Подія року · “Український фестиваль відкриває нові таланти, прищеплює любов до рідної культури і сполучає тих, хто живе в Хорватії, – зі своєю Батьківщиною”. · с. 14сторінка оригіналу ↗
“Пісня буде поміж нас!”
Слово Просвіти, №28 за 2026 рік
Галина ДАЦЮК, журналістка, Ловран – Рієка – Київ
У підсумку я вже склала в уяві його довершену картину. І якби мати ще й хист художниці, то відтворила б на ній найяскравіші фестивальні миттєвості. Їх було багато – прекрасних і незабутніх. Зрештою увесь Фестиваль був яскравий, як дивовижний літній день на Адріатиці. Його події широко висвітлено в медіапросторі. Як написала засновниця Фестивалю Ольга Камінська, “цими днями просто рясні звіти…” – у “Слові Просвіти” (Україна); “Віснику” (Хорватія), головна редакторка Оксана Мартинюк; “Слові Кобзаря” (Загреб), головний редактор-публіцист Славко Бурда. Відзначено блискучу організацію, високий виконавський рівень, унікальні виступи, перемоги, нагороди, чудовий настрій, що панував усі дні, і прекрасні результати події. Гала-концерт 21 червня зібрав повну залу слухачів і глядачів у Трсатській бібліотеці. Традиційну культуру та фольклор тут яскраво представили хор і танцювальний ансамбль УКПТ “Тарас Шевченко” з Каніже (з танцем “Повзунок”), а також представники УКПТ “Кобзар” (Загреб). Музичну програму відкрив оркестр “Оберіг” товариства “Дніпро” інструментальними творами “Ой, у лузі” та “За світ встали козаченьки” в обробці Андрія Шустя, за що колектив отримав офіційну подяку від Національної музичної спілки України. На сцені виступили зіркові гості та лавреати. Засновниця Фестивалю, очільниця УКПТ “Дніпро”-Рієка Ольга Камінська блискуче виконала романс “Мов човен золотий пливе моя душа”. Минулорічна володарка Гран-прі співачка і мисткиня Ольга Угнівенко співала власний твір “Лети, моя пісне”. А ще була авторська композиція для флейти Крістіни Кравченко. І “Музиченьки” у виконанні Наталії Комарницької. “Ой ти, дівчино, з горіха зерня” у виконанні Давора Лєшіча. І українська композиція на баяні Михайла Шейка – Гран-прі. І “Пливе кача” у виконанні володарки Гран-прі Валерії Попадинець з Хуста з її неповторним тембром і проникливим співом. Красивим фінальним акордом прозвучав виступ Заслуженого народного хору України “Дарничанка” під художнім керівництвом професора Петра Андрійчука – пісня “Єднаймося, люба родино”. Пісня і музика ще довго лунали у той вечір над Трсатом і Рієкою. Завершилося свято дружньою вечерею, де теж співали – українських і хорватських. Бо невичерпний пісенний скарб наших народів. А Український фестиваль відкриває все нові таланти. Прищеплюючи любов до рідної культури і сполучаючи тих, хто тепер живе в Хорватії, – зі своєю Батьківщиною.
Не менш важливою складовою нашого перебування в Хорватії залишаються особисті враження. Адже поза фестивалем наше буття було обрамлене мандрівками, морем, зустрічами, маленькими і приємними святами. Вони наповнювали час радістю, підносили настрій, вливали живу енергію, заряджали на творчість. І ставали важливим лейтмотивом нашого єднання. Завдяки цим подіям ми змінювалися, щось пізнавали, відкривали, збагачувалися не лише сонцем, але й людськими взаєминами. Ми прокидалася дуже рано, бо хотілося надихатися морем і шкода було втрачати навіть хвилинку. А ввечері ходили в старе місто, де було затишно і прекрасно. Де плюскотіла жива музика, закохані ласували морозивом, за вікнами похитувалися фіранки, біля порогів пахла лаванда. І не було затишнішого місця на землі. Ось відгук моєї безмежно талановитої подруги Валентини Давиденко про один із таких вечорів. Валентина Давиденко, письменниця, художниця, журналістка: – Про лаврову гілочку з Ловрана я написала у вірші рік тому. Сьогодні у старому граді цього унікального хорватського містечка, в затишному надвечір’ї ми з колегою журналісткою і письменницею Галею Дацюк читали стрічку тривожних новин з рідного Києва. А на дзвіниці старого храму дзвін відбивав тієї миті вечірній час. І нам це видавалося сердечним відлунням на тривогу, яку переживав Київ. Ніби часовий годинник завмер по горизонталі, і тому світ відчув суголосність з київським надвечір’ям. Цей мотив виникав не одноразово протягом Десятого українського фестивалю пісні, музики, танцю, художнього мистецтва у хорватській Рієці: у поезіях і піснях, життєвих історіях учасників Фестивалю, серед яких були матері чи дружини воїнів, переселенці з різних регіонів України. Зрештою, донати, зібрані на творчих локаціях Фестивалю, передані військовому однієї з бойових частин. А ще цінним набутком і нинішнього ювілейного Фестивалю було духовне єднання, завдяки відкриттям неймовірних талантів української культури і мистецтва. Це надихало, додавало оптимізму і сил протистояти навісному ворогу. Я дякую за унікальний мистецький проєкт фестивалю його авторам, знаменитим в Україні і Хорватії Ользі та Віктору Камінським, які зробили його викінчено досконалим у мистецьких форматах і з атмосферою, сповненою сердечної щирості і теплоти. Фестиваль рік у рік стає все відомішим у світі, його творчі виднокола – все ширшими. Вдячна за честь працювати в журі, мати радість відкривати нові українські таланти. А лаврову гілочку з Ловрана знов повезу до Києва як закладку для нових віршів. Наталія Андрійчук, солістка Заслуженого народного хору України “Дарничанка”: – Магія Адріатики – від затишного Ловрана до вогнів Трієста… В наше нелегке українське сьогодення вкрай необхідна пауза – щоб просто вижити й знайти сили рухатися далі… …Ловран зустрів нас затишком, ароматом лавра та кипарисів, а неймовірно гостинне море подарувало лагідні теплі хвилі та спокій. Попереду на нас чекали дивовижні краєвиди Рієки, де величні гори спускаються до самої води, та захоплива подорож до Трієста в Італії, що додала поїздці особливого шарму й натхнення. Але найяскравішим враженням цієї поїздки став ювілейний Десятий український фестиваль пісні, музики, танців і художнього мистецтва у Рієці, що став справжнім містком культурного єднання. Адже коли українська пісня поєднується з морським бризом Хорватії – народжується щось неймовірне! І все це завдяки чудовим людям, справдешнім українцям – Ользі та Віктору Камінським. Їхня турбота, щирість та підтримка подарували відчуття дому далеко від рідних стін, за що їм величезна подяка! Ловран, Хорватія – магія Адріатичного спокою, куди завше хочеться повернутися!
Для учасників поїздки була створена сторінка “Хорватія 2026”. Процитую два відгуки наших фестивальних мандрівників після повернення додому. Іван Михайлович: – Шановне панство, вельмишановний Петре Олександровичу. Ми з дружиною вперше потрапили у ваше товариство. Прекрасні люди, чудова атмосфера, яскраві творчі моменти, неперевершена природа Ловрана, тепле море і море позитивних емоцій! І це все завдяки вам, вашому таланту і організаційним здібностям. Ми живемо і працюємо у сфері медицини. Щоденні людські болі і тривоги звичні для нас. Інколи нам здається, що здорових і щасливих людей у світі немає взагалі. Але це не так. Свідомість підказує, що ми помиляємося, а очі бачать, що ми праві. І от ми на цілих десять днів вириваємося зі звичного кола роботи і проблем у світ творчості, натхнення, радості і щастя. Нам би хотілося, чи може нам здавалося, що так би мало тривати вічно. Та час пролетів, як би батогом ляснув. Ми вдячні вам за ту атмосферу, у якій ми будемо перебувати ще довго. Вона буде жити всередині нас і підказувати – світ сповнений щастям і ми в ньому щасливі люди. А всі болі та тривоги – то тимчасове. Після нашого спільного відпочинку ми почнемо у повсякденні вживати звернення “пан”, “пані”, “панство”... Здається, що це зробить нас шляхетнішими і тісніше впише Закарпаття у загальнонаціональний контекст. Петро Андрійчук, художній керівник Заслуженого народного хору України “Дарничанка”: – Щиро дякую, шановне панство, за теплі слова! Я неймовірно щасливий, що нам разом вдалося витворити таку дивовижну атмосферу! У поєднанні з фантастичним морем і унікальною природою вийшло, власне, те, що для кожного з нас залишиться в пам’яті як казкова “Хорватія-2026”. Добра усім і миру.
У день відкриття Українського фестивалю я познайомилася з учасницею Заслуженого хору “Дарничанка” Майєю Поліщук, яка побажала придбати мою книжку “Світло повертається”. І це було зворушливо до сліз, оскільки пані Майя – мама двох синів, що воюють. Ця вродлива голосом, поставою і душею жінка залишила сильне і світле враження. У вечір лі-
Рівно місяць тому завершився Десятий ювілейний український фестиваль пісні, музики, танців і художнього мистецтва у Ловрані та Рієці (Хорватія) 18-21 червня 2026 року, організований УКПТ “Дніпро”-Рієка. Сьогоднішньою публікацією ми завершуємо розповідь про цю знакову подію культурної дипломатії українсько-хорватських відносин.
На цій історичній світлині увічнено відкриття у Ловрані Десятого українського фестивалю пісні, музики, танців і художнього мистецтва (Рієка), 2026 р.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
