Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Культура · с. 14сторінка оригіналу ↗

ОЛЕКСАНДР СУДАКОВ — «ПОРТРЕТ ЗЕМЛІ»

Слово Просвіти, №29 за 2004 рік

ПАЛІТРА Живопис по левкасу — основі, на якій у давні часи писали ікони, що згодом ставали чудотворними, — не тільки зримий, ай промовистий, входить у відкрите глядацьке серце. І це — одна з таємниць картин Олександра Судакова, яку не поясниш лише професійною майстерністю. Краєвиди рідної землі, здається, дихають, ніби в них пульсує енергія Сонця. І не віриться, коли чуєш, що починав свій творчий шлях митець у пошуках абстрактних. Звання заслуженого художника України — відзнака, яка прийшла до нього тільки в цьому році, хоча відзначив він уже шестидесятиріччя. Олександр Судаков народився на Луганщині, навчався і досі працює в Харкові. Його активна людяність потребувала віддачі в громадській роботі, і тривалий час художник працював у керівництві Харківської організації Спілки художників, допомагаючи колегам, і не прагнув для себе якихось вигод. Але настав час, і живопис по левкасу заволодів його часом неподільно. Рідна земля з її рівнинами, горами і пагорбами, ріками, лісами й небесами, де хмари натякають на тонкий світ, відкрилася його душі своєю мудрою красою. Звісно, настав час випробувань. Адже і найменшу роботу, і велике сюжетне полотно пише Олександр Судаков однаково довго. А душа, яка пізнала істинну цілісність у творчості, вже не могла відволікатися на вигідні замовлення. Як відомо, чесноти, не втрачені в горнилі випробувань, бувають відзначені звище: Олександру Судакову допомога прийшла несподівано, хоч і за- ДОЛЯ ТАЛАНТА Так написав у передмові до своєї книги “Українські співаки у спогадах сучасників” автор-упорядник Іван Лисенко. Вона вийшла в 2003 році в американському видавництві М. П. Коця та київському “Рада”. Герої 780 ілюстрованих сторінок — сто двадцять оперних і концертно-камерних співаків XVII—XX століття. Композитори, диригенти, режисери, співаки, письменники, а часом і просто шанувальники вокального мистецтва розповідають про володарів унікальних голосів, їхню виконавську майстерність, уводять читача в атмосферу театрального життя різних часів, подають чимало цікавих фактів з історії української культури. Рідкісні голоси, які розчулювали публіку в Петербурзі та Москві, Києві, Харкові, Львові, Свердловську, в Парижі, Болоньї та Мілані, Варшаві, Відні, Чикаго, Нью-Йорку, — мали українське коріння, що наснажувало їхню творчість на чужих теренах. Деякі спогади прислужаться вокалістам як підручник. Чужими і своїми спогадами Іван Лисенко відкриває нам таїну вокалу, непересічні особистості, які з ідеологічних причин були в нас несправедливо забуті. Саме Лисенко повернув Україні, київській опері, дивовижну Марію Сокіл. У 1945 році вона разом із чоловіком, композитором А. Рудницьким, здійснила велике концертне турне НАТХНЕННЯ Концерт проходив у більш ніж скромній обстановці. Ні журналістів із камерами, ні скупчень людей за інтересами — все стримано і спокійно. Непомітно на сцену вийшла жінка в чорному, яка оголосила виконавця та виконуваний твір і так само непомітно пішла. Майже одразу з’явився і сам виконавець. Він спокійно відреагував на відносно жваві оплески і мовчки присів на стілець, поставивши перед собою інструмент. Ще мить — і смичок торкнувся струн. Саме тут і відбулась та сама таємниця народження музики зі шматка дерева, струн та людського серця. Дивлячись на Ірме Кальмана у ці хвилини, важко було уявити, що це людина. Якби не уривчасті подихи, можна було б подумати, що він — такий же інструмент, як і його віолончель. Музикант уявлявся частиною музики, невіддільною від кономірно, через професора-хіміка Бориса Гриньова. Він став захопленим колекціонером творів художника, а почасти і його меценатом. На виставці “Портрет землі” в галереї “Мистець” було представлено чимало картин із його особистого зібрання. Втім, чимало чудових картин Олександра Судакова зберігаються в музеях України і приватних колекціях зарубіжжя. Його картини елегійні, в них буває поєднаний аскетичний дух земної природи, яку устремлінням у небо завершує білостінний монастир, і чується ніби срібний дзвін, що сповіщає про вечірню службу, і єднається людина з Усевишнім через проявлений ним світ. А поряд — біла коза серед духмяного різнотрав’я дивиться спокійно й проникливо на глядача. Та біла дорога його дитинства, що широко пролягла на картині між простих будинків українського містечка, перспективою іде вгору, де, знов-таки, виразно й надійно височіє на тлі хмар дзвіниця православної церкви… Дорога вивела художника до правдивого усвідомлення його призначення у вже обраній та осягнутій професії. Утім, не тільки патріархальні краєвиди, хоч їх чимало було представлено в галереї “Мистець”. Картина, присвячена пам’яті Максиміліана Волошина, — гірський краєвид, де звучать зовсім інші фарби, адже правдивість південних контрастних кольорів привносить мажор і реальну земну піднесеність у простір навколо. Олекандр Судаков кілька десятиліть бере участь і в республіканських, і в колись всесоюзних, ів зарубіжних виставках, але кожна зустріч із його картинами стає новим одкровенням для глядача. А цей “Портрет землі” в київській спілчанській галереї “Мистець” ненав’язливо навчає нас любити й цінувати кожну мить цього життя, яке кожен із нас може по-своєму зробити кращим. z Ганна КОЗАЧЕНКО ПЕРСОНАЛЬНА ВИСТАВКА

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин