обплетене вітами яблунь, обліплене листям”. Означення-уточнення “перекреслене” виявилося знаменним. Інші епітети й порівняння теж були прозірливо точними. Поет ніби наврочив собі: “Мов шаблі, танцюють блискавки дзвінколезі”, “вихлюпувать з сірих стін \\ все темне на вулицю”… І хоча твір завершується оптимістичною нотою (автор запрошує подивитися у вікно – свою прозору душу), але загальний лад твору значною мірою визначив атмосферу наступної збірки “Кора” (1968), де є такі рядки: “Скільки перемито різних днів, \\ Як надовго затяглось шукання!”. Між цими книжками – якихось п’ять років, та в них вмістилася, втиснулася, вглибилася ціла епоха. Після обнадійливої відлиги вдарили політично-духовні заморозки й, за Павлом Мовчаном, “почавсь майдан мовчання”. Поет переходив його довго, чи не через крок повторював про себе свої ж слова: “Істино, єдина, озов дай, \\ Вилущися словом із мовчання”. Певна річ, якщо не абсолютну, то бодай відносну істину поет знав, адже закінчив Літературний інститут ім. О. М. Горького, а пізніше й вищі сценарно-режисерські курси (обидва заклади – в Москві), розумів причини та наслідки, але не міг про це сказати вголос. Написані вірші лежали в темряві шухляд, а ненаписані – краяли серце. У трикнижжі вибраних творів “Білі лінії”, “Був день – пам’ятаєш плазучого змія?” та “Материк” (2024) вияскравилася серцевинна сутність плідного доробку Павла Мовчана: ставлення до поезії як до осяяння й воднораз як до напруженої, тяжкої праці. Йдеться не про відбування повинності професіонала, а про ненастанні пошуки прихильника несподіваних ритмів і рим, який уже на початку творчого шляху був свідомий своєї місії та можливостей таланту. Розвивати його, усталювати й утверджувати власний почерк – на довгі роки стало законом повсякдення.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин