Сторінка · с. 14сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №29 за 1996 рік
Слово Просвіти, №29 за 1996 рік
- емо
мА 1
г я 1 5 ? 1 рр . зоанбіоч й . ву
Слово ПРОСВІТИ
щи
| У переважній більшості це, як не пара-
|доксально, - - ВЧИТелі, ОСВІТЯНИ, ТІ ЛІОДИ,
зам | ЯКИМ ЧИ Не наййпльше заборгувала дер-
жава, та котрі так само, як і селяни,
ЖІ добре знають без сівби не буде жнив «4 Тому, виходячи із своїх можливостей,
5 прагнуть сіяти -- СПОКІЙНО, без зайвої
хом метушні працювати Одиніз яскравіших
ш пом щож
ні З "м, - 2 оурнм ОКО » ки о
--
б - ч
Зк - -
чл
ма .
я -бйивоів і Я
У складний час прийшла «Просвіта» до свого чергового з'їзду. З одного боку -- це перший з ізд, що відбувається в незалежній державі, Верховна Рада якої звід імені українського народу», як урочисто сказано в Преамбулі, нарешті прийняла Конституцію -- Основний Закон України Та, з другого боку, хоч 1 записано у тій же частині Закону, що прийнятий він заради «забезпечення праві свобод людини та гідних умов ії життя», заради «зміцнення громадянської злагоди на землі України», права 1 свободи людини, а тим більше гідні умови 11 життя ще вельми далекі від їх реального забезпечення.
Звідси дуже проблематичною залишається і теза про громадянську злагоду на землі українській І хіба наша «Просвіта» -- у першовитоках «Товариство української мови» -- не є тому промовистим прикладом? Замість очікуваного в ейфоричні часи «пісенної революції» зростання лав Товариства, поширення його впливу на громадсько-суспільну думку -- ланцюгова реакція розщеплення на численні партії 1 партійки, різного роду громадські організації суто специфічних, галузевих меж охоплення. Дехто навіть гадає, що «Просвіті» пора вже остаточно розчинитись у цьому строкатому ПОТОЦІ громадських утворень.
Та все ж, приміром, у нас на Буковині вистачає людей, які не тільки вбачають можливим реалізувати своє громадянське покликання в «Просвіті», але й переконані у тому, що саме цьому Товариству належить відігравати консолідуючу роль у процесах духовного, національно-державного відродження.
зиві тому прикладів у нас на Буковині -- - колектив перших ентузіастів, хор є Гомін
Буковини», до складу якого входять більше тридцяти учасників різного віку | Протягом цього ювілейного для нашої | держави року він виступив, зокрема, | на всіх прикордонних заставах області
екю
Крім того, він частий гість у селах 1 навчальних закладах краю. За внесок у розвиток просвітницького руху на Буковині його керівник, ветеран УПА, в'язень сталінських концтаборів Святослав Мельничук удостоєний обласної літературно-мистецької премії ім. С. Воробкевича.
Показове, думається, й інше Внаслідок згаданих диференційних процесів обласне об'єднання «Просвіти» залишилося без свого друкованого органу Створена при ньому газета «Час» «унезалежни"- лась» від Товариства. Тому правління з ініціативи відомого письменника, покійного Михайла Івасюка виступило з пропозицією відновити видання журна" лу для дітей та шкільної молоді. У часи боярсько-румунської окупації краю українці Буковини видавали, крім журналу «Самостійна думка», ще и «Українську ластівку», до редагування яких був причетний Олег Ольжич -- один із визначніших учених-археологів, дослідників далекого минулого нашого краю. Засновниками врешті відновленої «Ластівки» стали обласна «Просвіта» разом із обласним управлінням освіти та редакцією часопису.
Перший номер буковинської «Ластівки» з благословенням Світлої пам'яті Олеся Гончара з'явився 1993 року. Наступного року часопис виправдав назву щоквартальника, вийшовши чотирма окремими номерами. Однак наростаюча інфляція, сутужність 13 спонсоруванням, труднощі реалізації видання за умов безгрошів'я в селах, серед учительства спричинилися до того, що в 1995 році журнал вийшов уже двома спареними випусками 1 до того ж у цьому
вже 1996 році Та все ж таки за цей час журнял здобув собі прихильників, порадувавши не тільки юних, але й старших читачів, розбурхавши в останніх щемкі спогади про далекі роки дитинства, коли в часи чужоземного панування «Українська ластівка» -- попередниця нашого видан" ня -- була своєрідним букварем ! читанкою, за якою в українських родинах батьки вчили своїх дітей рідної мови Дуже я зворушена, -- Писала до редакції похилого віку буковинка Олімпія Тарко, -- що ще дочекалася бачену кни-
жечку під назвою «Ластівка», бо мій
гатко виписував мені «газетку» Під такою назвою ще 1932--1933 роках»
Заохоченням до праці над подальшим виданням журналу були 1 схвальні відгуки із США, Канади Бюлетень «Відгукніться» Світової Координаційної Виховно-Освітньої Ради при СКУ писав про появу нашого часопису «Бачимо бажання дати добрий матеріал для читання та виховання Безумовно, заслуговує вінна піддержку нашого вчи" тельства із діаспори, як теж 1 внутрі! України -- для скріплення єдиного нашого народу та соборності нової Держави.»
«Ваша «Ластівка», -- писав від ТУМ-- Чикаго Дмитро Грушецький, -- 1! під нашою «стріхою» звела собі гніздечко Вона така мила, та вервечка віршиків, думок, висловів, що «Очолена» казкою славної Софії Майданської, нашої знайомої скрипальки з виступів У Чикаго. А
на кінець вервечки наш ніжний компо-
зитор і співак Павло Дворський І це все буковинці! І з'явився найславніший буковинець -- наш незабутній, рідний, улюблений творець краси. -- Володимир Івасюк!».
Та найбільшу моральну підтримку ми знаходимо в тому, що вже чимало шкіл міста і районів області виявляють бажання співпрацювати з журналом -- не тільки поширюють, а й використовують на уроках і в позакласній роботі В результаті до журналу стали дописувати и самі учні. А їм постійна рубрика «Мала мистецька академія» (МаМмА) прагне бути доброю наставницею і порадником, зокрема тим, які шукають себе в літературно-художній та мистецькій творчості.
Р
Самобутності «Ластівці! надають іменні рубрики, у яких виступають навчителі, мистецтвознавці, письменники: «Я люблю мою Русь- Україну» Ю. Федьковича, «Мово рідна, слово рідне» С Воробкевича, «Візьми з собою пісню» В. Івасюка, «Захочеш 1 будеш» 0. Ольжича Останній випуск журналу за 1995 рік значною мірою присвячений двом заповітам української літератури, що їх залишили нам усім Т Шевченко та І. Франко Серед Франкових публікацій особливо актуально звучить своїм закликом до наполегливої праці без «пустомельства» ЙОГО «Лист до галицько-української молоді», якому ви-
УКОВЦІ,
повнилося 90 літ
Такі в загальних рисах підсумки т плани редакції «Ластівки» От тільки чи втримається вона на буковинських горизонтах, хоч не гріх їй було б полинути в загальноукраїнські та й заокеанськи Адже в отому нестримному потокові різношерстної російськомовної літератури ледве чи и пре! пядають на прилавках 1 потужніши українські видання. Не знати, чи хто питає належні у незалежній державі податки з ТІЄЇ «літератури». А отз «ЛДастівки» питають про прибутковий податок Який, питається, при трьохтисячному тиражеві? Адже без спонсорської підтримки неможливо видати наступні номери журналу. Часом себе питаєш" а може, це заведено спеціально для того, щоб вибити рештки ентузіазму в диваків, які все шенамагаються працювати задля рідного слова -- основи нашої культури, духовності, державності? Подібне приходить на думку, коли слухаєш трансляцію із зали засідань Верховної Ради, тієї самої, де було ухвалено 10-у статтю Конституції: «Держава забезпечує всебічний розвиток й функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України: Але хіба зала Верховної Ради занесена десь У винятки до цього пункту, що так багато народних депутатів ігнорують державну мову" Проте навіщо винятки, коли У тій же Конституції стаття 105 вимагає знання державної мови від Президента, а стаття 76 дає правой не думати про нет депутатам і тим, хто збирається ними стати, проживши на Україні всього 5 років, ледве досягнувши 21-річного віку
Отож і питається, прояку мову більше турбувалися наши депутати, приймаючи Конституцію. Про державну чи про 19 З «мов міжнародного спілкування», якою вони не збираються поступатись
Отаке-то, українські «Ластівки», «ЖУуравлики», «Дзвоники» та " Веселки»
Віктор КОСЯЧЕНКО, голова Буковинської «Просвіти»
На небозвод) української культури 1! зоря одна з найяскравіших | не лише української, але и світової
Серед великих акторів і співаків двад: цятого столптя поруч з іменами Шаляпіна, Карузо, Епеонори Дузе стоїть ім'я геніальної української співачки СОЛОМІЇ дмвросіївни Крушельницької, ЧИ! самовідданість | самопосвята музі КЛасич:
ного співу 1! надзвичайне природне у сузір'я
обдаровання вивели 1! найвидатніших голосов світу
Захоплено впали Крушельницьку ПІД час гастролей Львів | Петербург, Варшава
; Відень, Буенос-Айрес ї Нью-Йорк
італійський критик Маротт писав про нашу ( ОПОМІЮ «Ве ебічно обдарована и ОСВІЧЕНІ,
сповнена артистичного чуття ' шляхе! ності, Вона українською, російською, ПОЛЬСЬКОЮ
німецькою, ані! пІЙСЬКОЮ, ІТАЛІЙСЬКОЮ,
спанською мовами» В усьому
гого столптя Соломія Крушельницька була
символом досконалост | непереверше НОСТІ 1 незрівнянно!
лірикоО драматичне сопрано майже в три
октави - ВОСТИМУ унікальне явище В опер
и
---дтійніо 0 СТУ щі
розмовляла ! співала
музичном у СВІТІ кінця
краси
ному мистецтві Видатний талійський поет Д Кардуччі писав, що там, де проходить Крушельницька, «квітнуть троянди |! співають солов'ї». | неодин народ устами своїх поетів оспівав цю українську ЖІНКУ і щонайменше три з них - український, талійський та польський вважають 1ї своєю національною співачкою Гастролюючи 1902 року в Петербурзі,
Соломія Крушельницька ВИС гупала у царському палаці Микола Ії прийняв її за таліику ! пОПросив заспівати рідною мо стер є,
| якою ненавистю налилог я серцетира на, коли запуналта а палаці невмируща українська ПІСНЯ, ! злинула В небо, за висловом Дмитра Павличка, «ясними пльГмотинами октав»
Цар дихав, як здихаюмча потаора,
д Соломії усмішка В Ту мить
Була, як спис, промовиєста Й увора
Пет піснізімови не убить!
Народилася співачка 23 вересня 1872
додай СОЛОД
року в селі Білявинці Бучацького району на Тернопільщині. Навчалась у Львівській консерваторії, деи закінчила свій життєвий шлях професором (померла 16 листопада 1952 року) До Львова повернулася 1939 року після смерті чоловіка Чезаре РіЧЧІОНІ що був мером міста Віареджо в Італії, де довгий час проживала
Місце видатної співачки в історії опер
ного мистецтва визначив віДОМмМИиЙй талійський музикознавець Р Картопаєс «На оперних сценах світу царювали чети ри ос обичоловіої статі - Баттійтіні, Карузо, Птто Руфо, Шаляпін. | пише одна жінка спромоглася ся! нути іх ВИСОТІ СТаТИ ВРІВень із ними Нею була Соломія Крушельницька?
И у ці Дні, КОЛИ почало відлік 1 безсмер гя, варто 3! адати СОПОМІЮ АмВросивну Крушельницьку. видатну сПівачку, славетну дочку свого народу " незпим, тихим СЛОВОМ. )
Юрко НАДЗБРУЧАНЕЦЬ
ЕР - - щ---
і щ
Р. чию 'Ж'о'і-е'ооїиооо Ви.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
