“Запалюй свічу, Україно, запалюй свічу!” · с. 5сторінка оригіналу ↗
ОЧЕВИДЕЦЬ І ЛІТОПИСЕЦЬ
Слово Просвіти, №29 за 2008 рік
держава утвердилася у цивілізованій світовій спільноті. Як зазначає у передмові до збірки відомий критик Михайло Слабошпицький, “Дзюбенко пише про нього і як про небесного посланця у свою долю, і як про самотнього лицаря правди в цьому незрозумілому й незатишному світі, де так багато фальшивих пророків і псевдоправд… Мейсу Дзюбенко — яскрава людська константа, котра своїм життям і своїми діяннями повертає справжній зміст історії і прочитує складний зміст реальності”. У такій самотині, безмежній суші,//коли він брів крізь крижану порошу,// то не шукав ні злота, ні розкошів.// І з чистим серцем ствердити я мушу:// коли усі вбивалися за гроші, //він помирав за українські душі. На презентації було багато квітів і ще більше гарних, добрих слів, адже тисячі читачів знають це ім’я. Академік Микола Жулинський, аналізуючи поетичну майстерність авторки, підкреслив, що вона — майстер словотвору, що світ її думок і образів — несподіваний, невичерпний, як і саме життя. Голова Київської організації НСПУ Віктор Баранов, вітаючи пані Наталю з виходом нової збірки віршів, порадів, що вона зуміла вийти “із смути і прощання” і свою вдовину гіркоту, невимовний біль втрати перелити у подяку Богові за “життя, уперте і хоробре”, “душ безумне квітування”. Німоту вічної скорботи вона гідно пережила — тепер її вірші, прочитані й сприйняті іншими страждаючими душами, допоможуть їм вистояти, навчитися дорожити кожною миттю життя і дякувати тим, хто своїм сяйвом освітив бодай один наш день. Навіть якщо це день холодного сонця.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
