Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Суспільство і ми · с. 4сторінка оригіналу ↗

НЕ ВСІ ПРОГРАМИ — ПРО ГРАМИ

Слово Просвіти, №29 за 2004 рік

Краще вже, насправді, говорити не про програми, а про грами, про конкретні грами й тисячі грамів видобутого в Україні золота, про мільйони грамів виплавлених кольорових металів, мільярди грамів видобутого вугілля, виготовлених машин і зібраного врожаю пшениці. Україні нині потрібні трильйони вироблених грамів! А тут — програми, за якими не вбачається жодних конкретних грамів. Лише обіцянки й декларації добрих намірів. Бажання видати марні слова за дійсні прагнення. Приховуючи, звичайно, власні конкретні прагнення сісти в крісло, забезпечене системами секретного зв’язку й монополією права на істину в останній інстанції. І все це лише з однією метою — володіти! Володіти всім, і нами, грішними, в тому числі. ЧЕРГОВИЙ ЦУГЦВАНГ Як бачимо, у деяких сумно відомих на весь світ осіб ця гра у програми без грамів добре виходить. Більше того, як тільки преса (а подекуди й народ) починає вирувати невдоволенням із приводу явного невиконання чергової програми, тоді головний володар видає черговий указ про розробку наступної програми. Наприклад, указів та інших рішучих документів про “рішучу боротьбу з корупцією” (з розробкою відповідних програм) нинішній володар уже навидавав кілька; тим часом Україна за рівнем корупції посідає одне з перших місць у світі, а процес удосконалення корупції розвивається надалі. Гра в програми — одна з найулюбленіших забав посткомуністичної бюрократії. У нинішній ієрархічно-пірамідальній, глибоко корумпованій системі владарювання склалася система виробництва програм — різнорівневих і різногалузевих, стратегічних і тактичних, цільових і загальних, попередніх і уточнених, типових і одноразових, державних і недержавних, розвитку й досліджень, урядових і партійних, громадських тощо — програм без жодного гарантування більшменш реальних грамів. “А чому без гарантування?” — спитаєте. Бо в жодній програмі ви не знайдете відповіді на питання про те, як і за рахунок чого ті грами буде вироблено. І що цікаво: народ, — себто електорат, — як наелектризований, очікує щоразу новіших програм, сподіваючись на те, що чергова програма не виявиться пустопорожньою. А тим часом, незважаючи на інформацію деяких каналів про те, що “добробут невпинно зростає”, електорат бачить цей добробут хіба що у збільшенні супердорогих авто, які належать особам тієї самої привілейованої категорії… До того ж, у результаті так запрограмованого “добробуту”, смертність в Україні перевищує народжуваність, п’ята частина працездатного (і чи не найбільш свідомого!) населення, втікаючи від “добробуту”, шукає джерел добробуту за кордоном, а хто не виїзний, — шукає притулку в столиці, де якось ще можна “прилаштуватися”. Можна. І не лише жебраком у підземному переході, а й у високих скорумпованих сферах, де влада концентрує найбільш лояльних їй функціонерів із усієї України, придатних до активної гри в програми. Нинішня ситуація на владному Олімпі (тобто на Банковій), — як у шаховій грі, коли будь-який хід суперника, котрий саме зараз має зробити хід, веде до поразки. Цугцванг! Чому Л. Кучма не висуває своєї кандидатури? Може, чекає вказівки “старшого брата”? Але й “старший брат” — у нерішучості, бо цілком очевидно, що зацікавлені особи не лише в Україні, а й у світі очікують на Україну без Кучми. А знайти заміну, та ще й таку, щоб новий “молодший” продовжив і довів до кінця справу остаточного поневолення України Росією, — не так легко й не так швидко. Адже в середовищі впливових владоможців, так само, як і серед простого люду, безнадійно втратили авторитет і вичерпали кредит довіри не лише Л. Кучма та його оточення, а й будь-хто, Л. Кучмою рекомендований, навіть якщо цей рекомендований має кримінальний досвід (такий важливий нині у криміналізованій державі). Кого висувати від влади? Дилема і цугцванг водночас! ГРАМИ З СОЦПРОГРАМИ Доки на Банковій чекають остаточних підсумків кремлівського аналізу варіантів політтехнологічних сценаріїв і відповідної вказівки, подивімося на наявні внутрішні пропозиції. Спробуймо оцінити привабливість зареєстрованих кандидатів на президента з позиції їх програм. Алфавітний порядок основних кандидатів на президента — відомий: О. Мороз, П. Симоненко, В. Ющенко, В. Янукович. Програма Олександра Мороза, висунутого Соцпартією, — програма Соцпартії. Це досить значний за об’ємом, ґрунтовно опрацьований документ, за яким відчувається рука й перо кваліфікованого колективного творця із солідною не лише марксистсько-ленінською теоретичною, а й совєцькою практичною підготовкою та відповідним досвідом будівництва так званого “розвинутого” соціалізму. Не певен, чи сучасна молодь захотіла б назвати цей “розвинутий” — продвинутим, якби знала, що воно таке “розвинутий”, доведений до повного абсурду соціалізм 70-х років минулого століття. Варто звернути увагу читачів на окремі положення цього визначального документа Соцпартії, зацитувавши лише фраґменти, деякі з яких можуть спричинити справжні викиди адреналіну: “… Створення Соціалістичної партії 26 жовтня 1991 р. стало помітним явищем у політичному житті країни. …Соціалістична партія України, як єдина впливова ліва сила, … виконала своє завдання щодо залучення та організаційного згуртування прихильників соціалістичної ідеї. …Після небувалої атаки на основоположні цінності соціалізму і спроб їх дискредитації відбувається процес їх переусвідомлення … в новій історичній ситуації… В Україні соціалістичний рух розвивався під впливом марксистських ідей… …Після входження західних областей до складу України, тут під часі після закінчення Великої Вітчизняної війни до середини 50-х рр. розгорталася трагедія, пов’язана з насильницькими діями ОУН-УПА і їх нейтралізацією владою. …Незважаючи на героїчні зусилля робітничого класу, колгоспного селянства, трудової інтелігенції, будівництво соціалізму вкраїні зіткнулося зі значними труднощами”. Зупинімося тут для деякого розмірковування над зацитованим і поставмо кілька питань, почасти риторичних: а) Чи насправді Соцпартія є єдиною впливовою лівою силою, і чи насправді вона є лівою, якщо багатьма своїми ідеологемами, складом і рядами членів наслідує КПСС, з рядів якої вийшла і, значною мірою, продовжує йти доро- ОБИРАЄМО! нашої толерантності до кожного кандидата, шанування його людських і громадянських прав. У нашій газеті ми прагнемо не допустити жодного компромату. Натомість, виконуючи наш професійний обов’язок, інформуємо з відкритих джерел (у даному разі — з сайту Соцпартії) наших читачів для зміцнення їхніх переконань і симпатій, незалежно від того, які вони, ці переконання, і до кого ці симпатії. Наведемо ще кілька цитат із програми Соцпартії: “…Історія і досвід діяльності КПРС свідчать про значну організуючу та мобілізуючу роль, яку партія може відігравати в суспільстві… …Недостатньо доказовими залишаються твердження про переважання внутрішніх причин руйнування СРСР над зовнішніми…” Отже, соціалісти закликають нас не вірити, що СССР розвалився саме завдяки “організуючій й мобілізуючій ролі” КПРС і породженому нею безправ’ю і беззаконню, відсутності демократії і свободи людини, що й нині продовжують руйнувати російську імперію, котру намагається відновити Москва, в тому числі: за допомогою аннексії України. Так чого, власне, хоче Соцпартія? Відповідь — у її програмі: “Суть необхідних справжніх перетворень полягає у поступі суспільства до демократного соціалізму як вищого рівня суспільного розвитку”. А яким чином пропонується досягти цього “вищого рівня”? Відповідь знаходимо у п. 5 вступної частини програми: “Соціалістична партія України виходить із необхідності розробки сучасної теорії соціалізму і враховує: марксистську концепцію соціалістичного розвитку, … ленінську концепцію соціалістичних перетворень і (…) досвід будівництва соціалізму в СРСР...” Знову обіцяють подарувати народові розробку теорії, знову проводитимуть експерименти, причому на тій самій сумно відомій ідеологічній марксистсько-ленінській основі. Ну, з такими намірами соціалісти, мабуть, не прийдуть до влади. Але якщо все-таки прийдуть, чого нам від них чекати? “Здійснення першочергових заходів передбачає реалізацію низки програм”. Оці “низки програм” саме так виділені в їхній програмі. Прогрес: цього разу нам обіцяють цілу низку. Мабуть, щоб на всіх і надовго вистачило. А за програмами й цілком відверто: “На всій території України у всіх проявах людського життя статус офіційних з однаковим їх використанням мають українська та російська мови”. А ви кажете: без Мови немає Нації! Та й чи про інтереси Української Нації йдеться авторам соцпрограми, коли у сфері зовнішньої політики ними запрограмовано наміри, що насторожують до болю знайомим останнім словом: “СПУ виступає за пріоритетні братерські відносини з Росією, … за консолідацію і захист слов’янства”. Стосовно захисту слов’янства, то чомусь досвід слов’янської Польщі з будівництва держави добробуту й безпеки (в тому числі, з добробутом європейського рівня в Євросоюзі та реальним захистом під парасолем НАТО) не знайшов відображення у програмі СПУ. Дешеві гасла й слогани типу “Ми всі — браття-слов’яни”, “Словянскоє єдінство” — це вже було й закінчувалося російською експансією. Зрештою, чому закінчувалося? Ще не закінчилося. Тому не треба захищати слов’янство як загал, коли конкретного захисту потребує Український народ із його Мовою й Державою. Далі буде. z Євген ҐОЛИБАРД Оце ключове слово — ПРОГРАМИ, яким уже впродовж чортової дюжини років прикриваються перелицьовані комуністичні бонзи, якщо не скомпрометовано остаточно, то лише тому, що залишається надія Нації на справжню, реальну, а головне — фактично здійсненну програму досягнення нашого українського добробуту й безпеки. Добробуту й безпеки, досягти яких можна лише НАМИ й за НАШОЮ участю в програмах.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин