“Безсмертя народного духу, його живої енергії”. · с. 12сторінка оригіналу ↗
НЕСТОР МАХНО, ЯКОГО НЕ ЗНАЄМО
Слово Просвіти, №29 за 2008 рік
Нестор Махно був надзвичайно популярним у ті часи, його підтримали тисячі однодумців. І його, анархо-комуніста, як Нестор називав себе, прагнули використати більшовицькі вожді. Нестора Івановича гостинно приймають у Кремлі Свердлов і Ленін, закликають подвоїти зусилля у боротьбі з ворогами революції. Для Махна виготовляють фальшивий український паспорт на ім’я Івана Шепеля, з яким він знову повертається в Україну і формує збройні загони, до кінця 1918 року встановлює свою владу в 72 волостях. У документах тих років воєначальник підписується — головнокомандувач революції батько Махно. За взяття Бердянська і Маріуполя командира 30-тисячної селянської армії нагороджують орденом Червоного Прапора: він був одним із перших кавалерів цієї бойової нагороди. А невдовзі, побачивши силу і вплив Махна, більшовики кидають проти нього майже 250-тисячну армію з артилерією, бронепоїздами й аеропланами. Нестор Махно, хоч і не мав повної середньої освіти, володів даром інтуїції, комунікабельності, умів стратегічно мислити, розумівся в людях, був непоганим психологом і організатором. У спогадах Нестор Махно передбачає справжню сутність більшовицької влади. Читаємо: “Дуже часто можна було почути серед селян їхню справжню думку про дореволюційну і революційну владу. Вони говорили, ніби жартома, але насправді всерйоз і завжди з особливим болем і ненавистю, що дурня Миколу Романова від влади прогнали, другого дурня почав було розігрувати Керенський; тепер і цього прогнали. Хто ж після нього почне розігрувати в наш час, за наш рахунок цього дурня? — Володька Ленін! — говорили одні. Інші говорили: без “дурня” не обійтися. (Під словом “дурень” вони розуміли завжди владу). Місто для цього тільки й існує: його ідея і система дурна: місто викликає до життя цього “дурня”, — казали селяни”. Уже тоді Нестор Махно передбачав, які випробування і смертельні загрози становлять простим людям ті, хто прийшов до влади у листопаді 1917 року. “В перших числах грудня в Єкатеринославі фактично уже торжествував блок більшовиків і лівих соціалістів-революціонерів. Гуляйпільський район, визнаючи ці партії за революційні, тут же безпомилково визначав ступінь їхньої революційності. Трудящі говорили: “Ми поважаємо більшовиків і лівих соціалістів-революціонерів за їхню активну діяльність в революції. Ми вітаємо їх, як стійких борців. Всюди запроваджуються комісаріати. І комісаріати ці більше із поліцейським обличчям, ніж з обличчям рівного брата, що прагне нам пояснити, як краще було б нам облаштуватися самостійно, без окриків начальників, які жили на нашій шиї досі й не принесли нам нічого доброго, крім шкоди. А якщо цього праг-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
