Палітра 14 “Усі мистецькі образи випромінюють світло і віру”. · с. 14сторінка оригіналу ↗
«Не шукаймо скарбів на Землі»
Слово Просвіти, №29 за 2013 рік
Ім’я Олексія Ямбиха добре знайоме не лише полтавським митцям, шанувальникам живопису, мистецтвознавцям. Його шлях у мистецтво починався як і в багатьох інших митців. Опісля завершення студій у Харківському художньо-промисловому інституті поринув у вир творчості і займається цією шляхетною справою ледь не піввіку. За фахом — художникмонументаліст. У його творчості поєдналися різні художні напрями — абстракціонізм, примітивізм, конструктивізм, реалізм з елементами містики. Та близько тридцяти років тому художник прийшов до усвідомлення своєї головної тематики — релігійно-біблійної.
сом, але поновлені іншими… Цим картинам притаманна і безтілесність образів, навіяна абстракціонізмом. Складається враження, що митець посередництвом пензля неспішно спілкується з апостолами, праведниками, святими. Тому і в житті Олексій Ямбих “поспішає поволі”. Художник використав риси конструктивізму при створенні картин, на яких постають Христові храми, ймовірно, це храми майбутнього. У них проглядається чіткість, стрункість, геометричні площини прості й водночас загадкові. У цих творах поєднані відгомін духу церков епохи Руси Київської і прийдешності. Храми виписані як християнські, не православні, але й не католицькі. Бо у своїх задумках і розмислах Олексій Ямбих відштовхується від аксіоми — це храми єдиної Христової церкви.
Це усвідомлене прагнення митця, який увірував, до омріяного утворення єдиної, Помісної Церкви в Україні. Творами релігійної спрямованості він намагається протистояти іншому світу, від диявола, та прагне, щоб щораз більше людей прийшли через катарсис духовний до Бога. У цих картинах присутні і складові естетичних традицій давнього українського іконописання. Той, хто відкриє для себе творчість О. Ямбиха, навряд чи уникне релігійно-художнього впливу цих неканонічних образів. Багато чого ще можна побачити, відчути, віднайти у цих незвичних картинах, де релігійне перехрещується з народно-національним. Тут добро перемагає зло, прекрасне домінує над потворним. Він розкриває внутрішній світ, чистий світ і тверду, непохитну віру праведників і святих. Серед великого доробку релігійного живопису О. Ямбиха назвемо окремі картини — “Різдво”, “Вознесіння”, “Собор”, “Блага вість”, “Храм”, “Серце мученика Ігнатія”, “День хрещення киян”, “Святі”, кілька варіацій “Пієтти”, “Розп’яття”, “Андрій Первозванний” тощо…
Неземною, таємничою енергетикою наповнена “Пієтта” (“Оплакування”). Внизу — шматок чорної землі, вище закривавленої, розіп’ятий Христос, а довкола розгублений Всесвіт, над яким небо теж почервоніло. Розпач Неба і Землі — головний сюжет картини. Біля підніжжя хреста оплакують Ісуса Діва Марія і Марія Магдалина. Великоформатна робота “День хрещення киян” як мистецький символ початку однієї великої доби і завершення іншої. Один день, але день вікопомний у житті киян і стольного граду Києва. У глядачів складається враження, наче сам Господь з апостолами, святими і ангелами дивиться і радіє великій події — охрещенню люду київського. “Серце мученика Ігнатія”, біло-світлорожевими тонами зображено велике серце мученика, серце пронизує напис Ісус Христос… Яскравий підтекст картини — навіть під загрозою життю не зрікатись віри Христової, яка в серці, в душі, думках. “Усі ми залежні від Неба”, — каже Олексій Ямбих. Його твори філософсько-межові, це зріз минулого і майбутнього водночас, тож прозирати їх, щоб зрозуміти, треба зсередини, там немає нічого зайвого, недовершеного. Його творчість — складна мистецька модель, яку не можна звести до простого знаменника. Він зберігає внутрішню свободу, вибудовує малярськими засобами і власний, і всезагальний храм. А кращі роботи — це ті, які ще не написані…
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
