Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Його відданість рідному народу, Україні межувала з крайнім ризиком”. · с. 13сторінка оригіналу ↗

ЗДОРОВ’Я НАЦІЇ

Слово Просвіти, №29 за 2008 рік

Климентій Михайлюк би значно сильніші. Недарма ж найповажніші духовні особи в Тибеті під час зустрічі з Климентієм Івановичем шанобливо схилялися, піднімали руки до неба, вказуючи, що дар його звідти. …У книзі “Пагінці надії” виводить тридцять Законів життя. “4. Закон плати. Платити потрібно за все: за дії і за бездіяльність. Що буде дорожче? Інколи відповідь очевидна лише в кінці життя, на передсмертнім ложі — дорожча плата за бездіяльність. Уникнення невдач не робить людину щасливою. “У моєму житті було багато невдач, більшість із них так і не трапилося”, — слова синам старого перед смертю. 7. Закон коромисла. Якщо людина чогось хоче, а воно недосяжне, потрібно придумати іншу зацікавленість, рівновелику за силою першій. 14. Закон розвитку. Життя змушує людину вирішувати ті завдання, від вирішення яких вона відмовляється, котрі вона боїться вирішувати, вирішення яких уникає. Але ті завдання все одно доведеться вирішувати вже на новому витку свого життя. І напруга емоцій, переживань… будуть усе потужнішими, а ціна вирішення — вищою. Від чого втікаємо, до того і прийдемо. 23. Закон дзеркала. Те, що людину дратує в оточенні, є в ній самій. Те, що людина не хоче чути від інших людей, є те, що їй найважливіше почути на даному відтинку життя. Інша людина може служити для нас дзеркалом, допомагаючи відкрити те, чого ми не бачимо, не знаємо у собі. Якщо людина виправить у себе те, що її дратує в інших, долі не доведеться посилати їй таке дзеркало. Уникаючи всього того, що нам неприємне, уникаючи людей, які викликають у нас негативні почуття, ми позбавляємо себе можливості змінити своє життя, позбавляємо себе внутрішнього росту”. …Мене він трохи засмутив ще однією несподіваною фразою: “Людський дух ніколи не повертається вдруге на Землю…” Я бачила того дня дивовижні небеса на західному прузі. Такі, які можливо лише нафантазувати на полотні, і пручалася в думках: невже це даровано лише раз? …Передбачаю, що суспільна цікавість, аза нею і визнання цього дару — незабаром, і мої колеги — журналісти й письменники напишуть так, щоб вразити читача неординарними епізодами з біографії кандидата медичних наук, провідного лікаря центру “Дар” у Стрию Львівської області, члена Національної спілки письменників та Міжнародної асоціації письменників Климентія Михайлюка. Я ж писала про те, що вразило і переконало мене. Сирітське дитинство українського хлопчика, у якого були такі красиві шляхетні батьки, а він закінчив шкільну науку попереду всіх однокласників. Бо “перескакував” із класу в клас, обганяючи розумом і своїх педагогів. Як потім тибетських мудреців. Його відданість рідному народу, Україні межувала з крайнім ризиком, коли писав поезію як заклик до боротьби з “імперією зла”, коли був відвертим у своїх поглядах і потім у розмовах із новими президентами України. Далека від того, щоб ідеалізувати мого героя, як і будь-яку земну людину, я навіть не схильна до сакраментального висновку: “Треба вивчити це явище”, бо не певна, що це можливо у нашому часі у нинішньому стані суспільства. Ми можемо це прийняти як дар і радіти, що є такий Українець. І найприкметніше, він залишається зі своїм народом. Мій карий болю, тільки не зникай, Не витікай сльозою в сіру днину… Несу я Слово, мов малу дитину — Кохану, найдорожчу і єдину, — У свій розквітлий смерековий край.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин