“Ясний вогонь крайнеба розливається на всіх, навіть малих і сиротливих”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
ПЕЙЗАЖІ ТАРАСОВОЇ ГОРИ
Слово Просвіти, №29 за 2007 рік
Національний Музей Тара) са Шевченка ще недавно пе) режив різні за виявом зазіхан) ня на своє унікальне примі) щення і навіть спроби прово) дити між історичних експона) тів купецькі вечоринки. На щастя, непохитна позиція ко) лективу стала на заваді таким засяганням. А вся діяльність музею після створення нової експозиції свідчить, що він мо) же бути не лише сховищем ра) ритетів, екскурсів у минуле, ай живого обміну творчої енер) гетики. Адже минуле постає, коли до нього постійно зверта) єшся, і саме мистецькі інтер) претації дають це подальше життя. Виставка “Гори мої ви) сокії…” представила живо) писні полотна учасників сучас) них канівських пленерів.
це й відчуття особливого магнетизму місця. Пам’ятаємо і мрії Шевченка бути похованим над Дніпром і взагалі, мабуть, є два унікальні місця над Дніпром — це Витачів під Києвом і Канів на Черкащині, звідки відкривається якась майже космічна панорама Дніпра, де зливається земля, вода, гори. І це дуже тонко відчував Тарас Шевченко, умів прекрасно передавати у своїх творах, особливо в графічних ще з періоду заслання, коли змальовував Україну: відчуття насиченості повітрям, відчуття людини як частини природи, нерозривний зв’язок із Всесвітом. І малюнки останніх років його життя, зокрема біля Канева, нагадують, що китайський живопис, який ми сприймаємо як щось екзотичне, це відчуття зв’язку з природою
В. Радецький. “Тарасові гори”, полотно, олія, 2006
ніжне світле тло, як світіння, а потім фарбами, пастозними мазками, накладанням передає своє відчуття цих місць, їхнє значення, харизматичне для нас. Валерій Франчук — більш задумливий, ліричний. Роботи філософсько поглибленого звучання у Василя Цимбала з Черкас. Олександр Крохмалюк зі Львова — дуже незвичайний, на його роботи відвідувачі звертають увагу. І картини неповторного Євгена Манишина, якого не стало кілька місяців тому. Це не просто краєвид, це ніби своєрідний шлях у безмежжя, майбуття, аж ніби передчуття талановитого майстра. Маємо надію, що Тарасова гора і Канів стануть джерелом творчого натхнення для нових поколінь українських і зарубіжних митців”.
є і в творчості Тараса Шевченка. Це підвид китайського мистецтва: гори і води. У Шевченка — це безмежний український космос, який він дуже відчував, і земля, яку безмежно любив. Це любов трагічна, тому що він уболіває за нашу історію, за долю рідного народу. Водночас відчуває цю землю як гармонійну частину Всесвіту. Пейзажу Шевченка олюднений, і завжди присутня хоч маленька постать людини. Роботи, виконані на пленері, вирізняються тим, що вони дуже живі, їх сприймаєш, ніби входиш уту місцевість, відчуваєш роздуми кожного майстра. В одного це природа в той чи інший момент, у когось виписана через пейзаж космічність, особлива енергетика, як у Володимира Гарбуза, який малює
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
