Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
З роси й води! · “Його незламний дух і непохитний патріотизм стали зброєю в справі за відродження правдивої історії української медицини”. · с. 14сторінка оригіналу ↗

Створив Іліаду української медицини

Слово Просвіти, №28–29 за 2024 рік

Тетяна ОСТАПЕНКО, в. о. генерального директора Національної наукової медичної бібліотеки України, Світлана БУЛАХ, завідувачка відділу науково-дослідної роботи Кожне національне відродження починається з відродження еліти. В’ячеслав Липинський Лейтмотив цікавого, насиченого життя цієї визначної особистості – творче горіння. Девіз життя – “служити народові – то служити Богові” (Іван Огієнко). Наділений Богом дорогоцінними талантами бути лікарем і бути людиною, ще зі студентської лави Ярослав Ганіткевич визначив свою принципову життєву позицію: доля кожної справжньої людини нерозривно пов’язана з долею своєї нації. Незалежність у поглядах, безкомпромісність, безмежна, одержима відданість обраній справі обумовили нелегке сходження до вершин професійного і творчого життя. Всупереч усім життєвим обставинам, подекуди упередженій суспільній думці, відвертому спротиву, Ярослав Ганіткевич проходить з гідністю свій шлях, залишаючись вірним своєму покликанню – бути людиною, Українцем за будьяких умов. Відстоюючи принципові позиції, зберігає національні звичаї, традиції, пам’ять предків і честь поколінь. Навіть в умовах русифікації викладав і публікував праці рідною мовою, що в радянські часи розцінювалося як виклик. Вихованець Львівського медичного інституту, фахівець найвищого ґатунку, доктор медицини (1968), професор (1971), Ярослав Ганіткевич зробив значний внесок у розробку медико-фізіологічних проблем – вивчення ролі жовчі в фізіології й патології організму, методів її дослідження. Визнання всього медичного світу принесли унікальні результати комплексного вивчення хворих на холелітіаз, здійсненого у створеній ним лабораторії жовчнокам’яної хвороби, єдиній такого роду в Україні. Одним з перших увів у медичну науку проблеми рекреації та оздоровлення населення. Значний напрям його розробок – екологія та біотехнологія поверхнево-активних речовин... Діапазон активної практичної, наукової, педагогічної діяльності вченого, лікаря, гуманіста, громадянина просто вражаючий. Багатогранна, обдарована різноманітними талантами людина, Ганіткевич у всіх сферах своєї діяльності: як у вирішенні суто професійних завдань, так і на ниві медичного українознавства, однаково успішно реалізує свій природжений хист вченого-дослідника, експериментатора, пристрасного публіциста, педагога, організатора. Проблематика творчого доробку вченого досить широка: новаторські ініціативи, медичні винаходи, наукові праці. Завжди в полі зору вченого-дослідника перебуває поглиблене вивчення різних аспектів становлення та розвитку вітчизняної медицини, яке стало, зрештою, головним покликанням і сенсом життя. Сьогодні професор Ганіткевич – один із провідних істориків медицини сучасності, справжній хранитель української медичної історії. Відтворення об’єктивної картини її розвитку, відродження історичної справедливості на принципах науковості — особливість всіх досліджень вченого, які вже справедливо вважаються золотим фондом історії національної медицини. Історичні розвідки вченого становлять інтерес не тільки для фахівців – вони формують історичну пам’ять народу, його національну свідомість. Адже тільки “завдяки історичній пам’яті людина стає особистістю, народ – нацією, країна – державою”. Керуючись цією геніальною тезою Михайла Грушевського, професор Ганіткевич розглядає свою дослідницьку та просвітницьку діяльність як бій за державність. Любов до України пронизує майже весь публіцистичний доробок вченого. Його незламний дух і непохитний патріотизм стали зброєю в справі за відродження правдивої історії української медицини. Наукові розробки професора Ганіткевича, неперевершеного аналітика історичних і політичних процесів, відіграють величезну роль у поверненні із забуття імен сотень українських медиків, які на довгі роки були викреслені з історії радянської медицини. Ці праці стали першими правдивими словами, виголошеними ще за умов цензури, коли для наших співвітчизників медична діаспора залишалася справжньою “табула раса”. Позначені тонкими спостереженнями, новизною підходу до опрацювання історичних пам’яток і архівних матеріалів, праці професора Ганіткевича спрямовують на глибокі роздуми, стимулюють думку сучасного вдумливого читача, який прагне поширення і поглиблення українських обріїв, шукаючи в історії розв’язання болючого національного питання. Тож праці, в першу чергу – гострополемічна публіцистика Ярослава Ганіткевича, стали безцінним фактографічним матеріалом для теоретичного осмислення проблеми; як новий рівень у пізнанні глибинної сутності українського етносу, причин-наслідків його тривалої розірваності і передумов відновлення його внутрішньої єдності. Багато сил і ентузіазму Ярослав Ганіткевич доклав до підготовки та виходу в світ спільної з лікарем, бібліографом архіваріусом Наукового товариства імені Шевченка Павлом Пундієм фундаментальної праці – тритомного енциклопедичного довідника “Українські лікарі”, де виступив як головний редактор, автор вступних статей і частини матеріалу, співавтор 3-ї книги. “Книга 1. Естафета поколінь національного відродження” (Львів–Чикаго, 1994), “Книга 2. Лікарі діаспори та їх діяльність для рідного краю” (Львів–Чикаго, 1996), “Книга 3. Українські лікарі. Учасники національно-визвольної боротьби й українського державотворення, репресовані та реабілітовані лікарі України” (2008) – безцінне зібрання відомостей про лікарів різних поколінь, розпорошених волею долі по різних країнах світу. Зі сторінок унікальної праці вперше постає ціла галерея лікарів – жертв тоталітарних режимів, учасників національного відродження, будівничих незалежної України. Книги вперше висвітлюють національно-визвольний рух українських медиків, демонструють їх величезну громадсько-політичну активність (членство в партіях, культурно-освітніх товариствах). Завдячуючи титанічним зусиллям таких подвижників історичної науки, як Павло Пундій і Ярослав Ганіткевич відновлено історичну справедливість, збережено для прийдешніх поколінь приречені на забуття імена та здобутки українських лікарів. Колосальна праця як свідчення багатого фахового та інтелектуального потенціалу українських лікарів, і яку академік Л. Пиріг назвав “Писемним пам’ятником українським лікарям”, отримала вражаючий читацький резонанс. Вона заклала фундамент і дала потужний поштовх для подальших досліджень у цій галузі. Стимулюючи вивчення “білих плям” історії, сприяла поступовому заповненню прогалин у наших знаннях про українські “розгалуження за кордоном”, про внесок українства до світового цивілізаційного процесу. Зрештою, відіграла значну роль утворенні загальноукраїнської науки і культури, у розбудові взаємин України з іншими державами. Ще один неоцінений внесок у скарбницю медичної біографістики — фундаментальна праця професора Ганіткевича “Українські лікарі-вчені першої половини XIX століття та їхні наукові школи” (Львів, 2002). На основі недоступних донедавна фондів спецархівів запропонував читачу 40 нарисів про видатних представників медичної інтелігенції, по долі яких пройшлася репресивна машина. У строкатій палітрі творчого доробку Я. Ганіткевича – “Іліада української медицини” – перша в Україні монографія з майже 1000-літньої історії української медицини “Історія української медицини в датах та іменах” (2004), перша в Україні програма університетського курсу історії медицини та перший у незалежній Україні підручник “Історія медицини” (у співавторстві з професором О. Голяченком, 2004, 2016). А ще сотні статей, виступів, доповідей, повідомлень... Ярослав Ганіткевич – активний дописувач “Енциклопедії сучасної України”, доповідач на конгресах СФУЛТ і ВУЛТ, міжнародних з’їздах. Він є автором перших повідомлень про забутих і репресованих медиків, українські національні медичні школи, перші українські науково-медичні організації, національну медичну літературу. Подвижницька праця на ниві історичної науки – це і велика громадська та організаційна робота. Так, з ініціативи професора Ганіткевича вперше видаються твори фундатора української медичної науки в Галичині Євмена Озаркевича, проведено конференцію в його пам’ять, названо вулицю у Львові. Професор Ганіткевич – ініціатор, один із засновників у Львові відновленого Наукового товариства імені Тараса Шевченка, яке впродовж майже 150 років зберігає наступність поколінь в українській науковій думці, залишається символом свободи наукової творчості. Засновник (1989) і перший голова Лікарської комісії НТШ, ініціатор видання і голова редколегії “Лікарського збірника”. Один із засновників Всеукраїнської асоціації істориків медицини. Член Міжнародного товариства істориків медицини (Лондон). Почесний член Українського лікарського товариства у Львові (2005). Організатор і очільник Львівського осередку Всеукраїнського товариства Івана Огієнка (2006). Невгамовна натура професора Ганіткевича не має меж: він – один із провісників відновлення української медичної лексикографії як частки національної культури. Підтримуючи ідею відродження в медичній термінології оригінальних традиційно-народних понять, дбає про збереження для історії розмаїття та багатства українського медичного називництва (“Словник русизмів у мові медиків”). Викладацька діяльність професора Ганіткевича – це приклад мудрого, щедрого, неформального наставництва. Підтримуючи зв’язки з рідним Радеховом, заснував у школі, де колись навчався, Учнівський фонд, в якому допомагає талановитим дітям-сиротам та людям з інвалідністю. Незважаючи на переобтяженість різними обов’язками, Ярослав Володимирович вміє знайти час на все і на всіх. Невтомну довголітню діяльність високо оцінила Держава. Він є лавреатом Всеукраїнської премії імена Івана Огієнка за праці з розвитку і відродження української медицини (2004). За професійну, активну суспільно-громадську діяльність, за довголітню працю в царині історії української медицини був нагороджений престижними дипломами, медаллю Мар’яна Панчишина (2009), пам’ятною медаллю НТШ (2013), медаллю “Золоте руно історії медицини” (Тбілісі, 2014). Пошта України в 2009 році випустила марку “Ювілей Ярослава Ганіткевича-80”. За значний особистий внесок у державне будівництво, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю Указом трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю Указом президента України № 24/2021 “Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Соборності України” Ганіткевич Ярослав Володимирович нагороджений орденом “За заслуги III ступеня”. Праці професора Ганіткевича представлені в Національній медичній бібліотеці США (Бетесда), Бібліотеці Великої Британії (Лондон). Ще на початку 90-х років XX ст., під час роботи над першою книгою монументального видання “Українські лікарі” зав’язалися дружні стосунки між професором Ганіткевичем і Національною науковою медичною бібліотекою України. Щира любов до України, її історії, мови – ось підґрунтя, на якому розвивалася і з кожним роком міцнішала творча співпраця Бібліотеки та видатного дослідника у спільній справі відтворення правдивої картини розвитку української медицини, визначення її місця в світовій історії. Упродовж років на базі Бібліотеки, за її інформаційної та редакторської підтримки виходить “Український медичний календар” Ярослава Ганіткевича. А особиста колекція книг, подарована професором Ганіткевичем Бібліотеці, є справжньою окрасою фонду “Медична україніка”, що зберігається у головній медичній книгозбірні нашої держави. Нехай Господь оберігає Вас, вельмишановний Ярославе Володимировичу, і Вашу родину, дарує здоров’я, добро, успіхи в улюбленій праці, дає сили на нові добрі справи. Щасливого довголіття на радість усім! Найщиріші вітання славетному ювіляру – Ярославу Ганіткевичу від колективу Національної наукової медичної бібліотеки України та всієї медичної спільноти України. Серед представників інтелектуальної еліти нашої Держави – один із фундаторів су# часної вітчизняної медичної науки і освіти, талановитий науковець, видатний педагог, активний громадський діяч і, понад усе, палкий патріот землі Української – Ярослав Во# лодимирович Ганіткевич, славетне ім’я якого займає сьогодні почесне місце на найви# щих щаблях української медицини.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин