Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗
ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ТИЖНЕВИК 28—29 (1080–1081), 23—29 липня 2020 «Нескучна історія» Миколи Жулинського, або Портрет в інтер’єрі епохи
Слово Просвіти, №28–29 за 2020 рік
Верховної Ради на захист української мови
Фото Георгія Лук’янчука
Леонід ТОМА
Часом речі зовні несполучні несподівано сполучаються і творять багатозначний смисловий спалах. Останнім часом мене все більше приваблював Антон Павлович Чехов та його “Скучна історія”. Глибина і “всепогодність” цього визначного твору раптом постали переді мною у вигляді того самого “магічного кристала”, крізь який можна поглянути на подібні явища в нашій українській культурі.
Відомо, що Чехов мав українські корені, у його сім’ї поважали Шевченка, читали “Кобзаря”. Та й узагалі Таганрог, де народився майбутній класик російської літератури, мав на ті часи близько 70 процентів українського населення. Тож не випадково Антон Павлович знав українську мову, дружив з Марією Заньковецькою (“її талант – страшна сила”); Франко й Коцюбинський надсилали йому свої книги, а сам Чехов купив хутір на Полтавщині, де мріяв заснувати такий собі “будинок творчості” для людей мистецтва. Свого часу Михайло Грушевський надрукував у журналі “Літературно-науковий вісник” сім оповідань Чехова у своєму перекладі.
На Сумщині, у містечку Луках, де мешкала у власному маєтку сім’я Линтварьових, залюблених в українську культуру, Антон Павлович і створив свою незрівнянну “Скучну історію”, написану в стилі своєрідного щоденника знаменитого вченого-медика Миколи Степановича. Саме ці факти несподіваним чином сформувались у мене, коли я читав “Щоденники” видатного українського літературознавця, письменника, громадського й політичного діяча Миколи Григоровича Жулинського, де він, зокрема, зазначав: “Антон Павлович, кришталь душі. Мій Чехов, творчість його, робота. Умів, любив, не міг не працювати! Читаю декілька годин спогади про А.П.Чехова, його сім’ю, взаємини…”
Закінчення на стор. 9
У 30-ту річницю Декларації про державний суверенітет вкотре вийшли до
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
