Палітра · “Жнива — то наче знакова межа між двома літочисленнями: минулим і прийдешнім”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
Жіночі образи від Рудакової
Слово Просвіти, №29 за 2018 рік
Арт-простір “Lera Litvinova galleri” представив виставку члена НСХУ Катерини Рудакової “Автопортрет жіночності”. Цей виставковий центр відомий своїми проектами не лише в Україні, а й у Німеччині, Бельгії, США… Один із пріоритетів центру — популяризація творчості молодих українських митців.
Едуард ОВЧАРЕНКО Фото автора
Художниця народилася в Білорусі. Дитинство минуло в Дніпропетровську (нині Дніпро). У цьому місті почала здобувати мистецьку освіту, а продовжила навчання у Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури України в Києві. Катерина не лише захоплюється з раннього дитинства малюванням, а ще й дуже любить театр. Як можна поєднати ці два види мистецтва? Тут допомогла доля, яка звела художницю з Національним академічним драматичним театром імені І. Франка. І ось уже протягом 15 років вона
Романа ЧЕРЕМШНСЬКА, директор Етнографічно-меморіального музею Володимира Гнатюка
Юліан Іванович Панькевич — український живописець, графік, мистецтвознавець — народився 4 липня 1863 року в селі Устя-Зелене Монастириського району на Тернопільщині. Початкову освіту здобув у місцевій школі. 1884 року закінчив Бережанську гімназію. Навчався малярства у Школі красних мистецтв у Кракові, коли її директором був великий польський майстер пензля Ян Матейко (1839—1893), його вчили кращі професори — Ізидор Яблонський, Леопольд Лефлер, Владислав Луцкевич, Флоріан Цинко. 1896 року Юліан Панькевич намалював композицію “Трійця” для церкви с. Іване біля Заліщиків. З 1898 року працював у Львові у Товаристві для розвою руської штуки і мав можливість у Науковому товаристві імені Шевченка зустрічатися з Іваном Франком та своїм земляком Володимиром Гнатюком. Завдяки Франкові Панькевич мав змогу зарекомендувати себе перед українською громадськістю Галичини добрим ілюстратором: 1903 року вийшла у світ антологія української лірики від часу смерті Тараса Шевченка “Акорди”, упорядником і редактором якої був Іван Франко, а видав її в “Українсько-руській видавничій спілці” у Львові наш земляк-велеснівець Володимир Гнатюк. Цінуючи Юліана Панькедекоратор провідної драматичної сцени країни. Брала участь в оформленні вистав “Соло для годинника з передзвоном”, “Ех мушкетери, мушкетери”, “Шякунтала”, “Наталка Полтавка” та багатьох інших. Також художниця активно співпрацює з Київським драматичним театром “Браво”. Тут вона виступила сценографом вистав “Памела, або як прикінчити стареньку”, “Поль Гоген”, “Відьма на ім’я Мавка”, “Він, дружина, коханка” і цей перелік можна продовжувати. К. Рудакова часто бере участь у пленерах і вважає їх корисними для розвитку творчої особистості, а спілкування протягом двох тижнів із митцями з інших країн — завжди відкриття. Приміром, під час одного з таких пленерів відкрила для себе Румунію з її неповторними краєвидами. Познайомилася з цікавими художниками з Білорусі, Литви, Непалу. А ще встигає викладати на кафедрі режисури й акторського мистецтва театру ляльок Київського національного університету ім. Івана Карпенка-Карого. З галереєю “Lera Litvinova galleri” художниця познайомилася у соціальних мережах. Під час спілкування з представниками арт-центру виникла
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
