Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“І наука, і спорт, і релігія — найполітичніші категорії”. · 3 Гаряча тема · с. 3сторінка оригіналу ↗

Відповідь на відповідь від М. Мозера щодо російської мови як робочої мови Міжнародного конгресу україністів

Слово Просвіти, №29 за 2018 рік

Кілька базових тез від президента МАУ, що засвідчують абсолютну шкідливість для українознавчих студій мати очільників такого розбалансованого і гібридного способу мислення: 1. “... попри те, що я на кожному кроці підтримую українськомовність в Україні, все ж таки проти того, щоб зняти англійську й російську з кола робочих мов на Міжнародних конгресах україністики”. А відтак президент покликається на можливі Міжнародні конгреси вчителів-україністів, де могла б звучати лише українська…. Дивна логіка у пана. Для високої науки лише українська на конгресі зась, а для школи — можливо. Чом не оновлена ідея української (себто малоросійської) для “хатнього вжитку”, себто нижчої ланки освітнього процесу! Запитую: то чому СА- МЕ РОСІЙСЬКА має бути мовою викладів на конгресі, а не, наприклад, будь-яка задля, за логікою президента, великої радости українців від того, що про них у світі знають. Чи від того, коли на конгресі україністів перестане звучати мова окупанта, про українців менше знатимуть у світі й цікавитимуться їхньою мовою? Дайош всі язики на конгресі! Думаю, тоді тій радості не буде спину: “І всі мови / Слав’янського люду — / Всі знаєте. А своєї / Дастьбі… Колись будем / І по-своєму глаголать, / Як німець покаже / Та до того й історію / Нашу нам розкаже….”. 2. Каже президент, що “було б неслушно вимагати від закордонних істориків, літературознавців, культурологів, тощо (а частково це навіть стосується мовознавців) активного володіння українською мовою”. Справді! Світ тільки те й робить, що постійно вимагає від українців перестати бути собою, а українцеві, бачте, зась вимагати знання МОВИ багатомільйонної нації, що століттями перебуває у перманентній війні зі східними та західними сусідами, які основне вістря боротьби з українцями на їхній же землі спрямовували саме на українську мову. Бо саме вона і є першим і останнім бастіоном захисту держави (Я. Бодуен де Куртене). Вони це знають добре. Що ж це, за логікою президента, за така нетолерантність і невдячність українців, що вони посміли вимагати знання мови нації, яку науковці-україністи чогось таки взялися досліджувати!!! У стійло, малороси! Вчіть англійську і російську! І радійте, що вами хоч хтось цікавиться! “Добре, брате, / Що ж ти такеє?/ Нехай скаже / Німець. Ми не знаєм”. 3. Каже мені поменторському президент: “Ви глибоко помиляєтеся, коли стверджуєте, що Міжнародна асоціація україністів повинна “визначати політичне становище українців у світі, перетворюючи їх врешті-решт із об’єкта в суб’єкт світової політики”, тощо. Міжнародна асоціація україністів є суто науковою, не політичною організацією”. То відповідаю: і наука, і спорт, і релігія — найполітичніші категорії, про що неспростовно доводить історія і, зокрема, теперішні події з ФІФА та проблема української церковної автокефалії. Натомість інтелектуальний потенціял нації — це насправді її основний капіталі основна сила у світі. Мабуть, президентові невідомі слова видатного українського подвижника і фінансиста української культури та науки Евгена Чикаленка, який кожну культурно-наукову справу міряв запитанням, що це дає для нашої самостійности і зростання нашої нації? Яка ж потреба тоді збиратися україністам з усього світу, як не задля посилення Української Держави, що за пріоритет має свою науку! І чи можна її, цю науку, посилювати в час війни з Москвою московською мовою? Відповіді на це запитання від президента я більше не потребую. “Просвітити, кажуть, хочуть / Материні очі / Современними огнями. / Повести за віком, / За німцями, недоріку, / Сліпую каліку”. 4. І вже геть сміховинним є докір мені від президента: “… нам відомо, що Ви нещодавно захистили свою докторську дисертацію. Тоді ми не чули з Вашого боку жодних протестів, коли напевно додали російськомовне резюме”. Коли ви вже такі просвітлені щодо діяльности професора і нардепа Фаріон, то мали б знати, що я цю проблему озвучую щонайменше при всіх публічних нагодах від 2012 року, і зокрема на наукових слуханнях у ВР 2013 року. І звісно, спеціялізованій раді з захисту дисертацій я також робила зауваження щодо використання мови окупанта в резюме авторефератів. Тільки у тих радах — і спеціялізованих, і місцевих, і верховних — засідають люди з вашим мисленням, пане президенте, і їх корчить від моїх націоналістичних вимог і від того, що ця Фаріон своїми вимогами і протестами таки випереджає час на років надцять… Тому, дякую, пане президенте, що таки дослухалися до однієї з моїх вимог і таки забрали-сте анотацію мовою окупанта: “Ми швидко дійшли висновку, що вже не будемо вимагати російськомовних резюме”. Отже, панове! Анотацій московською вже не буде, а московська на конгресі україністів яко путінський мур з подання президента МАУ — БУДЄТ! І нема на то ради, а тільки негайна зміна влади на всіх рівнях… Змінимо свідомість — змінимо ВСЕ! “Борітеся — поборете!”. Ірина ФАРІОН, доктор філології, професор НУ “Львівська політехніка”

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин