Палітра · “Творчість — то самозаглиблення, коли картина сама “працює” з глядачем, і він “працює” з нею”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
Анатолій КРИВОЛАП: ««М Мииссттееццттввоо ссттввооррю юввааттии ооккрреемммуу ддііййссннііссттьь»»
Слово Просвіти, №29 за 2017 рік
Андрій БУДКЕВИЧ, дослідник мистецтва
Німецький соціолог Пауль Барт писав: “При масовості культури не йдеться про її якість. Вершинні досягнення в літературі, малярстві й музиці вимагають високої осві% ти. Тому вони масі назагал недоступні. Ко% ли, наприклад, пересічний німець гово% рить про “німецький фаустівський дух”, то це зовсім не означає, що він знає і розуміє проблематику, яку порушив Гете в своєму “Фаусті”. Масова культурна свідомість надзвичайно спрощена і знижена до рівня масового розуміння речей. Тому пропаган% дивні фрази і крилаті газетні гасла на прак% тиці найбільше впливають на свідомість загалу…”, — це було зазначено 1913 року. Картини цього митця не для широких мас. А почуймо краще, про що мовить ху% дожник. Анатолій Криволап: “Ніколи не будую планів, віддаюся інтуїтивності. Не знаю, що робитиму завтра. Десять років віддав абс% тракціонізму... А новий український пейзаж — він медитативний, не для розглядання, плямами створюю стан, куди входить люди% на чуттєво. Пейзажі для медитації…” Парадокс може зрозуміти лише медиту% юча людина, а не той, хто керується лише головою, розумом. Це картини містичні, вони поза дешифруванням вченими: міс% тик висловлюється парадоксально. Мис% литель Ошо був переконаний, що “пара% докс — єдиний спосіб означити те, що справді істинне. Логіка — це завжди поло% вина, вона нічого не схоплює повністю…” Сприйняти, відчути, зрозуміти, а потім вподобати нинішнє малярське письмо Анатолія Криволапа можна і за допомогою Абхайядатти “Леви Будди”: Медитуй про радість день і ніч… Коли ти медитуєш таким чином довго, будуть виникати образи, і ти досягнеш стану просвітленості… Або спостерігаючи теперішню мить: Не варто людині жити минулим, або будувати майбутнє на надіях, тому що минуле пройшло, а майбутнє не наступило. Краще уважно роздивлятися кожний знову виникаючий стан… (Бхадекаратта. Сутта 3.)
Анатолій Криволап — художник, ім’я якого відоме за межами країни та популярне в колах шанувальників малярства й дослідників мистецтва. Віднедавна значну частину часу він проводить у Закарпатті. Для свого осідку обрав не Ужгород чи Мукачево, а село в горах на Великоберезнянщині. Хтозна, можливо, скористався порадою А. Шопенгауера: “Перебувати у світі, не будучи присутнім у ньому: злетіти над світом і споглядати його суєту…”. Адже мешкання в гористій місцевості накладає відбиток на світогляд, — людина починає дивитися і бачити все довкруг не так, як це властиво тим, хто живе у долині.
Езотерика, містика, символіка віками вабили окремих творчих особистостей пос% вячених малярству, поезії і музиці. Це пошук символів, прихованих від людського ока. “Якраз у символізмі оживає прагнення дешифрувати потаємний смисл образу — символу, піднестися до божественного знаку через навіювання стану, відчуття, які не можуть бути висловлені буденними фразами, а тільки над — мовою, мета — мовою символів — закоркованих ваз, які донесла до людини течія тисячоліть”, — науковець Анна Біла. У символістів кольори, запахи і звуки нерозривно пов’язані між собою, цілі вір% шові форми можуть поставати символами. Василь Стус, а до нього П. Тичина і В. Свідзінський наповнювали медитацію краєвидів окрім малярського ще й музич% ним кодом. У П. Тичини трапляється, що поетичне слово — то кольорово%звукова пляма, а музика — сутність вірша, а не акомпанемент. Андрій Бєлий зауважив: “Фарби заспівали: у Рембо звуки стали фарбами, у Верлена слова — звуками…” С. Малларме вважав, що символ ство% рюється двома шляхами: певний об’єкт, хай незначний, потрапляє у свідомість по% ета і входить в асоціативне поєднання з його станом душі; другий метод асоціації образу випливає з середини на поверхню, душевне почуття проектується на навко% лишній світ. Музику поет воліє бачити, ар% хітектуру чути, поезія насичена пахощами, а в живопис закладено глибокі відчуття. Анатолій Криволап: “Картини — це моє особисте життя, мої емоції, це й експеримент. Творчість — то самозаглиблення, коли картина сама “працює” з глядачем, і він “працює” з нею… Люди існують у межах, митці ви% ходять за межі, радикалізація особистості… Маю схильність до простих формулювань, не люблю давати назви картинам, просто треба вказувати дату написання, і... все. Назва робо% ти — це нав’язування чогось споглядаючому… Художник дає багатошарову інформацію і можливість діалогу. Подеколи можу створити настроєвий пейзаж”. Зараз дуже мало уваги приділяється люд% ській сутності, яку складає психіка людини, хоча функції її свідомої частини досліджують із різних сторін. Одначе найбільш складна і невідома частка підсвідомого, де народжу% ються символи, все ще, по суті, не вивчена. Ми ледве не щоночі отримуємо сигнали, але дешифрування отриманих повідомлень для багатьох — втомливі й не важливі. Потужна зброя людини — її психіка — майже не є об’єктом роздумів, а часом і нехтується. Вис% лів “це зі сфери психології, панове”, часто трактується як “це дрібниці…” У “Декларації заумної мови” О. Круче% них зазначав: “Думка і мовлення не всти% гають за переживанням, тому митець віль% ний висловлюватися не тільки загальною мовою (поняття), але й особистою (тво% рець індивідуальний), і мовою, що не має певного значення (не застигла), заумною. Загальна мова зв’язує, тоді як вільна дає змогу висловитися повніше…” Припускаю, що віршоване слово нез% вичайного поета Валерія Іллі раптом в особливий спосіб тлумачить мені окремі сенси малярства Анатолія Криволапа: ... де тур червоним оком виповнював тисячоліття до Христа який вивільняє з вічної Руїни
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
