Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Український шлях · “Ти вдома працюєш і нема тобі часу збирати білизну, а за кого наші повстанці кладуть голови?”. · с. 6сторінка оригіналу ↗

«Жіноча справа» Ганна Шергей (“Ірка”): “Я збирала хліб, картоплю, крохмаль, сир, крупу для УПА, а також зв’язала для хлопців светр”

Слово Просвіти, №29 за 2021 рік

Галина ДАЦЮК, журналістка Анатолій ЛУКАЩУК, історик Ганну було заарештовано 22 березня 1946 року – в один день з Людмилою Пугач, Євдокією Пархомюк, Тетяною Дацюк. Всі четверо проходили під загальною справою 12105-П. Того самого дня молодший лейтенант Шарапов, у присутності Івана Шергея та Флора Шергея описав майно Ганни Шергей: будинок дерев’яний, конюшню, хліва, корову, двоє коней, шестеро овець, а “більше нічого не виявилось”. Шарапов взяв “гарантійну розписку органам НКДБ” в тому, що Флор Шергей, “мешканець села Кордишів, зобов’язується зберегти до особливого розпорядження майно Ганни Флорівни Шергей”. А далі почалися допити. “Я, оперуповноважений Шумського РВ НКДБ лейтенант Свириденко, затримав громадянку Ганну Шергей, 1924, освічену, незаміжню, з селян, під судом і слідством не була, в Червоній Армії не служила”. Її попередили “про відповідальність за подання неправдивих свідчень”. На запитання “детально розказати, хто із жителів с. Кордишів знаходиться в УПА”, Ганна сказала, що знає наступних: “Тимофій Пилипчук, біля 25 років, Петро Поліщук, біля 30 років, прізвища не знаю, Федір, застрілився, коли військові виявили його в криївці 1945 року. І більше нікого по селу Кордишів я не знаю і не бачила – ні станичного ОУН, ні господарчого, ні заготівельників продуктів. Особисто я ніколи продуктів не збирала, ніякого зв’язку з ОУН не мала і не маю. Із жителів села Кордишів, які допомагають “бандитам” або мають зв’язки, нікого не знаю. Із членів ОУН інших сіл Шумського району, нікого не знаю і не бачила”… (Допит перервано…) “Можу додати, що один-єдиний раз, при окупації німців, бачила озброєних жителів села Кордишів. Один, прізвища не знаю, Володимир, другий – Поліщук Петро, були біля церкви (на празник Івана). І більше ніде ніяких озброєних “бандитів” я не бачила. – Ви даєте неправдиві свідчення, я вимагаю дати правдиві покази. – Всі мною дані свідчення є правдиві, я ще раз стверджую і наполягаю на них”. (Допитав оперуповноважений Шумського РВ НКДБ лейтенант Свириденко). На першому допиті Ганна все відкидала і якщо назвала Петра Поліщука, то знала, що його в живих вже нема. 10 квітня 1946 року, вже в Кременці, молодший лейтенант Оробій допитував Ганну Шергей. “– Ви заарештовані і притягнуті до кримінальної відповідальності за приналежність до ОУН. Коли ви вступили в організацію? – Влітку 1943 року до мене прийшла Василюк Тетяна (1944 була вбита. – Авт.) і сказала, що я повинна збирати продукти на своєму хуторі для ОУН і УПА, а також дала мені організаційне псевдо “Ірка”, так що в ОУН я вступила влітку 1943 року, була рядовим членом, збирала продукти для ОУН і УПА. – Кому належить псевдо “Жито”? – Я не знаю, кому належить псевдо “Жито””. (Допит перервано…) Згодом співробітник Кременецької слідчої групи УМДБ Тернопільської області Оробій продовжив допит. дуть і заарештують. У лютому 1945-го я захворіла на тиф і пролежала до квітня. Коли одужала, то в нашому селі і нашій хаті розташувався гарнізон, і я не мала можливості збирати харчі для ОУН і УПА. У грудні 1945 року голова сільської ради Рижук Филимон ходив по селу і говорив, щоб до нього додому зносили по сто рублів або по пуду жита, а у кого є вівці, щоб здавали вовну на светри – все це збиралось для ОУН і УПА. Я грошей і жита не здавала, а занесла пів кілограма вовни, і Рижук Филимон мене записав. – Кого ви знаєте із членів ОУН і бандитів УПА вашого села Кордишів? Ще раз, втретє, в цей день було проведено допит 16.00–18.00. “– Коли ви вступили в ОУН і яка ваша практична діяльність? – Влітку 1943 року мене зустріла на вулиці станична Тетяна і сказала, що ми всі повинні допомагати повстанцям Української Армії. Вона сказала: “У селі ти продукти не збиратимеш, будуть збирати інші дівчата, яким я скажу. А ти повинна збирати продукти на хуторі, де живеш”. Але завдання тоді вона мені не дала. Тижнів через два Тетяна зустріла мене і каже: “Ганко, ти повинна зібрати для УПА на своєму хуторі картоплю сушену і крохмаль”, що я зробила і занесла їй до хати. Через деякий час Тетяна прислала до мене господарчу села Улиту, яка сказала, щоб я зібрала чисту білизну, але я не збирала, бо не мала часу. Після цього зустрічає мене Тетяна і говорить: “Ти вдома працюєш і нема тобі часу збирати білизну, а за кого наші повстанці кладуть голови і за кого вони воюють?” Влітку 1943 року я продукти більше не збирала, а коли похолодало, то Улита принесла до хати вовну і я зв’язала один светр для УПА. 1944 року я цілий рік збирала харчі (хліб, борошно, сир), а також у мешканців хутора збирала білизну для УПА. Коли я принесла продукти на квартиру Улити, в травні місяці 1944 року, вона дала мені організаційне псевдо “Ірка” і сказала, що буде писати мене не Ганка, а на псевдо, і коли знайдуть запис, то не дізнаються, хто збирав хліб, а коли запише моє ім’я, то мене знай- – Василюк Тетяна, біля 26-27 років, займала посаду станичної, проживає на нелегальному становищі, псевдо мені невідоме (на той час вбита за нез’ясованих обставин. – Авт). Миронюк Улита, біля 30 років, займала посаду господарчої, псевдо “Сніжинка”, живе на нелегальному становищі; Володимир, прізвища не знаю, біля 30 років, член УПА, ходив озброєний гвинтівкою – бачила при німцях, а при радянській владі не бачила його в селі, псевдо не знаю. Поліщук Петро, біля 30 років, мешканець села Кордишів – член УПА, при німцях був озброєний пістолетом, дев даний час, не знаю. Пилипчук Тимофій, біля 26 років, мешканець села Кордишів – член УПА, був озброєний гвинтівкою і пістолетом, при радянській владі його не бачила…”. (Знову допит перервано, але на 12 квітня це ще не кінець). Четвертий за цей день допит було розпочато о 21.30, коли завершено, не вказано. Молодший лейтенант НКВД Оробій сказав, що “слідство має у своєму розпорядженні матеріали про те, що ви не все розповіли, будучи членом ОУН”. Зрозуміло, що на “ви” слідчі до “бандиток” не зверталися. “– Так, я не розповіла про те, що в селі Кордишів проводились збори членів ОУН. Влітку 1944 року “Сніжинка” зібрала нас в школі. В школу прийшли наступні члени ОУН: Пархомюк Євдокія, Дацюк Тетяна, Пугач Людмила, Липко Галина, Мельничук Василина, Пилипчук Ірина, Яцук Справа 7323 на виселення "сім'ї УПА" Шергей Г.Ф., 1947 р. Ганна з сином Степаном, 1959 р. Людмила, Кляшторна Галина і я, Шергей Ганна. Були присутніми на зборах станична села Кордишів Василюк Тетяна, станичний села від чоловіків Дацюк Федір, господарчий Пилипчук Порфир. На зборах читали націоналістичну літературу, Улита говорила, щоб не підкорялись радянській владі, а допомагали збором продуктів ОУН і УПА, які борються за Самостійну Україну. Щоб була конспірація, Улита сказала, що кожна з нас повинна вибрати собі псевдо. Так і зробили. Хто був на зборах в школі: Дацюк Т. В. вибрала псевдо “Рожа”, Пархомюк Є. О. – “Павонія”, Липко О. К. – псевдо не знаю, Пугач Л. К. – “Чорна”, Мельничук Т. І. – “Пшениця”, Яцук Л. І. – “Тополя”, Кляшторна Г. В. – “Оргінія”, Пилипчук І. Г. – “Маруся”, Липко Г. Д. – “Тамара”. Усього зборів було 4, і на всіх говорили, що при радянській владі жити важко, “з голоду подохнемо і нас, українців, вивезуть в Сибір до білих ведмедів”. Через 15 років після Ганниних допитів, 12 квітня 1961, людина вперше облетить землю, вирвавшись за орбіту земного тяжіння. Чоловіка відправить у космос та сама держава, яка з усіх сил “наздоганяла і переганяла” Америку. Держава, яка, озброюючись сама, озброювала тоталітарні режими світу. Яка культивувала насильство і на ньому трималася. Для якої свобода людська і української нації була задекларована, але сприймалася як найбільша загроза і небезпека. У 40-х на Західну Україну на боротьбу з патріотично налаштованою молоддю, що мріяла про Самостійну Україну, ця держава кинула озброєні військові формування і вишколених служак органів безпеки. Тортури, які застосовувалися при допитах, потребували б окремого міжнародного процесу з прав людини. На жаль, цього не сталося. Слідчі, судді, прокурори так і залишилися непокараними, при добрих пенсіях, посадах, винагородах і пільгах. І сьогодні вже діти та онуки чекістів, що культивували синдром ненависті до “западноукрАінского націоналіста”, так само ненавидять незалежну Україну, її мову і пам’ять про молодь, яка мріяла про самостійну державу у 40-х, заплативши сво-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин