Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Ті, хто рясно сміються, потім гірко плачуть”. Позиція · с. 6сторінка оригіналу ↗

Розмова про листи «До пана Зеленського» і українську перспективу

Слово Просвіти, №28–29 за 2020 рік

Мирослав ЛЕВИЦЬКИЙ Вже після публікації першого листа Дмитра Павличка “До пана Зеленського” мені потелефонувала громадська активістка з міста Ходорова, мати воїна-добровольця АТО з запитанням, чи я та мої рідні звернули увагу на цей дуже актуальний вірш-лист. Після публікації чергових поетичних листів Дмитра Павличка “До пана Зеленського” ця сама добродійка, мати оборонця України, не раз казала: “Коли б наш народ читав ці листи, то, може, став би по-іншому ставитися до того, що нині відбувається у нашій державі — з відповідальністю за долю держави та майбутніх поколінь”. І додала: “Я розумію, що через те, що народ поставлено на межу виживання, він дуже мало читає. Та я не розумію, чому поява листів Дмитра Павличка “До пана Зеленського” залишається поза увагою українських телеканалів. Там же — злободенні питання нинішнього дня”. Перше з поетичних звернень Дмитра Павличка “До пана Зеленського” написане невдовзі після інавгурації, а останнє — після його новорічного привітання 2020 р. І останній, 11-ий лист, писаний прозою. Поет пояснює, чому він написав 10 листів з напуттям нинішньому Презентові України, картає Володимира Зеленського за те, що він говорив українцям у новорічну ніч, пропонуючи нам замість національної ідеї “какаяразніцу”. “Ви кажете, — пише поет президентові, — що вірите в щось інше. Що то є? Я вам скажу, “ваше інше”, — то рабська віра в непереможність віками створюваної царської, а потім комуно-секретарської шовіністичної, великоросійської імперії”. То як лікувати Україну у час глибокого враження значної частини українців “какаяразнцітвом” від породженої ним недуги байдужості й безпам’ятства? Це питання хвилює і автора листів до Володимира Зеленського, і багатьох інших знаних в Україні публічних осіб. 13 липня 2020 у видавництві “Ярославів Вал” відбулася розмова трьох знакових українських літераторів, лауреатів національної премії України імені Тараса Шевченка — Дмитра Павличка, Михайла Слабошпицького та Богдана Гориня: у час “какаяразніцтва” Володимира Зеленського що далі робити українській творчій, політичній та військовій еліті? Як їй будити приспану відповідальність народу? Про глибину деградації, започаткованої курсом колишнього прем’єра, а згодом президента України Леоніда Кучми “буде економіка — буде все”, свідчить нюанс: намір олігархів побудувати на місці київського книжкового ринку черговий торговий центр з корчмами тощо, мотивуючи тим, що книга як товар нині вже не користується попитом! Для них нація — також товар. А точніше, не просто товар, а дешева робоча сила. Далеко не останню роль у формуванні такого “світогляду” відіграв Володимир Зеленський з його багаторічними “кварталівськими” кпинами над Україною і українцями. Від констатації цієї проблеми почалося розмова у “Ярославовому Валу”. Дмитро Павличко згадав свій вірш “Сміхи”, опублікований у книжці “Грім у січні” (2016 р.), Цей вірш з’явився як форма протесту проти тих кпинів, які починав робити над українцями лицедій Зеленський, збираючи великі зали. Це прояв болю від того, що багато українських політиків реготали з того, що було наругою над державою: “Диявол любить людські сміхи...” Згадано у тому вірші й те, як у Києві лунав дикий московський регіт у той час, коли Україна хоронила синів, які віддали життя за волю України. Щодо подій виборчої компанії 2019 року, поет згадав як застерігав зарядженні сміхом та брехнею аудиторії: ті, хто рясно сміються, потім гірко плачуть. Письменник, видавець і громадський діяч Михайло Слабошпицький сказав, що одним зі свідчень складності нашого часу є те, що великий національний поет змушений експлуатувати свій поетичний талант на приведення до тями тих, хто фактично є маленьким політичним нулем з величезними амбіціями. Письменник Богдан Горинь зауважив, що в листах Дмитра Павличка глибоко осмислено небезпеки для України від перебування при владі дилетантів. Розмову про ці небезпеки, наголошує письменник, слід почати від оцінки ролі Петра Порошенка на посаді президента України. Богдан Горинь вважає