Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“...Попри всі наявні сьогодні технології незмінною залишається аура книг...” · с. 12сторінка оригіналу ↗

АРХІВНІ ДЖЕРЕЛА ЦИВІЛІЗАЦІЇ

Слово Просвіти, №29 за 2007 рік

16 липня в Києво)Могилянській академії відзначили ювілей Головного Будівничого НаУКМА — В’ячеслава Брюховецького. Після офіційних привітань було презентовано книжку “Той, хто відродив Могилянку: Збірник на пошану В’ячеслава Брюховецького”, яка вийшла у Видавничому домі “КМ Академія”. Особливе місце у відродженні Могилянки посідає її книгозбірня, формуванню якої велику увагу приділяв і приділяє В’ячеслав Степанович. Саме ролі книг, бібліотеки у розвитку університетської освіти і науки присвячено цю публікацію. Нещодавно відбулася важлива подія в житті Києво)Могилянської академії — завершено проект реконструкції корпусу Бакалаврської бібліотеки. Бібліотека — це серце університе) ту, і попри всі наявні сьогодні технології незмінною залишається аура книг... Внесок на реконструкцію та ремонт будівлі під бібліотеку зробив відомий український ме) ценат Омелян Антонович (США). Тому корпус Бакалаврської бібліотеки називатиметься “Бібліотека Тетяни та Омеляна Антоновичів”. Відкриття цієї бібліотеки у відреставрованій будівлі ХІХ століття — лише один із кроків фундаментальної концепції розвитку університету, формування потужного наукового цен) тру. Таким чином буде створено єдиний науковий, інформаційний і культурно)освітній комплекс НаУКМА: Бібліотека — Музей — Архів. І роль бібліотеки у збільшенні питомої інте) лектуальної ваги Могилянки першочергова. Президент Києво)Могилянської академії В’ячеслав Брюховецький і меценат Омелян Антонович на й не зможе запобігти злу, скоєному від книг. Товстезні фоліанти вважали й результатом нашіптувань, і часто цим нашіптувальником міг бути злий демон. Цікаво, що за тисячу років уявлення про книгу на Сході хоч і змінилися, але не докорінно. І це засвідчив роман “Мене називають червоним” Орхана Памука, Нобелівського лауреата в літературі 2006 року. В цьому творі відбито, як сучасні турки в глибинах своєї східної містичної душі пам’ятають давні перекази про магічну силу книг і мистецтва. Книгозбірні для мешканців Сходу — це райські місця, в яких можна знайти гармонію духу і відчути спокій життєвих енергій. Не менш містичними вважали й китайські бібліотеки. Китайська мова нараховує силу-силенну ієрогліфів, які людина не здатна вивчити за все життя. В такому разі помічником у світі є книги, які потрібно збирати в домашній бібліотеці, адже книги — це та скарбниця, до якої завше можна звернутися і спитати поради. Ось чому для китайської культури настільки поширеними є ворожіння на книгах. Старезні фоліанти, що пережили кілька тисяч років, розгортали під час магічного сеансу на певній сторінці, і в такий спосіб людина могла довідатися, що чекає на неї цього дня. Спроби пізнати світ шляхом класифікації слів у словниках і нагромадження цих словників у бібліотеках походять від І ст. н. е., коли класик китайського мовознавства Сю Шень уперше здійснив класифікацію ієрогліфів, розкривши закони їхнього поєднування. У ІІ ст. Лю Си укладає словник “Шимін” (“Тлумачення імен”), у якому подано етимологію китайських імен. Такі словники є обов’язковою книгою навіть у сучасних китайських бібліотеках, адже книга з власним іменем зберігає й енергетику людини, а тому потребує до себе дбайливого ставлення. А якою є ближча до нас європейська історія бібліотек? Назву лише найважливіші “ціхи”: 1700 до н. е. — вавилоняни були першими, хто створив власну бібліотеку. 1100 до н. е. — перші історичні бібліотеки були знайдені у храмах Античного Єгипту. 1100 до н. е. — королівські бібліотеки створюють у Фінікії. Найвідоміша королівська бібліотека мала назву “Assurbanipal” і була побудована в Ніневах. 900—700 до н. е. — королі Ассирії наказали створити бібліотеку для колекції тисяч табличок із глини. 400 до н. е. — приватні бібліотеки Еврипіда, Аристотеля і Платона. 300 до н. е. — школи з бібліотеками засновують в Афінах. 384—322 до н. е. — Аристотель був першим відомим систематичним колекціонером і класифікатором книг. Він розробив поняття ієрархії та класифікації. 300 н. е. — бібліотека в Римі містила понад 62000 томів книг. 400 н. е. — уже двадцять вісім публічних бібліотек збудовано в Римі. 600 н. е. — в Римі збудовано першу публічну бібліотеку. 1683 р. — перша академічна бібліотека в Сполучених Штатах — Бібліотека коледжу Гарварду. 1731 р. — Бенджамін Франклін заснував першу абонементну бібліотеку в Американських колоніях. 1800 р. — відкрито Сполучену Бібліотеку Штатів Конґресу — найбільшу бібліотеку в США. 1871 р. — Джекоб Шварц (Schwartz) створив систему числення Катера, що зберігає алфавітний порядок авторів у системах бібліотечної класифікації. 1887 р. — першу бібліотечну школу було створено в університеті Колумбії, Нью-Йорк. Після такого екскурсу в історію важко не погодитися з думкою, що книга — це витвір культури, а бібліотека — місце збереження історичної пам’яті цивілізації. Ще в античних ліцеумах і колегіумах роль бібліотек була визначальною. Мудрість книг поєднувала в собі містичні знання, старовинні перекази, міфи, легенди і наукові первістки європейського знання (про властивості рослин, поведінку тварин тощо). У середньовіччі ставлення до книг також було неоднозначним, книги, що суперечили канону, спалювали, наче найнебезпечніших ворогів. Вважали, що книга здатна ввести в оману людину, а диявольські книжки мають бісівську енергію, яка може проникати в людину і перетворювати її на раба злих сил... Час Просвітництва — це також епоха бібліотек нового типу. Книгу вважали найліпшим порадником, усі морально-етичні якості людина мусила всотувати лише з книг, адже світ — химерний, непередбачуваний. Античні Мусейони, дома мудрості Арабського Халіфату, союзні палати китайської імперії, що проіснували в Піднебесній із VI століття до н. е. до початку ХХ, залишаючись основ-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин