Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“За чітку й потужну вертикаль — від низового осередку до центру”. · с. 7сторінка оригіналу ↗

ДЕ У ВОЛОДАРЦІ УСПІХ, ТАМ У ВИШНЕВОМУ ПРОБЛЕМА

Слово Просвіти, №29 за 2007 рік

Микола ЦИВІРКО Голова правління Київського обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка Василь Клічак відкрив розширену раду КОО 11 липня приємним повідомленням про благополучний фінал усіх митарств і “ходінь по муках”, пов’язаних із реєстрацією й отриманням статусу юридичної особи. Так, усе позаду: є адреса, печатка, і крапкою має стати відкриття рахунку в банку, без чого неможливо уявити повноцінну подальшу роботу. Поділ колишньої Київської крайової організації “Просвіти” на обласну й міську (остання ще, на жаль, не вийшла з бюрократичного лабіринту і не може похвалитися своїм узаконенням) підказало саме життя. За словами відповідального секретаря Товариства Миколи Нестерчука, який узяв участь у засіданні ради, ККО у роки свого існування по суті було міською структурою. Така вже специфіка підрозділів “Просвіти”, що у своїй роботі вони змушені залучати відповідні служби місцевої влади. Так-от, навіть зважаючи на, м’яко кажучи, сумнівний щодо українськості характер адміністрації Л. Черновецького, крайова “Просвіта” співпрацювала переважно зі столичною владою, а обласної ніби й не існувало. І це при тому, що в Білій Церкві, Фастові, Переяславі- Хмельницькому та інших районах області діяли сильні просвітянські осередки. Діяли, але розрізнено, не скоординовано, бо руки до них у керівництва крайового проводу не доходили. Як не доходили вони до ефективного впливу на владні структури Київщини. Ось тому й вирішено було зробити цю реорганізацію. Виступи на розширеній раді КОО керівників районної ланки Анатолія Марущака (Васильків), Тамари Устинівської (Володарка), Володимира Іванціва (Біла Церква), Валентини Донець (Києво- Святошинський район), Едуарда Мондзелевського (Фастів), Григорія Остроноса (Переяслав-Хмельницький) та інших саме й засвідчили наявність проблем, пов’язаних із колишньою організаційною невизначеністю. Безумовно, приємне враження справив на учасників ради своєрідний звіт Тамари Устинівської, в минулому столичної вчительки. Їй удалося налагодити співпрацю не тільки з міською й районною владою у Володарці, а й із місцевою пресою, зокрема райгазетою “Голос Володарщини”. На шпальтах цього видання почали регулярно з’являтися історичні та інші просвітянські матеріали, які торкалися діяльності ОУН-УПА, таких лідерів українського національно-визвольного руху, як Симон Петлюра, Євген Коновалець, Степан Бандера, Роман Шухевич та інші. Імпонувало й те, що володарська “Просвіта” в організації своїх заходів та акцій на кшталт “круглих столів”, відзначення календарних свят тощо робила й робить наголос не на кількість, а на якість. Колеги пані Тамари з інших районів, слухаючи її, раз у раз вигукували: “Молодці!”. Чи не найчастіше від усіх схвально реагувала на володарські доробки Валентина Донець, голова Києво-Святошинського районного об’єднання “Просвіти”, штаб-квартира якого у місті Вишневому під Києвом. На жаль, і влада цього реґіону, і місцева газета попри всі зусилля просвітян до українського ставляться насторожено, якщо не вороже. Про співпрацю й не йдеться! Крім самого Вишневого, осередки “Просвіти” діють лише у селах Крюківщина, Забір’я й місті Боярка. Ситуація ускладнюється тим, що на території району останнім часом дуже активно діють тоталітарні релігійні організації, які між іншим засуджують вияви національної самобутності й свідомості. Отже, всі чинники, які у Володарці досить ефективно спрацьовують, у Вишневому, Боярці, Білогородці, Софіївській Борщагівці тощо обертаються мінусами. Редактор газети у Вишневому є симпатиком однієї з новітніх релігійних організацій, про які йшлося вище. Чи потрібні тут коментарі? У Білій Церкві, судячи з виступу голови МРО, відомого письменника Володимира Іванціва, суб’єктивним чинником успішної роботи просвітян є тісна співпраця з потужним місцевим відділенням Спілки письменників України. А ветеран просвітянського руху Григорій Остронос не приховував, що здобутки очолюваного ним Переяслав-Хмельницького МРО великою мірою забезпечують партнерські стосунки з музеєм і педуніверситетом. А що робити там, де таких чинників немає або майже немає, — у Василькові, Фастові, Вишневому? Можливо, тому Анатолій Марущак, Едуард Мондзелевський, Валентина Донець та деякі інші сприйняли створення і реєстрацію КОО з особливим ентузіазмом (хоч, може, авторові здалося). Це, зокрема, виявилося в дискусії про те, треба чи ні відкривати районному чи міськрайонному об’єднанню розрахунковий рахунок у банку. А Едуард Мондзелевський наголосив на важливості чіткої й потужної вертикалі — зміцненні просвітянської структури від низового осередку до області й центру. Хоч що б там було, КОО стало фактом громадського життя Київщини, і його чинний керівник Василь Клічак сповнений бажання й рішучості змусити зважати на це й обласну адміністрацію, і реґіональні структури різних партій, і широку громадськість столичного реґіону.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин