Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Земля козацька · с. 12сторінка оригіналу ↗

КОНОТОПСЬКА БИТВА: ЗВІДКИ НОГИ Й КУДИ?..

Слово Просвіти, №29 за 2004 рік

НАШІ ПЕРЕМОГИ Причини війни між Московським царством і Гетьманською Україною слід шукати, насамперед, у спробах царя Олексія і його оточення використати туманні військовосоюзницькі переговори з Б. Хмельницьким у Переяславі для просування московського фактора в глиб Європи. Москва все активніше втручається у внутрішньо-адміністративне життя Війська Запорозького: посилює свою військову присутність у Києві та інших містах, розпалює рухи й виступи козаків проти гетьманської влади І. Виговського… До того ж, Вільненське перемир’я 1656 року Московії з Річчю Посполитою без участі української сторони ще Богдану Хмельницькому довело ненадійність царя як союзника. І якщо тоді саме генеральний писар Іван Виговський умовив великого гетьмана й полководця не розривати стосунків із царем, — то вже після смерті Хмельницького обраний гетьманом Виговський усе чіткіше бачить у Московії величезну загрозу для Гетьманщини. Загострився конфлікт між козаками та царськими стрільцями в Білорусії, московські залоги в Україні грабували й убивали селян, вимагаючи “податей” (боярин Василь Шереметьєв відкрито дозволив грабунок селянських і навіть козацьких володінь). Цар вимагав від Виговського припинити будь-які контакти зі Швецією та іншими державами, а також вислати Юрія Немирича (що вів переговори з верхівкою Речі Посполитої) з Гетьманщини, підготувати податкову реформу тощо. Врешті, московські воєводи підтримали радикальну опозицію козацьких низів і запорожців на чолі з Мартином Пушкарем і Яковом Барабашем, що розпочали відверту громадянську війну проти гетьманської влади. Стають постійними місії “опозиціонерів” у Москву, і цар “ласкаво” визнає гетьманами практично всіх — навіть Безпалого та Іскру… Очевидно, Виговський шукає надійнішого союзника й зупиняється на колишньому ворогові — Речі Посполитій. Так, у вересні 1658 року підписується Гадяцький трактат, що передбачає створення конфедерації з Великого князівства Руського (тобто України), князівства Литовського й Речі Посполитої на рівних для націй правах. До союзників Виговського долучається Кримське ханство. “Опозиція” із царськими залогами розпочинає справжнє повстання, захоплюючи міста й села. Зрештою, Виговський із союзниками розбиває окремі повстанські й царські загони, Іскра й Барабаш, услід за Пушкарем, страчуються. Саме в цей час уцілілі московські загони жорстоко мстяться “цивільному” населенню Гетьманщини, спалюючи навіть православні храми, вбиваючи жінок і дітей. Насамкінець найкраща кавалерія і стрілецькі полки Московії БОЙОВІ МИСТЕЦТВА Кажуть, у давнину запорожець міг спокійно вийти один проти десятка татар. Нинішні учасники Всеукраїнської першості з національного рукопашу “Спас”, що з’їхалися до столиці з Дніпропетровська, Запоріжжя, Гуляйполя, Вільнянська й Олександрії, в житті так не експериментували. Але постояти за себе вони здатні, й не лише на спортивному килимі. “Бойове мистецтво “Спас” у сучасному варіанті почало відроджуватися з 1992 року, — розповідає віце-президент Федерації “Спас” Олександр Корнієнко. — Це серйозна звичаєва традиція, де поєднуються елементи суто бойового мистецтва з гартуванням духу, заглибленням у нашу національну культуру лицарства. Історично “Спас” — це короткочасний бій на знищення, тут застосовується над-на чолі з князями Ромодановським, Трубецьким, Пожарським, Львовим і Куракіним вторглися в Україну. Взявши кілька міст, у кінці квітня 1659 року вони взяли в облогу 4,5 тисячі козаків із полковником Г. Гуляницьким у Конотопі. Понад два місяці козаки успішно тримали оборону, відбиваючи постійні штурми, знищуючи підкопи з мінами. Не допомогла ані надзвичайно потужна артилерія московського війська, ані винищувальні рейди та розправи стрільців над сім’ями козаків в околицях, в Борзні, в передмісті Ніжина. За час облоги Конотопа Виговський, у свою чергу, зібрав військо (за різними джерелами, від 16 до 60 тисяч), долучивши невеликі загони поляків, сербів, німців і молдаван. У кінці червня він наблизився до Шаповалівки, розбивши один із роз’їздів московського війська. Підійшовши до Конотопа, козаки очікували кримських ординців. 4 липня, нарешті, із досить великими силами прибув сам хан Мегмед-Гірей IV і, після взаємних почестей, присяг на вірність у бою, було узгоджено тактику бою, і, союзники почали займати бойові позиції. Оскільки атакувати “в чоло” укріплені табори московитів було безглуздям, козаки використали класичну провокацію. Ареною бойових дій стали обидва боки Соснівської переправи (десь за 2 милі від Конотопа), причому більша частина союзницьких військ зосередилася за переправою через р. Соснівка. Сам Виговський із невеликим загоном ударив просто по табору московитів. Коли шок у московських вояків одійшов, вони побачили, як козаки в поспіху відходять. Князь Пожарський кидає усю важку добірну кавалерію та загони стрільців навздогін супротивнику. Врешті, услід за козаками ті переправляються через річку й … опиняються в пастці. З обох сторін б’ють татари, спереду — Виговський. Відступу назад немає — козаки знищили переправу. Московську кінноту й стрільців затискають у річку, яка загачена козаками, вийшла з берегів… 40 тисяч московитів гине, 15 тисяч потрапляє в полон (серед них десятки іменитих воєвод, зокрема князі Пожарський, Львов, Бутурлін…). Коли полоненого стрільця відіслали з головою Пожарського (відрубаною за образу хана) в московський табір, що залишався біля Конотопа, — через деякий час царське військо починає спішно відходити. Ще до прибуття основних союзницьких сил вороже військо раптово атакує з Конотопа Григорій Гуляницький, захопивши частину артилерії й обозу. 9 липня московський табір атакує Виговський із основними силами. Під важким артилерійським обстрілом гетьман двічі ледь не гине (спочатку розірвало коня, потім — одяг біля пояса), але ворога відганяють до Путивля. Протягом наступних днів на московський табір, що дуже організовано відходить, не вщухають атаки, але повністю знищити вороже військо таки не вдалося. “Прорубавши” прохід через ординський табір, воно з великими втратами відходить. Татари, пройшовши походом у глиб Московії, повертаються в Крим. Тим часом повну капітуляцію Москви перед Гетьманщиною зупинило… повстання Якима Сомка, Василя Золотаренка, Тимоша Цицюри, Івана Богуна, Івана Сірка та інших. Виговський, аби припинити громадянську війну, віддав гетьманську булаву “опозиції”, а та із московськими військами почала винищувати родичів і прихильників гетьмана. Згодом московити з військом Тимоша Цицюри йдуть походом на Правобережжя й Річ Посполиту. І хоча Шереметьєв зазнав поразки під Любарем (від повного розгорому врятувала лише підмога Юрія Хмельницького), Правобережжя й Лівобережжя України надовго опинилися по різні боки безперестанної війни і руїни. * * * 10—11 липня 2004 року в Конотопі й Шаповалівці з нагоди річниці переможної битви козаків відбувся культурномистецький фестиваль “Козацький родослов”, проведено наукову конференцію, організовано художні й науково-історичні виставки. У культурно-мистецькій програмі взяли участь близько 50 місцевих самодіяльних колективів та професійні митці, зокрема Тарас Петриненко, гурт “Кобза” та інші. Серед співорганізаторів і учасників заходу — ВУТ “Просвіта” імені Т. Шевченка. z Олександр СОЛОНЕЦЬ, Михайло СОПІВНИК ОЧЕВИДЕЦЬ І ЛІТОПИСЕЦЬ 8—11 липня цього року відзначається 345-річчя переможної для козаків і гетьмана Івана Виговського Конотопської битви проти більш ніж 100-тисячного (деякі джерела говорять про 180 тисяч) війська московитів, що вторглося на Лівобережну Україну ще з кінця 1658 року, спалюючи міста й села, масово знищуючи “ізмєнніков”, у тому числі жінок та дітей.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин