Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Ясний вогонь крайнеба розливається на всіх, навіть малих і сиротливих”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

ТАМ, ДЕ РІЧКА, НАЧЕ СТРІЧКА НА ЗЕЛЕНІМ КИЛИМІ

Слово Просвіти, №29 за 2007 рік

Лідія ВІЦЕНЯ Про ці чарівні місця на початку минулого століття Володимирові Короленку розповіли його друзі з широкого кола полтавської інтелігенції. Чимало з них улітку їздили відпочивати у райські куточки на Пслі, хтось уже мав тут свої дачі, як відомий громадський діяч, педагог, літературознавець Вільям Беренштам, завдяки якому з’явився й сам топонім “Хатки”. Врешті й сам Володимир Галактіонович із сім’єю поселився тут 1905 року в своєму мезоніні: “розкіш, з дивовижним видом на луки із вигинами Псла та купами гаїв…” Ця розкішна краса через сотню літ дочекалася нових поціновувачів, а отже, хтось милуватиметься нею і через наступні сто років. Вона увічнена в полотнах полтавських художників, які два тижні працювали на пагорбах Псла поблизу дачі Володимира Короленка на своєму першому пленері. Цю ідею давно плекав голова обласної організації Національної спілки художників України, заслужений діяч мистецтв Юрій Самойленко. Але зізнається: — Ідея — це добре, та реалізувати її не вдавалося. Тож виходить, що художникам треба було зустріти відомого хлібороба, Героя України Семена Антонця, аби врешті все збулося! І хто скаже, що все це сталося випадково? Ні! Не випадково сто років тому тут сіяв духовні зерна В. Г. Короленко, не випадково тут сіє чисті зерна в неотруєну хімією й непонівечену плугами землю С. С. Антонець, не випадково життя Валентина ДАВИДЕНКО Польотів творчої душі не стримують життєві обставини. На віддалі легше осмислюєш марноту шаленої повсякденності великого міста, а поняття заземленості набуває тонкого чуттєвого враження, коли заземлюєшся нічним ароматом трав під вікном чи сонячною доріжкою, яка тепло лягає під ноги вранці. Саме із заземленості чарівних канівських круч і високих польотів творчої натури мистецький набуток Всеукраїнських пленерів “Тарасова гора— 2000”, “Тарасова гора—2004”, “Канівська осінь”, “Тарасова гора—2006. Гори мої високії…” Як розповіла заступник директора музею Тетяна Чуйко, представлено тридцять робіт із зображенням канівських краєвидів, які свого часу полонили творчу уяву Тараса Шевченка, а нині їх “пережили” й змалювали художники з усієї України і зарубіжжя. “Це твори киян Володимира Гарбуза, Анатолія Буртового, Валерія Франчука, черкащан Василя Цимбала, художників із Донецька і навіть Мінська. Тобто, пленер у Каневі набуває міжнародного масштабу, та й у планах працівників Національного Шевченківського заповідника зробити цю акцію міжнародною. Звичайно, кожен митець (більшість з них ми знаємо через персональні виставки) посвоєму змальовує одні й ті самі місця. До того ж це велика відповідальність, бо саме цей пейзаж, ці канівські гори малював Тарас Шевченко — можна завітати до музею і подивитися його малюнок. А митці змальовують ці краєвиди через багато років, прагнучи відтворити їхню енергетику; Чернеча гора тепер уже Тарасова гора. Це не просто змалювання природи, переплітає долі творчих особистостей, які налаштовані на одну хвилю: відкривати людям красу, підносити їхні душі до висот духовності, спонукати кожного до реалізації себе у добрих справах. “Усе так просто, — каже Семен Свиридонович, — ми ж стільки хорошого можемо зробити кожен на своєму місці.Тож робімо те, що потрібно людям!” Того вечора на закриття пленеру “Краса землі полтавської” в колишні Хатки (нині село Куйбишеве) на відновлену “Агроекологією” дачу Володимира Короленка приїхали перший заступник голови облдержадміністрації Іван Близнюк, заступник голови обласної ради Петро Ворона, начальник Управління культури і туризму облдержадміністрації Володимир Годзенко, директор полтавської Галереї мистецтв Ольга Курчакова та ще багато гостей. Вони вітали художників і захоплювалися побаченим: у центрі урочистостей була виставка робіт на веранді мезоніну. Картини без рам, з невисохлими фарбами сяяли в призахідних сонячних променях, дихали життям. Частина полотен покладе початок картинній галереї, яка має тут відкритися. У Хатках вже перебували представники практично всіх країн світу. А полтавці невдовзі матимуть змогу побачити роботи з пленеру на виставці в Художньому салоні. Ігор Величко створив 37 робіт, найпам’ятнішими називає три останні дні пленеру, бо — “розписався!” В Анатолія Лав-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин