5 «Просвіті» — 150! “Патріоти ведуть важку боротьбу за впровадження української мови”. · с. 5сторінка оригіналу ↗
Книга про 100 років Рівненської «Просвіти»
Слово Просвіти, №29 за 2018 рік
Борис БОРОВЕЦЬ, письменник, член НСПУ, світлини фотостудії “Позитив”
5 липня 2018 року в Рівненській обласній науковій універсальній бібліотеці відбулася презентація книги “Просвітянське століття Рівненщини”, в якій взяли участь представники духовенства, владних і самоврядних структур області, громадськості, ветерани й молоді просвітяни. Символічно, що видання про столітній ювілей “Просвіти” Рівненщини побачило світ у рік 150-ліття Всеукраїнського товариства “Просвіта”. Книгу представили її упорядники – голова Рівненського ОО ВУТ “Просвіта” ім. Т. Г. Шевченка Іван Вєтров та просвітянка і письменниця Зоя Дідич. Обсяг видання — 950 сторінок, тут уміщено більше ста авторських матеріалів, тільки “Іменний покажчик” згаданих у книжці персоналій, поданий наприкінці, щоб читачеві зручно було їх шукати, становить понад 2700 імен. А додаймо сюди ще сотні рідкісних світлин із Державного архіву області, обласного краєзнавчого музею, приватних сімейних архівів, що зафіксували просвітянську діяльність у роки її зародження, розвитку і заборон… І нам стане зрозуміло, яку титанічну працю звершили упорядники книги, який пам’ятник вони звели своїм попередникам і сучасникам. Великий внесок у роботу над книгою зробили члени редакційної колегії Олександр Булига, Руслана Давидюк, Іван Демянюк, Валентина Доброчинська, Андрій Жив’юк, Мирослава Косарєва, Ігор Марчук, Микола Федоришин. Про це говорили єпархіальний секретар Рівненської єпархії УПЦ КП Сергій Лучанін, який передав найщиріші вітання від
Наталія МАТОЛІНЕЦЬ, член НСПУ, м. Львів
Пам’ять — найтонша та водночас найміцніша нитка, котра зв’язує із минулим. Пам’ять — це те, чого нас віртуозно намагалися позбавити протягом десятиліть, коли храми перетворювали на склади, а видатні імена посипали попелом забуття. Сьогодні питання нашого коріння не просто актуальні, вони вирішальні у ставленні до свого минулого й майбутнього. Рідні імена повертаються в рідні краї — і це тішить. Так сталося і з Ольгою Дучимінською (1883—1988), пошанування якої, в межах Всеукраїнського літературного конкурсу патріотичної поезії імені Катерини Мандрик-Куйбіди, нещодавно відбулося у селі Миколаїв на Львівщині, де письменниця народилася наприкінці ХІХ століття. “Гордість нації” — таку відзнаку посмертно присудило Ользі Дучимінській журі премії. Ця відзнака — не просто пафосні слова й нагода провести ювілейний захід у маленькому селі для красивої “картинки”. Це спроба доторкнутись до пам’яті, яка виймає з минулого забуті імена. Маленькі люди проти великої тоталітарної машини — нерівне протистояння, з котрого важко, а почасти й неможливо було вийти переможцем. У таке протистояння вплелася й доля письменниці й політв’язня Ольги Дучимінської. Письменниця й перекладачка, літературний критик і народ-архієпископа Рівненського і Острозького УПЦ КП, виконувача обов’язків Екзарха Європи владики Іларіона, перший заступник голови обласної ради Сергій Свисталюк і голова постійної комісії з гуманітарних питань, ректор інституту післядипломної педагогічної освіти Алла Черній, заступник начальника обласного управління культури Світлана Хом’як, науковці, ветерани просвітянського руху. Як зазначається в анотації до книжки, це — “ювілейне видання до 100-річчя Рівненської “Просвіти”, що охоплює три періоди розвитку найпотужнішої української культурно-освітньої організації від часів польської (1917—1939 рр.), німецької (1942—1943 рр.) окупації та третього відродження “Просвіти” — з 29 вересня 1988 року, коли на рівненському комбінаті “Азот” було створено “Товариство шанувальників української мови і культури ім. Т. Г. Шевченка”. Це — книга-спомин живих учасників великих діянь у дні державотворення, з їх власним баченням та оцінкою подій і явищ буремного часу, а також тих подвижників, хто вже відійшов у засвіти, залишивши для нащадків безцінні матеріали про суворий досвід минулих літ, коли кожен проходив свій, визначений Богом, шлях”. Видання відповідно структуроване, зокрема, починається воно розділом із вітальними посланнями Рівненській “Просвіті” з нагоди її сторіччя архієпископа Рівненського і Острозького УПЦ КП, виконувача обов’язків екзарха Європи владики Іларіона, голови Всеукраїнського об’єднання товариства “Просвіта” ім. Т. Г. Шевченка Павла Мовчана та його заступника академіка Георгія Філіпчука, уродженця Рівненщини, директора Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка, академіка НАНУ, Шевченківського лауреата Миколи Жулинського та теперішнього голови Рівненської “Просвіти” Івана Вєтрова. Другий розділ видання, який озаглавлений “До джерел”, містить статті Руслани Давидюк і
Андрія Жив’юка “Рівненська повітова “Просвіта”: під знаком УНР (1917—1929)”, Гурія Бухала “Просвіта” сіяла світло”. Сторінки Рівненської “Просвіти”. 1917—1928, 1942—1944 рр.”, Надії Стоколос “Участь осередків “Просвіти” Волині в українізації православної церкви у 20—30 рр. ХХ ст.”, Ігоря Марчука і Наталії Марчук “Просвіта” на Рівненщині у часи німецької окупації”, Степана Шевчука “Просвіта” як чинник утвердження духовності”. Завершує розділ об’ємна добірка фотосвітлин “З архівних фондів Рівненщини”. Наступні майже сімсот сторінок книжки висвітлюють діяльність “Просвіти” на Рівненщині у різні історичні періоди, а також сучасну діяльність районних просвітянських осередків. Завершує видання розділ про роботу Рівненського ОО ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка у 2013—2017 роках, відколи очолив його Іван Вєтров. Для тих читачів, яким буде недостатньо інформації, вміщеної у курсу, голова журі, заслужений діяч мистецтв України письменник Олесь Дяк. Приїхали не лише миколаївці, а й ті, хто вже давно перебрався звідси. Підтримали захід доктор історичних наук, письменник Петро Шкраб’юк та дослідник життя і творчості О. Дучимінської лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка Роман Горак. Говорили, згадували, планували. До слова, місцева громада хоче офіційно відкрити музей Ольги Дучимінської: нащадки письменниці обіцяють додати автентичних матеріалів, вже є чимало експонатів. Є і приміщення, де на одній зі стін уже експонується і диплом “Гордість нації”, який одразу ж після вручення передали до майбутнього музею. Чим стане цей новий музей? Чи зможе він оживити пам’ять про видатну українку Ольгу Дучимінську та її діяльність? Про життя, сповнене випробувань, а ще — великої любові до рідного, глибокого занурення в традиції й історію… Це — все ще відкрите питання. Але те, що такі імена потрібно відновлювати в людській пам’яті і промовляти вголос — факт незаперечний. Хай це буде чи гучний титул “Гордість нації”, чи просто спогад. Хай це буде маленький музей у маленькому селі. Хай це буде щось більше, щось за межами промов, пошанувань й урочистостей — ниточка пам’яті, яка тягнеться углиб, яка резонує й нагадує, скільки цих неймовірних людей було і є в історії нашого народу. Це має бути!
фоліанті в майже на тисячу сторінок, його упорядники подають також список “Додаткових джерел про діяльність товариства “Просвіта” на Рівненщині та Волині”. Як уже згадувалося вище, є тут досить розлогий “Іменний покажчик”, чимало унікальних світлин, а також надрукований подячний перелік усіх, хто долучився фінансово до видання книжки. Окремо слід відмітити й те, що вийшла вона в гарному поліграфічному виконанні (видавництво “Коло”, м. Дрогобич). Окрасою імпрези стали виступи ансамблю “Посестри”, родини просвітян Міськових та кобзаря Назара Волощука, який, зокрема, на прохання присутніх проспівав пісню про Тараса Бульбу-Боровця. У виконанні всіх учасників свята прозвучав гімн “Просвіти”. Пишучи ці нотатки з презентації книжки “Просвітянське століття Рівненщини”, хочу підкреслити й те, що пройшла вона не в самозамилуванні пройденим шляхом. Чи не кожен промовець наголошував на проблемах, котрі й сьогодні стоять перед просвітянами, державними структурами, загалом перед суспільністю в утвердженні української мови, збереженні традицій і звичаїв народу, нашої української ідентичності, вносив конкретні пропозиції. Як підсумок, учасники презентації схвалили звернення до парламентарів із вимогою невідкладно розглянути і ухвалити новий мовний закон. Згодом подібні презентації цього просвітянського видання відбудуться і в районах. Очільники обласної “Просвіти” пообіцяли, що книжка до 1 вересня буде роздана в усі бібліотеки області.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
