Сторінка · с. 2сторінка оригіналу ↗
Оригінал українською · переклад оновлюється
СПРАВА ДИСИДЕНТА ТАРАСА ЗЕЛЕНЯКА ДОВОДИТЬ, ЩО РОСІЯ — ДЕЩО ЗМІНЕНА КОПІЯ ТОТАЛІТАРНОГО СРСР
Слово Просвіти, №29 за 2007 рік
“Справа Зеленяка в Росії свідчить про відновлення про) цесів проти дисидентів, які було започатковано ще за радян) ської влади”, — заявив представник Блоку “Рух)Українська правиця” від Української народної партії Степан Хмара. Так політик прокоментував перебіг судового процесу у Новоси) бірську проти етнічного українця Тараса Зеленяка, якого за коментарі до політичних подій в Україні та Росії на росій) ськомовному форумі українського сайту www.proua.com звинувачують у приниженні національної гідності росіян, а також — ствердженні “переваги українського народу над ро) сійським”.
“Ця справа збігається з дисидентськими справами, які кваліфікували за статтею 190 КК РСФСР: “Розповсюдження свідомо помилкових суджень, які ганьблять радянський державний і суспільний устрій”, — коментує ситуацію Хмара. — За цією статтею дисидентів засуджували до ув’язнення, примусового лікування у психіатричних закладах або висилали з країни. Так радянська влада намагалася залякати тих, хто мав особисту думку, відмінну від офіційної. …Справа Зеленяка зайвий раз підтверджує, що в Росії проявляється дедалі більше ознак радянського тоталітаризму, — обурливим є сам факт порушення прав на приватне життя без рішення суду з боку спецслужб Росії”. Як зауважує Хмара, “російська прокуратура, страшенно стурбована образами в бік росіян на українських форумах, з незрозумілих причин не помічає грубих образ з боку офіційних осіб та російських ЗМІ на адресу українців, грузинів, чеченців та представників інших народів”. “В Росії зараз спостерігається дедалі більші прояви ксенофобії і в цьому контексті слід розглядати справу Зеленяка”, — вважає Степан Хмара. “Якщо виходити з логіки “справи Зеленяка”, то російська прокуратура мала б насамперед узятися за журналіста Лєонтьєва, депутатів держдуми Затуліна та Жириновського, які цілеспрямовано розпалюють міжнаціональну ворожнечу”, — наголошує політик. Той факт, що цього не роблять, свідчить: “Нинішня Росія — дещо змінена копія СРСР, де правоохоронні органи завжди служили режиму з метою встановити контроль над кожним громадянином особисто”. “Завдання України та міжнародної спільноти — чинити тиск на російське керівництво, вимагаючи демократичних змін”, — підсумував Хмара.
Прес-служба УНП жає він, “склалася парадоксальна ситуація, коли урядові структури й правоохоронці, які мають викорінювати корупцію, самі нею просякнуті”. “Головна причина росту корупції в Україні, на відміну від інших країн колишнього соцтабору, — відсутність закону про люстрацію. Саме за допомогою такого закону ці країни усунули від влади комуністичну корумповану номенклатуру і сьогодні розвиваються швидкими темпами в складі ЄС та НАТО. А Україна плентається під хвостом Росії”, — підсумував політик.
Прес-служба УНП
Росіяни складали непропорційно велику частку — 37 %. У деяких совєтських працях стверджувалося, що кількість червоних партизанів в Україні сягала 250 чи навіть 500 тисяч, а інші називають цифру близько 50 тисяч. Західні спеціалісти тримаються останньої цифри. В кожному разі, зображення партизанського руху як масової патріотичної боротьби українського народу проти німців не відповідає дійсності. Під час війни величезна кількість населення України лишалася нейтральною, більше дбаючи про те, щоб якось вижити. Ковпак був українцем унікальним. Два Георгіївські хрести за “веру, царя и Отечество” і дві Георгіївські медалі вручав йому особисто Микола ІІ. А двома Золотими Зірками Героя Радянського Союзу — вкупі з двома орденами Леніна — нагороджував Сталін. У Верховній Раді УССР два десяти-
«Слово Просвіти», CC BY 4.0; machine translation from Ukrainian by Prosvita.Digital · PDF у Вікісховищі ↗
