Театр · “Вони стануть найкращими адвокатами української культури в тій культурній інтеграції, якої ми так прагнемо”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
Подорож у світ комах
Слово Просвіти, №28 за 2026 рік
Едуард ОВЧАРЕНКО Світлина Анатолія Федорціва
Композитор Іван Небесний та лібретист Микола Бровченко створили фантасмагоричну історію про світ, у якому люди поступово втрачають людяність. Сьогодні ця історія звучить гостро, відверто й навіть пророче, відкриваючи нові сенси для українського глядача. Перед прем’єрою відбувся преспідхід, під час якого було розширене обговорення вистави з участю постановчої групи та партнерів проєкту. Учасники мали можливість дізнатися про історію створення мюзиклу, особливості його художнього втілення, міжнародну співпрацю та значення прем’єри для українського театрального простору. Пропонуємо уривки з виступів його учасників. Богдан Струтинський, генеральний директор-художній керівник Національної оперети України, народний артист України: “Прем’єра для театру – це завжди виклик і свято. Ми вкладаємо дуже багато любові, енергії і хочемо, щоб наше дитя полюбили глядачі. Цей проєкт повністю створений у стінах Національної оперети України. Дякую за ідею Оксані Тараненко. Попросили долучитися до цього процесу Миколу Бровченка та Івана Небесного. Спочатку був пошук. Ми визначали жанр – опера чи рок-опера. Потім стилістично і музично вийшов все-таки мюзикл. Сподіваюсь, він сподобається глядачам і займе чільне місце на сцені нашого театру. Хочу подякувати нашій команді і, зокрема, Ользі фон Валь та Карлу-Крістіану Андресену, за те, що вони сьогодні з нами в Україні в ці складні часи, що слухають про війну не з російських каналів, а бачать її на власні очі. Я розцінює це як знак солідарності і підтримки України. Вистава лише робить перші кроки. Думаю, що глядач знайде тут багато паралелей з нашими так званими колишніми “братами””. Микола Бровченко, український сценарист, автор лібрето: “Це була командна робота. Почалася вона з братів Чапеків. Ми прочитали їхній твір і поклали його на полицю. У нашому тексті немає жодного слова з їхньої п’єси. Це справді український контент, все написано заново. Ми просто надихнулися. Продовжили лінію порівняння людей із комахами з огляду на те, що нас зараз оточує. Зробили свій меседж, який дещо відрізняється від закладеного братами Чапеками. У Театрі оперети ми знайшли однодумців. Про таких соратників можна тільки мріяти. Два роки разом творили продукт, що має назву “Комахи”. Раджу слухати тексти”. Іван Небесний, композитор, заслужений діяч мистецтв України: “Від слова ми почали відштовхуватися – сцена за сценою. Це стосується й музики. У результаті цих пошуків у нас вийшла надзвичайно різнопланова вистава. І сенси, закладені командою, були якнайкраще донесені за допомогою музики. Для того, щоб активно розвивався сюжет, щоб глядачам було постійно цікаво, ми вибирали певні музичні засоби. Вийшло дивне поєднання всього різного, тому жанр – фантасмагорія. А далі була рутинна робота, як у будь-якого композитора, – від початку і до кінця проєкту. Хочу подякувати Театру оперети. Ми всі отримали надзвичайно комфортні умови для роботи, нам допомагали в усьому”. Сергій Дідок, диригент-постановник, заслужений діяч мистецтв України: “Творчий процес завжди відбувається тут і зараз. Я щасливий, що долучився до цієї команди, яка сьогодні творить історію світового мюзиклу. В Україні відбувається народження продукту, який буде не соромно показати в Європі чи Америці. Моїм завданням як диригента було відтворити все те, що задумав Іван Небесний. Намагався донести слово, образи, які відтворюються не лише вокально, але й засобами оркестру. Тут надзвичайно різноманітна музична мова. І я думаю, що багато пісень підуть у народ, адже музика пізнавана і легка, її хочеться співати”. Вадим Прокопенко, балетмейстер-постановник, заслужений артист України: “Почали роботу над постановкою 31 березня. Перші дні було багато пошуків з режисеркою. Все поступово ставало на свої місця. Дуже вдячний Оксані Тараненко за пропозицію бути учасником цієї команди”. Ольга фон Валь (Німеччина), художниця-сценографка: “Сам текст і режисерка Оксана Тараненко дуже мене надихнули. Я думала над тим, як працювати зі світом комах, світом без людей і усього людського, без справжнього життя і справжньої природи. Для того, щоб це показати, я взяла метеорит, на якому не ростуть рослини. Власне метеорит – це щось середнє між скульптурою і дуже незвичною твариною, яка може проявляти різні свої сутності. Він вмонтований на поворотному механізмі, і таким чином з ним можна гратися з різних боків. Хоча сам по собі він нерухомий, і в ньому немає життя. Ми дуже раді тут бути. Вдячні пані Оксані Тараненко за можливість з нею працювати. Щасливі, що маємо також сердечну підтримку нових друзів”. Карл-Крістіан Андерсен (Німеччина), художник з костюмів: “Для мене найбільшим викликом було показати перетворення головного героя Фелікса з людини на комаху. Це була цікава робота, яка принесла велике задоволення. На початку, коли зображений реальний світ, Фелікс у яскравому светрі, що є сучасним молодіжним одягом. Він засинає, а прокидається в абсурдному, навіть кошмарному світі. Саме тут відбувається його перетворення на комаху. Є ще дві важливі фігури, яких я дуже люблю. Це павук і скорпіон. Прагнув не відповідати на очікування глядачів і не концентруватися на зовнішності цих персонажів, а сконцентруватися саме на їхньому характері та зловісній персоніфікації. Цього я зміг досягнути завдяки абстракції і роботі зі шкірою та хутром. Ми з Ольгою фон Валь дуже вдячні Оксані Тараненко за можливість працювати з усією своєю фантазією, яка допомогла нам створити гібридних комах”. Після світової прем’єри мюзиклу “Комахи” ми мали можливість продовжити спілкування з його творцями. Оксана Тараненко, режисерка-постановниця: “У червні 2023 року я була учасницею конференції театральних стейкхолдерів. Там генеральний директор-художній керівник Національної оперети України Богдан Струтинський запропонував мені поставити виставу в очолюваному ним театрі. Я багато співпрацюю з Миколою Бровченком, який є безкінечним генератором ідей, тож ми разом підготували презентацію приблизно з 15 різноманітних пропозицій. Принагідно зазначу, що вже багато років захоплююся творчістю композитора Івана Небесного. У нього є невелика замальовка, із солістами і авторським текстом, за твором братів Чапеків “Про життя комах”, приблизно на 20 хвилин. Розширення цієї замальовки було серед пропозицій. Богдан Струтинський вирішив обрати саме цю тему. Тож Національна оперета України замовила написати новий твір Миколі Бровченку та Івану Небесному. Проте це не могла бути опера в чистому вигляді. Іван працював над музикою, яка стилістично підходила б для театру оперети, а ми з Миколою складали структуру. Незважаючи на те, що процес був доволі інтенсивний, мені було досить легко, бо я була зосереджена лише на художній репетиційній роботі, решту робили відповідні спеціалісти в правильних департаментах. Була в хорошому сенсі здивована рівнем трупи. Всі надзвичайно талановиті, а в хорі практично усі солісти. До того ж хор рухається, як балет, а балет може навіть заспівати. Деякі артисти балету та хору вийшли на епізодичні ролі. А коли поруч такі таланти, у тебе з’являється більше можливостей як для постановника, і робота стає цікавішою. На підбір виконавців я витратила майже два місяці – грудень і січень. Передивилася багато матеріалу, аби вивчити людей і їхній потенціал. А репертуар тут дійсно дуже широкий, твори різні за жанрами – класичні, сучасні, є і першочитання, є і бренди, такі як “Чикаго”. Кастинг був визначений разом із хореографом-постановником Вадимом Прокопенком та диригентом-постановником Сергієм Дідком. І не помилилися: майже всі обрані актори дійшли з нами до прем’єри. Роль головного героя Фелікса дуже складна – і з музичної, із акторської точки зору. Це особлива роль. У першій дії вона ніби недієва – здається, що Фелікс лише спостерігає за середовищем, в яке потрапив. Єдине, що він намагається зробити, – це зрозуміти, де він і як з цього
Віталій Іванов, виконавець ролі Фелікса: “Роль складна, цікава і багатогранна. Радий, що саме в цей період мого життя, розвитку кар’єри я зміг зіграти таку роль і зі мною на сцені зустрівся цей персонаж. Феліксу приблизно 40 років, він ентомолог. Присвятив себе пошуку сенсу життя комах. Він фанатично закоханий в їхній світ. Він знає комах, вміє їх класифікувати, розуміє, завдяки чому і як вони живуть. Саме фанатичністю у ставленні до своєї справи, зануренням у процес професійної діяльності він мені й імпонує. Цікаві метаморфози, які з ним відбуваються, і те, що він переживає уві сні. У його реальному житті насправді нічого цікавого немає, і Фелікс це компенсує побаченим уві сні. Зрештою багато зрозумів і зробив висновки. Було б цікаво, аби вистава мала ще одну частину, в якій ми побачили б, що сталося з персонажем, коли він прокинувся. Я і Фелікс абсолютно різні, але можу виправдати все, що з ним відбувається. Виправдати всі його вчинки і той вибір, який він нарешті робить. Також додаю те, чого немає в тексті. Це може бути випадок з його дитинства або якісь психологічні проблеми чи комплекси. Він цікавиться комахами, бо комахи менші від нього. А його комплекс, можливо, полягає в тому, що йому важко цікавитися тими, хто однакового з ним розміру, тобто людьми. Але він залишається людиною, намагається прокинутися і знайти себе. Ці його якості мені імпонують і дуже близькі. У виставі сучасна музика Івана Небесного і сучасний текст. Музично й стилістично ця роль відрізняється від того, що я грав раніше. Складно було знайти певні інтонаційні відтінки. Але я люблю сучасну музику, вона надає сенси і створює певний настрій, втягує в певну атмосферу. Процес був цікавий і складний ще й тому, що цього до нас ще ніхто не співав. Хотілося б згадати про режисерку Оксану Тараненко. Вона давала нестандартні завдання, дозволяла певну імпровізацію, привносила свої ідеї, мала свій погляд на деякі моменти. Як відомо, актор живе своєю роллю, а режисер – всією виставою. Тому режисер краще розуміє, що треба саме в цей момент і який вигляд має бути в того чи іншого персонажа. Робота над образом – це постійний процес. Хто завітає на виставу через рік, той побачить певне зростання персонажів і акторів. Хочеться побажати новій виставі “многая літа” і вдячного глядача”.
У Національній опереті України відбулася світова прем’єра мюзиклу “Комахи” – сучасне сценічне втілення легендарної п’єси “З життя комах” братів Чапеків. Це повністю український культурний продукт – від ідеї до реалізації.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