президентство Петра Порошенка видатною, не до кінця осмисленою сторінкою в історії України. Ще багато хто, з подачі інформаційних засобів і олігархів і нинішнього президента дивиться на п’ятого президента штампами, запущеними у ході минулорічної виборчої кампанії. Ми маємо всі підстави твердити, що це був найкращий президент із усіх, яких ми мали після відновлення Незалежності. Горинь підкреслив, що під словом найкращий він розуміє виконання президентських обов’язків, записаних у Конституції України. Ніхто з попередників Петра Порошенка не здатний був підняти Україну на той міжнародний рівень, щоб з нами говорили як з рівноправною державою, а не дивилися як на осколок колишньої імперії. Порошенко — єдиний з українських президентів, який розумів, що тільки сила може бути гарантією суверенітету і запорукою від споконвічних зазіхань на нашу землю північно-східного сусіда. Він збудував (буквально з нуля) Українську армію — одну з кращих у Європі, запровадив реальну, а не декларативну демократію. Не дивно, що його успіхи в державному будівництві викликали до нього ненависть у певних політичних колах як в Україні, так і поза її межами. Проти п’ятого президента України почалася скажена боротьба, бо не всім до вподоби демократична Україна з сильною, європейського рівня армією. Проти нього почалася змова пов’язаними між собою взаємними інтересами олігархів в Україні та за її межами. Той факт, що Україна почала виробляти власну зброю, продавати за кордон, не подобалося не лише Росії. Недруги України стали думати, як повалити сильного українського президента. Одним з головних поміж тими, хто поставив перед собою таку “місію”, був досвідчений у політичних іграх олігарх Ігор Коломойський. Він довго шукав людину, яку можна б довести до обрання президентом, маніпулюючи суспільними настроями, а потім ним керувати. Вибір зробив на комедійного актора, якого щедро фінансував. Тому то творче об’єднання коміків “Квартал-95” було зареєстроване як політична партія. На цю деталь ніхто не звернув уваги. І це велике упущення спецслужб часів президентства Петра Порошенка. Не Зеленський придумав слова, сказані ним Петру Порошенку на стадіоні 19 квітня 2019 р.: “Я ваш вирок”. Ці слова придумали ті, що писали сценарій, у якому у великій міжнародній грі мав зіграти роль на обезсилення України комік Зеленський. Не тільки в Україні, а й за її межами з подачі олігархів почалися у ЗМІ розмови про потребу приходу до влади в Україні нових облич! У результаті маніпуляцій людською свідомістю у нас у президентському кріслі з’явилося “нове обличчя”. Воно вже стільки встигло зробити помилок, що дотеперішній час правління Зеленського увійде в історію як час безвідповідального ставлення до справ державних. Найбільшою його помилкою є наївне сподівання, що Путіна, людину успадкованого імперського мислення, можна у чомусь переконати. Намагаючись “подивитися Путіну в очі”, Зеленський не здатний був бачити у путінських очах зневагу до України, і до нього особисто. Стараючись задобрити Путіна, Зеленський став виконувати його вимоги. Вони вже нині мають для України катастрофічні наслідки! У першу чергу йдеться про відвід на Донбасі українських військ із уже обладнаних позицій. Зеленський оточив себе людьми не лише байдужими до долі України, а й руйнівниками її державності. Чимало авторитетних західних дипломатів дотримуються думки, що головний канцелярист Зеленського Андрій Єрмак — агент Москви. Однак Зеленський вперто не хоче чути цього, як і не зважає на відверту антиукраїнську діяльність Андрія Портнова, якому дав дозвіл повернутися в Україну. У результаті високі історичні досягнення президента Петра Порошенка при Зеленському руйнуються на наших очах. Знов постає одвічне питання: куди йдемо? При Порошенку ми кожного дня у цивілізаційному та геополітичному плані просувалися до Європи й НАТО. При президенті Зеленському цього не спостерігається. Навпаки, з кожний днем відчувається, що над Україною нависає усе більша небезпека, — констатував Богдан Горинь. Як її відвернути? Письменник Михайло Слабошпицький розповів про маловідому в Україні, проте вражаючу подію, яка сталася в Естонії десь за півроку до президентських виборів в Україні. У Таллінні тамтешній молодіжний театр на одній з вистав (насправді це була спецоперація) оголосив себе новою політичною партією з назвою, яка перекладається українською як “слуга народу”. Цей аналог “95 кварталу” вони проголошували зі сцени та на площах. Копіювали вони те, що у нас в Україні робили кварталівці. За два місяці такої “діяльності” рейтинг цієї, неіснуючої, партії виріс з нуля до 37 відсотків. Досягнувши цієї відмітки, актори звернулися до естонського суспільства зі словами: народе, прокинься, думай, що робиш. Однак в Україні в 2019 році суспільство не прокинулося, хоч його застерігали, що над ним сміються. Воно купилося на дикий популізм, який йому нав’язували з екранів олігархічних телеканалів. Себто політичні циніки, як кажуть росіяни , “єво сдєлалі”, себто надурили його. Їм у цьому допомагали путінські інформаційні наймити. Письменник Михайло Слабошпицький назвав одну невідому мені річ. За твердженням політологів і соціологів, у кожній державі від 10 до 20 відсотків громадян в силу різних причин ненавидять державу, у якій живуть. Треба звертатися до Фрейда, аби шукати пояснення цього “феномену”, — каже письменник. В Україні внаслідок історичного минулого і путінсько-олігархічного пливу цей відсоток значно вищий, бо совок у нас ще дуже глибоко закорінений. І він, за всіма даними, розчарувавшись у Зеленському, піде голосувати за російські сили на кшталт ОПзЖ. Зеленський експлуатував тему “втоми” від війни. Виявляється від неї “втомилися” не ті, хто воює на фронті, а ті, хто витрачає великі гроші в нічних клубах. А ще в українців є така риса: вони ненавидять владу навіть тоді, коли це його, українська влада. В українських генах, наголосив Дмитро Павличко, закладено ненависть до багатих людей. Її сильно розпалили емоції під час виборчої кампанії 2019 року. Тож мали парадоксальну ситуацію, що навіть в Галичині та на Волині внуки бандерівців голосували за внука сталініста, середовище якого боролося з бандерівцями. Поет, коментуючи свої листи “До пана Зеленського”, наголосив, що в них гірка правда про нерозуміння нинішнім президентом України суті і очікувань українців. Ознакою мудрості людини є вміння чути інших. Однак це не стосується Володимира Зеленського. За конфіденційною інформацією, рішення про скасування запланованого на грудень 2019 р. ювілейного творчого вечора Дмитра Павличка приймав особисто Зеленський. Це була його помста іза висловлене в листах “До пана Зеленського” напуття, і за “Сміхи”, і за високі слова, сказані про президента Порошенка. Поет, керуючись інтуїцією, каже, що ця людина увійде до української історії як великий переможець. Але нині він з нашою допомогою мусить боротися за свою перемогу. Керовані і фінансовані Путіним сили реваншу хочуть кинути п’ятого президентка України в тюрму. Особа, яку поставили генеральним прокурором, знов заявила, що п’ятий президент України має бути засуджений до тюрми терміном від 6 до 10 років. Працівник ДБР Олег Корецький в останньому інтерв’ю сказав, що та пані у час, коли вона була в ДБР, і коли її примостили у крісло генеральної прокурорки, ставила перед слідчими завдання “накопати” на 5-го президента матеріал на тюремний термін! Хоч інколи виникають питання, чи потрібно було писати ці листи, поет твердить, що мусив сказати те, що турбує кожного відповідального українця. Поет у листах до нинішнього президента наголошує, що український цивілізаційний вибір — це Європа та європейська система безпеки. Однак, якщо людина цього не розуміє, їй доведеться піти геть з посади, констатував поет на зустрічі літераторів, будівничих України. Поетична публіцистика — один з творчих жанрів патріарха української літератури Дмитра Павличка. Невдовзі після катастрофічної помилки, якою стало обрання президентом України людини з віртуального світу, наш національний поет звернувся “До пана Зеленського” з відкритими листами, які було опубліковано у “Літературній Україні” і викликали чималий резонанс серед читаючої частини українського суспільства. Перший із листів (датований червнем 2019 р.) — це напуття досвідченої людини історичному невігласу: “З Москвою помиритись неможливо”, // Бо Україна — то Європи чверть, // Де мови нашої й культури диво // Вбивали безжально й мстиво, // А наше братство — Сандормох і смерть”.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин