“Основні консолідуючі чинники нації — мова і віра”. · с. 6сторінка оригіналу ↗
УКРАЇНСЬКИЙ РУБІКОН ШЛЯХ ДО ЄВРОПИ ЧИ ДО МАЛОРОСІЇ?
Слово Просвіти, №29 за 2007 рік
дав змогу накопичити первинний капітал керівникам усіх підприємств і відомств, колгоспів і радгоспів. Тільки “ліниві” вчителі й лікарі залишилися без частки народної власності. Колесо історії прокрутилося у XXI століття, а українська еліта так і не сформувалася. Звичайно, за 15 років держава змінювалася на краще, чиновники набиралися досвіду, підросло нове покоління, яке сприйняло Україну як незалежну державу, але на сімейному рівні йде протистояння. Старше покоління, зомбоване комуністичною блекотою, й надалі обирає проросійську орієнтацію. Пенсіонерів у нас 14 млн. 600 тис. осіб, у Російській Федерації 9 млн. Чому така різниця? Саме цей контингент і обирає на нашу шию Симоненків, Вітренків, Януковичів та інших. Ця агентура КГБ-ФСБ блокує державотворчі процеси, а головне — намагається знищити основні консолідуючі чинники — мову і віру. Отже, порівнювати Україну з Польщею, Чехією або країнами Балтії некоректно. Ці країни мали всі атрибути влади, головне — національну свідомість. У них не було ностальгії за братством із московітом. Усі намагання руських фронтів заважати рухатись до ЄС, НАТО, були марними, тому що більшість рускоязичних не отримала громадянство. У нас від проголошення державної незалежності усі громадяни без поділу на національну належність мають право голосу. Ось чому так довго існувала комуністична група 239 в парламенті, аж доки не дійшло, що всі ці радетелі піклуються лише про себе, граючись із народом пролетарською патетикою. Остання злучка комуно-соціалістів з кримінально-олігархічним “сходняком”. Останнім бастіоном московських засланців стала Верховна зрада, яка намагалася через політичну реформу змінити устрій держави. Парламентсько-президентська республіка мала перетворитися на парламентську з подачі Симоненка. Саме до цього готувалася коаліційна більшість і поновлювала на високих посадах відданих донецькому клану бійців: Шуфрича, Плеханова, Царенка, Ківалова. Щербань узагалі став майже героєм України. Терпець урвався тоді, коли Президент зрозумів, що скупивши запроданців із опозиційних блоків, коаліція готує державний переворот. Триста голосів аморальної більшості змінюють Конституцію і ведуть націю не до Європи, а знову під владу азійської імперії під сучасною назвою Російська Федерація. Будьмо пильними! Тільки єднання усіх національно-демократичних партій навколо Президента В. Ющенко дозволить пройти шлях до європейської цивілізації.
проти виборів: просто бояться знову програти, як 2004 року. А всі балачки, щоб не витрачати коштів на вибори, щоб дати спокійно працювати — то від лукавого (точніше, від лукавих). По-друге, схід і південь не хочуть, щоб у них (“здесь”) настала помаранчева влада, натомість свою владу вони тільки й мріють накинути всій Україні, і саме так розуміють національну єдність: щоб уся Україна пристала на їхні умови. С. Тигипко закликав у 2004 році виборців на сході й півдні прийти на вибори, щоб не дати нав’язати собі президента. Натомість якщо схід і південь (часточки України) накинуть всій Україні свій вибір, то це нормально. Загалом, коли вони стверджують, що обстоюють рівність (наприклад, російської мови з українською), то насправді для себе вони хочуть не рівності, а ексклюзивності.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
