Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Працювати під контролем громади і лише у правовому полі!” · с. 4сторінка оригіналу ↗

ПОГЛЯД

Слово Просвіти, №29 за 2008 рік

Петро КЕРЕЗ На початках творення сучасної незалежності України наш старійшина Іван Дзюба означив характерну рису новоявлених революціонерів: “Людина, яка вросла в мегафон, неспроможна ні чути, ні дискутувати…” Спробую перефразувати українського класика на сьогочасний лад: керівна еліта, яка вросла у процес прихватизації та самозбагачення, не тільки не слухає, а й не бачить власного народу, вона вже почувається на грані безсмертя. А люд наш аж тепер помітив, як у жадобі все гребти під себе ця верхівка, окрім загального добра, майже завершила ще й “приватизацію” Майдану. У трактуванні окремих нинішніх ідеологів, не Майдан підняв її з помаранчевими і блакитними стрічками на владний Олімп, а “месії” ощасливили киян, східняків та західників, спустившись до наметових містечок із піднебесся. Мало того, тепер вони прагнуть ще більшого — безперешкодно (і навіть безоплатно!) користуватися на свій смак і розсуд волею народу. Іронізуючи над бабою Параскою, яку спочатку пригорнули, провезли на престижному авто, дали кілька цяцьок, а тепер і на поріг не пускають, ніхто йне здогадувався, що так чинитимуть з цілим народом. Нині до пересічних громадян приходить розуміння, що політичні псевдо-цілителі свідомо приписували і приписують українському суспільству симптоми невластивих йому хвороб. Наприклад, протистояння “сходу” і “заходу”. І шахтар, і прикарпатський селянин із сумом та гіркотою усвідомлюють, що стражденний і, здається, тепер щоденно скорботний за убієнними Донбас не дочекається обіцяного “раю”, як і не віднайдеш його у знелюднілих західноукраїнських селах. Але ці півтори чи три тисячі нуворишів собі “райські куточки” вже вибудували та вибудовують, окремі відкрито засвідчують “здобуті” мільйони доларів у суцільній бідності й розвалі економіки, до колишніх малинових піджаків приміряючи краватки-метелики на європейський лад. Післямайданне похмілля дається набагато тяжче, ніж алкогольне, але після нього годі пропонувати “трунок” навіть з найяскравішою помаранчевою, біло-блакитною, червоною чи якоюсь іншою політичною етикеткою. Принаймні про це свідчить явище, яке зароджується водночас на Луганщині, Тернопільщині, Львівщині, — солідаризація простого люду. Громадські організації, вільні профспілки цих областей спільно з комітетом трудового союзу українців “Солідарність” в Італії виступили з ініціативою консолідації здорових сил України. У прес-центрі Укрінформу, у столиці, їхні представники оголосили ухвалене рішення про створення Всеукраїнського громадського руху “Солідарність”. Як зазначено в установчому документі, рух базуватиметься на спільній громадській волі, що об’єднує громадян в Україні, українських трудових мігрантів за кордоном на засадах взаємодопомоги для забезпечення розвитку українського суспільства й створення Української національної держави. Об’єднуючись, представники з “низів” не ставлять за мету похід у владу, а передусім домагатимуться її повної відповідальності й відстоюватимуть свої соціально-економічні права. Нинішнє становище “низів” уже не задовольняє. Цим поділилися учасники прес-конференції: Костянтин Ільченко, голова Спілки громадських об’єднань “Солідарність”, заступник голови

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин