“Для мистецького розвитку крім творчого горіння потрібне меценатство”. · с. 13сторінка оригіналу ↗
ЛІТНІ ПОЛЬОТИ НА ПУАНТАХ
Слово Просвіти, №29 за 2007 рік
безпечувало такою кількістю випускників. І ми з академіком Юрієм Станішевським пройнялися ідеєю створити новий навчальний заклад. Спочатку десять років ми займалися пропагандою хореографічного мистецтва: це й ідея створити фестиваль “Серж Лифар — де ля данс”, конкурс імені Сержа Лифаря, коли в Україну повернулося ім’я нашого видатного земляка. Проводили фестивалі, мистецькі вечори “Світ танцю”, які засвідчили, що цікавість до хореографічного мистецтва зросла. На початку нинішнього століття ми впритул наблизилися до нашої мрії — створити нове училище хореографічного мистецтва. Завдяки київській міській владі отримали й прекрасну базу: багато хореографічних залів, прекрасний навчальний театр, професійна сцена, світло, звук, що дає можливість готувати професійних артистів. Ми маємо державне замовлення на підготовку фахівців, і студенти безкоштовно вчаться чотири роки. Приймаємо після дев’ятого класу на перший курс. А йому передує школа-студія, вісім років від початкових класів ми готуємо до вступу в училище. Сьогоднішні наші студенти не всі закінчили школу-студію. Хтось прийшов з інших колективів, шкіл мистецтв Києва та інших міст України, насамперед “балетних”: Одеси, Донецька,
Львова, Дніпропетровська. У нас працює два відділення — класичної і народної хореографії. На відділення народної хореографії вступають діти з різних міст, бо колективи народного, дитячого танцю є в багатьох реґіонах України. Маємо надзвичайно талановитих викладачів, які свого часу були артистами балету; в училищі викладає заслужений артист України Володимир Денисенко — один зі стовпів школи чоловічого танцю в нашій країні. На народному відділенні працює Михайло Петрович Мотко, заслужений артист України, майже легендарна постать, бо в свої сімдесят — не скажу скільки років — має такий вигляд, як, дай Боже, бути сорокарічним; працював з Павлом Павловичем Вірським, він несе традиції українського народного сценічного танцю школи Вірського, на базі якого наше навчальне відділення. Тобто, ми дбаємо про професійний викладацький склад, який дає нашим студентам знання, що допоможуть їм працювати на будь-якій професійній сцені. — Проблема мистецької освіти досить гостро стоїть в Україні; є тенденція до ско) рочення мистецьких шкіл і таких студій. Чи зросла кількість бажаючих з інших реґіонів вступати до вас?
— До нас приходять випускники мистецьких студій навчатися вже на студентському рівні, їх дедалі більше. Інша річ, що приходять абітурієнти різної підготовки, тож перший рік ми витрачаємо, щоб привести наших студентів до єдиного знаменника. А потім вже опанування професією. Так що зацікавленість хореографією в нашій державі, за нашими спостереженнями, лише зростає. — І про освоєння репертуару. Навчан) ня, як я розумію, повинно потім виявитися у якомусь серйозному проекті, ось як “Коппелія”. — Є програма, методика, перевірена десятиліттями, є варіації, вправи. Наш річний концерт ми показуємо на сцені Національної опери: концертні номери, варіації, адажіо, народні сценічні мініатюри. Це той підмурок, який підводить нас до наступного рівня — опанування складними масштабними формами. Два роки тому наш земляк, відомий балетмейстер Алекс Урсуляк (він незмінний член журі конкурсу імені Сержа Лифаря, у нього відомі учні — зірка світового балету наш земляк Володимир Малахов, у нього брав уроки і Нурієв) поставив свій балет “Чи почуєш ти мене” з трупою Національної опери України. Це сучасна хореографія, але базується на стилістиці класичного танцю. Наші видатні артисти Віктор Яременко, Тетяна Бевецька в цій постановці мали яскравий вигляд. На жаль, вона швидко зійшла зі сцени. Коли ми відчули, що студенти спроможні на більше, звернулися до Алекса Урсуляка з проханням зробити постановку з нашими студентами. Він погодився, і півтора року тому ми показали прем’єру спочатку в нашому навчальному театрі, а рік тому на сцені Національної опери. Ми представили його також на фестивалі хореографічних студентських вистав у Донецьку, де працює наш видатний артист балету Вадим Писарєв. Згодом виник задум поставити повноцінний двоактний балет “Коппелія”. Це ідея завідувача відділення класичної хореографії народної артистки України Ганни Дорош і викладача Сергія Бондура. Цікаво, що разом із нашими студентами у проекті взяли участь американські балерини, які швидко влилися в творчий колектив і стали окрасою вистави”.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
