“...Попри всі наявні сьогодні технології незмінною залишається аура книг...” · с. 12сторінка оригіналу ↗
НАША КНИГА
Слово Просвіти, №29 за 2007 рік
Дмитро ДРОЗДОВСЬКИЙ, Національний університет “Києво-Могилянська академія”
2005 року українською мовою вийшла монографія американського теоретика Роберта Ленема, що мала назву “Електронне слово”. У книжці Ленем указував, що найзручнішим винаходом книгодрукування нової ери буде оцифровування всіх носіїв і формування індивідуальних дисків, які кожен власник зможе самостійно доповнювати, робити ремарки, переписувати, викидати нудні параграфи тощо. Словом, такий диск буде чи не найбільшим проривом у світі технологій, адже книга як знак епох, як етнокультурний код відійде в минуле разом із класичними бібліотеками... ...Не знаю, що чекає на бібліотеку й книжку як атом кожної бібліотеки, проте колись, у VIII столітті нашої ери на Далекому Сході книгу прирівнювали до подарунка небес. Лише наймудріша людина (тобто провісник знань Бога) може створити цей скарб на землі. Книги на Сході були предметом заздрощів, воєн, адже, вважалося, у них приховано відповіді на найважливіші буттєві запитання. Книга у свідомості арабів була сховищем істинних знань, кожна буква книги — це символ. І не лише релігійні книги вважали священними, а й, наприклад, словники та енциклопедії. Так арабський мудрець і, як тепер можна сказати, мовознавець Сібавейхі створив у VIII столітті “Аль-Кітаб” (у перекладі з арабської — “книга”). Це повна граматика арабської мови, книга, по суті, незбагненна, священна, адже мова на той час була явищем чи не найдорожчим у світі. Пізнання своєї мови і мови завойованих народів (у арабському мовознавстві чи не найбільше уваги, порівняно з іншими давніми мовознавчими школами, приділяли вивченню інших мов) забезпечувало володіння непереможною силою. І мудрість, що йде від книжок, — це та сила, яка мала найвищу ціну в стародавньому світі. Із плином часу інтерес до книжної мудрості зростав. І в XIV столітті Фірузабаді укладає стотомний словник “Камус” (у перекладі з арабської — океан). Відтоді всі словники почали називати словом “камус”, а сам словник містив величезне зібрання слів арабської мови й їхню класифікацію, сотні синонімічних назв, адже знаючи якнайбільше слів власної мови, можна вважати, що осягнув і межі власного світу (набагато пізніше в європейському мовознавстві цю думку висловить Вільгельм фон Гумбольдт), але, незважаючи ні на що, ідея осягнення мовного коду як спосіб наближення до розуміння законів космосу вже існувала в арабських учених. Бібліотеки на Сході були величезними будівлями, до яких мали право входити лише обрані. Форма будівель була колоподібною, адже мудрість книг ніколи не може завершитися, вона вічна, а знання, перетинаючись, утворюють нові знання, і так процес рекомбінації може відбуватися вічно. З іншого боку, не можна забувати про часи, коли на Сході спалювали сотні книг, бо консервативні султани та їхні візири боялися, що ці книги викличуть бунт, що нове знання буде небезпечним для світу, адже єдиним законом має бути лише Коран. Подібні часи середньовічної темряви засвідчують лише те, як люди залежали від книг, наділяючи їх магічними властивостями, силою, що не підвладна людині, а тому люди-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
