Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
З роси й води! · с. 8сторінка оригіналу ↗

ЛИЦАР УКРАЇНСЬКОГО ПРОСВІТНИЦТВА

Слово Просвіти, №29 за 2004 рік

Історія українського просвітницва знає чимало своїх чільних провідників, лідерів суспільно-громадського поступу — людей, наділених талантом, даром відчувати біль, духовні потреби нації, втілювати в життя її вищі інтереси. Ці лідери виростали з самої природи, стихії національно-культурного руху, торуючи шлях до самопізнання, самоусвідомлення народом свого богопризначення, до формування й реалізації національної ідеї. І кожному з них на певному історичному етапі, залежно від певних соціальних і політичних умов, доводилося виконувати ту чи іншу просвітницьку місію, розв’язувати притаманні даному часові проблеми. Про це свідчить 130-річна історія славетного Товариства “Просвіта”. Якщо у ХІХ столітті такі її керівники, як Анатоль Вахнянин, Омелян Огоновський, Юліан Лаврівський та інші, згуртовували просвітян у прагненні до національного самоусвідомлення, а на початку ХХ століття, в буремні роки національно-визвольних змагань, для провідників і духовних наставників “Просвіти” — Михайла Грушевського, Бориса Грінченка, Лесі Українки, Софії Русової — основною метою діяльності стало поширення націєтворчих ідеалів, виховання патріотичної молоді й здобуття політичної та державної незалежності, то на порозі ХХІ століття основний інтерес та енергія лідерів сучасної “Просвіти” спрямовані на залучення найширших верств суспільства до участі в українському державотворенні, утвердженні української духовності. Так склалася доля, що на гребені українського національного відродження 90-х років минулого сторіччя естафету просвітянського провідника від першого голови відновленого Товариства Дмитра Павличка перейняв Павло Мовчан — теж поет, активний рухівець і вже відомий політичний діяч. За відносно короткий період він став справжнім лідером, ідеологом та організатором сучасної “Просвіти”. Проведена з його ініціативи реформа Товариства, розширення функцій і напрямів діяльності просвітянських осередків, посилення їх авторитету і впливу на суспільство — усе це піднесло імідж і дієвість “Просвіти”. Час оцінює здобутки і внесок кожного з нас. Але вже сьогодні можна сказати, що Павло Мовчан, — поза всяким сумнівом, неординарна й невипадкова у нашій новітній історії особистість. Якщо українська ідея — Богом обрана, то Богом обрана людина, якій призначено з усіх можливих і неможливих обставин та складних реалій сьогодення підняти на вищий щабель українську ідею, боротися за її втілення. Як і в літературі, так і в буденному просвітянському труді він завжди в пошуку, завжди на вістрі нового. Просвітницьке слово, пристрасна публіцистка Мовчана — це завжди відкриття, океан думок, ідей, висока філософія і вічна, проста житейська мудрість, пронизані болем за сьогодення і майбутнє України. Слово Мовчана — запальне, високе, глибинно вистраждане, як Шевченкове. Недарма ідеями й мотивами творчості українського генія пронизана вся творчість письменника. Його інтереси і знання сягають від Трипільської культури, історіософії та культурології до сучасної соціології, політики. І це самозбагачення дає наснагу для новаторських спрямувань у діяльності очолюваного ним Товариства “Просвіта” і стимули для плідної державницької роботи, діяльності народного депутата України. Так само він влетів у політичну магму. І не обпалив поетичних крил. Отож, не брешіть, що йому 65. Це — просто ще одна побрехенька про Мовчана… Фото О. Цеацури А ще — талант, уміння бачити ширше й глибше за інших те, що відбувається в українському суспільстві. Тут саме спрацьовують його унікальні знання та інтуїція. Уміння відчувати потребу дня, формувати стратегію та пріоритетні напрямки діяльності “Просвіти”. “Кобзарева церква”, серія унікальних фільмів про історію української історії та культури, різноманітні добре організовані дієві акції, спрямовані на утвердження української мови, захист національного інформаційного простору — все це ідеї, ініціатива й практичні зусилля Павла Мовчана. І хто заперечить істину, що літератор може бути прекрасним політиком і державним мужем!? Шляхетність слова й думки, шляхетність дій і вчинків гідно віншують риси справжнього українського інтелігента, представника справжньої української еліти. Хотілося б побажати ювілярові й надалі твердо й міцно нести лицарський прапор українського просвітництва! z Олександр КОНОВЕЦЬ, доктор історичних наук, професор Київського національного університету ім. Тараса Шевченка “круглих дат” моїх друзів. Невже й Павлові вже шістдесят п’ять? Хоча можна сказати й інакше: невже йому всього лише шістдесят п’ять? Зрештою, Павло Мовчан завжди вирізнявся серед нас дорослою солідністю та виваженою зрілістю. Як у зовнішньому вигляді (не пам’ятаю його без бороди), так і в думках, сиріч — у поетичній творчості. Його поезія вражає ускладненою метафоричністю, в якій закодований глибокий філософський зміст. Павло Мовчан — це поет. Справжній. А потім — публіцист, політик, громадський діяч. Тут він постає у новій іпостасі. Гарячий, пристрасний, полемічний. Іноді занадто. Але ідеалом для нього завжди є Україна, її історія, мова, культура, у глибинні пласти яких проникає, для яких живе, працює, бореться. Дай, Боже, міцного здоров’я, сили, снаги, аби ще довго-довго бути на своєму посту.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин