Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче · с. 5сторінка оригіналу ↗

«ТІЛО БЕЗ ДУШІ»

Слово Просвіти, №29 за 2004 рік

ПОРАДА НЕСТОРОННЬОГО чений район. Не інакше, як до тещі на млинці зібралися! Дехто з них “їздить” таким чином уже більше 10 років, кожного разу їм чинять різноманітні перешкоди. То невже не вистачає розуму їм запобігти? Маленька частинка донеччан усе ж прибула до Києва. Це ті, хто вирушив потягом або на власному транспорті. А могли всі, хто планував, потрапити в столицю, коли б їм роздали призначені на проїзд 50 гривень, і кожен добирався б на власний розсуд: хто виїхав заздалегідь до родичів, хто — з Донецька, хто, можливо, електричками чи автостопом, — яка різниця? Головне, що всі зібралися б У ПОТ- РІБНОМУ МІСЦІ В ПОТРІБНИЙ ЧАС! У Києві прибульцям таким же чином роздали б гроші на зворотній проїзд. Ні, наше керівництво не довіряє такі “великі” суми членам власних організацій. Натомість вони викладають 2 000 гривень за автобус незнайомим людям, збирають у гурт, наче баранів, своїх підлеглих, саджають в одну машину й віддають на поталу владі. Насамкінець хочеться сказати: поки українці не усвідомлять, що перед ними — хитрий, розумний і підступний ворог, поки не почнуть, мов добрі шахісти, наперед прораховувати кожен крок, доти їхня перемога неможлива. Ірина МОЛЧАНОВА, голова Маріупольського Союзу Українок нього водія Павла Лазаренка, й цього буде немало, аби засумніватися в лицарстві “без страху й докору” палкого прихильника конституційної реформи… Отож, коли вас, шановні виборці, годують запевненнями, що комуністи й соціалісти — це ті, що захищають бідних, бо самі бідні, — не вірте. І взагалі, не вірте, що політикою сьогодні в Україні займаються Ми “дозріли” до розуміння необхідності захищати власний інформаційний простір, але думаємо, що цим повинні займатися спеціально підготовлені люди від держави. Труднощі зрозумілі, але не дай Бог нам робити це просто для годиться — найстрашнішою є імітація боротьби, яка є хворобою української політики, найлегшим видом спротиву. Інформаційний простір може захистити навіть украй ослаблена й доведена до відчаю бідністю нація. Чому б нам, замість надоїдливих кросвордів (теж технологія), не спробувати розгадати справжні наміри авторів і власників, що панують у нашому інформаційному просторі й сподіваються мати нас за дурнів? Для початку з’ясуємо, чому наш інформаційний простір так комусь потрібен. Неважко здогадатися, що тим, хто окуповує його, дуже хочеться нас якось змінити, змусити не бути самими собою. Світ контактує з нами через інформаційні засоби та канали, і ми так само пізнаємо світ. Тому проблема захисту інформаційного простору вирішується тільки на підставі аналізу світових процесів. Вони зводяться до елементарного — сильні, тобто багаті, нації, вже не можуть підтримувати дуже високий стандарт життя власних громадян за рахунок можливостей власного великого капіталу. Відбувається об’єднання (глобалізація) СЛІДАМИ НАШИХ ВИСТУПІВ світового капіталу. Слабші та ослаблені держави об’єктивно самі мають потребу в ресурсах і наповненні внутрішнього ринку власним продуктом, тому не погодяться на панування чужого капіталу, розраховуючи на партнерство. Але це — партнерство надто різних вагових категорій, мало вигідне глобалізованим економічним групам, тому неминучий простий вихід — змусити населення території змінити свою позицію, ослабити захисні функції влади. Зробити це можна, тільки опанувавши національний інформаційний простір. Наміри важко приховати. Тому, знову ж, замість розгадування кросвордів можна знайти кориснішу розвагу — вгадувати назву потужного світового конкурента, на економічні інтереси якого працюють в Україні той чи інший телеканал, програма, газета, журнал, окремий публічний політик чи навіть партія. Та це й не потрібно — головне знати, кому вигідно посісти наш інформаційний простір. Не враховуючи цього, купуватимемо більше чужого, ніж вироблятимемо свого, продаватимемо ресурси, не будемо сильними світовими конкурентами й тому не зможемо захистити своє право на високий рівень життя. Просто мовлячи, — будемо бідними, якщо не захистимо власний інформаційний простір. Побутує ілюзія, ніби зробити це дуже складно, та й справді, це не проста проблема. Одного з поважних професіоналів у інформаційній діяльності недавно про це запитали. Серед названих способів захисту інформаційного простору були: захист свободи слова, оборона прав журналістів, підвищення якості української інформації і ще щось. На жаль, вирішення цих проблем не впливає на здатність захищати власний інформаційний простір. Інформаційний самозахист — це не захист загальнолюдських цінностей: відкритості, вільного поширення інформації. На абсолютній інформаційній відкритості світу якраз наполягають потужні держави, здатні до інформаційної експансії разом із експансією власного глобалізованого капіталу. Через інформаційний простір створюється ілюзія блага повної відкритості в той час, коли інформація є формою існування капіталу й може даруватися лише на взірець сиру в мишоловці. Інформаційний вампіризм є великою небезпекою для стовідсотково інформаційно відкритої й незахищеної української нації. Володимир ФЕРЕНЦ, м. Івано-Франківськ z втомлені, як старе залізо знищених заводів, і депресивні, як наші вбиті села та шахтарські містечка, і нам захочеться махнути на все рукою: “Та нехай собі керують, як керували!”, — відмовившись від самих себе, від власної думки, від вільного вибору… Здійсниться те, чого, власне, від нас чекають: щоб ми стали фантомною сутністю в багатоликості електорату, яка, добрівши до виборчої дільниці, тупо вкине папірці в прозору скриньку і вип’є пива чи “Хортиці”. І дарма волатиме наступного ранку терпелива Одарка: “Любий, ти вже прийняв алькаприм?”... Після цього похмілля допоможе лише обух. Тож не підставляймо під нього свої голови вже сьогодні! Думаймо, кохані українці, думаймо, — поки що маємо час натиснути на кнопку, вивільняючи хвильку, аби побути наодинці з собою, пробуючи на смак власні переконання, — чи не віддають липневі меди смолою? Щасти вам! Любов ГОЛОТА z

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин