13 Читацьке віче “Переконані, що на мапі Луганської області, в її топоніміці з’явиться ім’я Л. Г. Лук’яненка”. · с. 13сторінка оригіналу ↗
Архієпископ Сумський і Охтирський — почесний просвітянин рівненський
Слово Просвіти, №29 за 2018 рік
Євгенія ГЛАДУНОВА, член ради громадського об’єд нання “Рівненське міське товариство “Просвіта” ім. Т. Шевченка”
За сприяння Рівненського міського об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка та з ініціативи відомого просвітянина Михайла Борейка у Рівному побачила світ збірка поезії Павла Грабовського “Пролісок”, видрукувана з благословення та підтримки архієпископа Сумського й Охтирського Мефодія. Завершуючи передмову до збірки Павла Грабовського, архієпископ зазначає: “Павло Грабовський став для українців символом незламності і невмирущості українського духу, апостолом правди і втіленням любові до батьківщини. Назву кілька імен з-поміж мільйонів патріотів, тих, хто жертовно служив і служить Україні. Це Святійший Патріарх Філарет, миротворець Андріан, світлої пам’яті Павло Дорожинський, світлої пам’яті Ярослав та Тетяна Романишини, світлої пам’яті Володимир Сохнацький, пані Ірина Ващук, пані Наталя Ємець з родиною, Олег Медуниця, Михайло Борейко…” Зупинимося на останньому прізвищі і відтворимо деякі події єднання доль двох українських патріотів відродження нації незалежної України, символізуючи єдність Сходу і Заходу: Михайло Борейко і Микола Срібняк (нині архієпископ Сумський і Охтирський Мефодій). Знайомство розпочалося у березні 1991 року через публікацію у газетах “Літературна Україна” та “Аргументы и Факты” звернення рівненських просвітян до президента Росії Б. Єльцина щодо захисту прав українців у Росії. Від українського земляцтва “Клекіт” — українців Іркутської області, що в Східному Сибіру — надійшов листвідповідь за підписом Миколи Срібняка з подякою за те, що в Україні пам’ятають про своїх братів у Росії і турбуються про них. На той час, як зазначив Микола Срібняк, офіційно в Сибіру проживало 100 тисяч українців, зокрема в Іркутському гарнізоні було більше 2 тисяч сімей військових родом з України. Звернення рівненських просвітян сколихнуло українців і спонукало до активних дій. Українське земляцтво стояло на стійких позиціях, хоча і розуміло, що система ще не змінилась остаточно, але твердо вірили: це питання найближчого часу. До цього спонукали й історичні події. В Іркутську збереглася добра пам’ять про українського козацького ватажка Дем’яна Многогрішного. Шанували іркути Святителя Інокентія Іркутського, першого архієрея, просвітителя народів Сибіру, який заклав десятки храмів, шкіл для навчання простих людей. В Іркутськ був спроваджений на заслання народний месник Устим Кармелюк. Там же відбував покарання за любов до України видатний поет Павло Грабовський, уродженець Сумщини. Таких сподвижників, відомих і маловідомих, було безліч. Попри гоніння, українці дотримувалися своїх звичаїв, традицій і віри. Мали свої неофіційні земляцтва, які створювали у місцях проживання найбільшої кількості українців. У час розпаду СРСР інтелігенція Іркутська заявила про створення першого українського національно-культурного товариства “Клекіт” і 1989 року зареєструвала Статут. Ініціатором цієї події став Микола Срібняк. Земляцтво взялося за занедбані українські справи: почали видавати газету “Сибірський українець”, запрацювали українські відділи у бібліотеках, організовували українські концерти, вшанування пам’яті Тараса Шевченка, видатних українців, налагоджували зв’язки між земляцтвами у Сибіру і на Далекому Сході. Проводили спільні конференції, фестивалі, укладали програми, висловлювали пропозиції і рекомендації щодо розвитку українських земляцтв. У цей період і зав’язалася тісна співпраця товариства “Клекіт” і Рівненської “Просвіти” через безпосередні взаємини Миколи Срібняка і Михайла Борейка. Просвітяни допомагали земляцтву художньою, науково-популярною літературою, підручниками, порадами та рекомендаціями із власного досвіду та досвіду українських науковців, патріотів і просвітян. У першу річницю незалежності України у Києві проводили Всесоюзний форум українців, на якому зустрілися делегати від Іркутська і Рівного: Микола Срібняк і Михайло Борейко — два патріоти, сподвижники національної ідеї.
Після зустрічі обмін листами став активнішим, предметнішим взаємно необхідним, відігравав значну роль у діяльності Рівненської та Іркутської організацій. На цей час припадає створення ОУР (об’єднання українців Росії), конференція, присвячена 110-річчю переселення українців на Далекий Схід, де було обговорено ситуацію в Україні та необхідність підтримки демократичних процесів на Батьківщині. Після цього в Україну переїхало багато українських активістів, серед них і Микола Срібняк. Життєві обставини Миколи Срібняка в Україні спрямовують його на служіння Богові та Українській Церкві. Він починає свій пастирський шлях у Московсько-Богородській єпархії УПЦ КП. Згодом його перевели в Київ, пізніше — у Дніпропетровськ. Нині Микола Срібняк — архієпископ Сумський і Охтирський Мефодій. Зв’язки архієпископа Мефодія і рівненського просвітянина Михайла Борейка знайшли своє продовження у листуванні. Преосвященний Мефодій повідомляв у листах про свою діяльність на ниві відродження українського православ’я на Сході України. Гуртуючи українську громаду Сумщини, сприяв розбудові і відкриттю православних храмів Київського патріархату (нині їх більше сотні), виданню часопису “Православний християнин”, відбудові у м. Суми Свято-Воскресенського храму, що був в особливій пошані серед українського козацтва. І донині тут зберігаються знамена Слобідського ко-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
